Виступ Голови ВР України В. Литвина на відкритті генеральної асамблеї МАП

01.08.2004 archive, Вестник №35, События

Виступ Голови Верховної Ради України Володимира Литвина на церемонії відкриття 11-ї щорічної генеральної асамблеї Міжпарламентської Асамблеї Православ’я

“Шановні учасники засідання генеральної асамблеї Міжпарламентської Асамблеї Православ’я! Щиросердно вітаю вас від імені багатонаціональної і багатоконфесійної України на історично православній українській землі.

З радістю відмічаю, що на даному засіданні присутні православні депутати національних парламентів 24 країн світу. Мета цієї зустрічі — обговорення, аналіз та узагальнення глобальних перетворень, що відбуваються у світовому та європейському геополітичному просторі, — вкрай важлива як для світової громадськості, так і для українського народу зокрема. На сучасному етапі розвитку суспільства найважливішим стає прагнення людства до єдності, загальнолюдської солідарності, подолання міжрелігійної та міжнаціональної ворожнечі, мирного вирішення глобальних цивілізаційних проблем.
Нині в нашій державі створені реальні можливості для розвитку всіх без винятку інституцій, які поважають її закони, дотримуються загальноприйнятих у світі положень і принципів. Сьогодні в Україні діє майже 30 тисяч релігійних організацій більше п’ятдесяти релігійних віросповідань. Ми на практиці забезпечуємо умови для розвитку всіх релігійних деномінацій, які за своїм віровченням і реальними діями несуть людям добро.
Разом з тим Україна є могутньою православною державою. Понад 50 відсотків її релігійної мережі складають саме православні об’єднання. І це природно, адже саме тут, на схилах Дніпра, наші предки зробили свій доленосний вибір, прийнявши світлі, вічні й оптимістичні Христові ідеали. Київська Русь, колиска слов’янських народів, усвідомлюючи розумом і серцем всю велич, красу й моральну чистоту візантійського обряду, не лише прийняла їх, але й впродовж віків доклала власних зусиль для тріумфу Христового вчення. Православ’я — значить Правду шанувати й завжди сповідувати її. Давні русичі увійшли в цей світ з палким бажанням відповідати величі православного вчення, засвоювати й оберігати його водночас з прагненням докласти в скарбницю християнського подвижництва свої діаманти. Чудові храми, духовні піснеспіви, пам’ятки богословської думки, святі, чиї подвиги осяяли українську землю, належать усьому православному світові. Тисячоліття відтоді, як наша Батьківщина прийняла християнську віру, було часом невтомної й наполегливої духовної праці, пошуком вірного шляху й морального вдосконалення. Напрям, який був заданий історичному розвиткові 988 року, дозволив нації не впасти у відчай, не розчаруватися і не розчинитися в чужому оточенні навіть у найбільш тяжкі й похмурі для України часи. Як надійний дороговказ, православно-християнські заповіді добра й любові були перед очима нашого народу, живили надією на краще майбутнє. Ця надія виявилася непереборною. Невипадково з самого початку незалежності Українська держава, попри всі складнощі, сконцентрувала максимально можливі ресурси для подолання важкої спадщини в сфері релігійної політики. У стислі строки релігійна свобода стала реальністю, визнаною і схваленою як українським народом, так і міжнародним співтовариством. Церква як соціальна інституція стала надзвичайно важливим компонентом громадянського життя, повноправним суб’єктом новітньої української історії. В Україні існує й дедалі більше зміцнюється розуміння унікального значення духовного служіння Православної Церкви, її творчого потенціалу, який змінює на краще кожну людину і всю націю.
Саме в тому, щоб створити якомога більш сприятливі умови для реалізації цієї місії, і вбачає Українська держава своє головне завдання в царині державно-церковних відносин. Відбудова зруйнованих пам’яток сакральної культури, повернення Церкві відібраних у неї споруд і реліквій, допомога в піднесенні богословської освіти і релігійного виховання — все це не просто жест, а відновлення справедливості. Йдеться про осягнення тієї ролі, яку відіграло Православ’я в нашій історії, і того, що воно реально робить для поступу нації. Наш народ переконливо довів, що жодне насильство і навіть насадження зла не здатні знищити величні ідеали, успадковані в лоні православної істини. Це свідоцтво, яке ми хотіли б донести до всіх народів, чиє культурне обличчя сформоване під вирішальним впливом Православ’я. Тож пам’ятаймо, що сьогодні православна віра охоплює мільйони прибічників, вірних служителів правди, добра і справедливості в усьому світі. Нині саме від них великою мірою залежить не лише доля України, а й доля всіх людей доброї волі, які дотримуються, шанують і проповідують вічні й благословенні християнські цінності. Діяльність Міжпарламентської Асамблеї Православ’я, у якій плідно співпрацюють православні депутати різних парламентів світу, високо цінують в Україні. Ваші зусилля стали важливим чинником стабілізації міжнаціональних та міжрелігійних відносин у сучасній Європі. Сподіваюся, час роботи асамблеї стане для вас часом відкриття України, її національного колориту і духовних скарбів. Бажаю Вам плідної роботи, миру, добра, життєвої наснаги”.

Священник Владимир Савельев. Православие и новейший латинский Катехизис

Евгеній Чиквін, посол Польського Сейму: “Для нас важливо, щоб Україна була сильною православною державою, що плекає свої традиції і прадідівську віру”