Проповідь Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА. Страсті Христові

30.07.2004 Предстоятель

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за нашим Спасителем, запитуючи себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене марною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасін
Проповідь Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України ВОЛОДИМИРА. Страсті Христові

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за нашим Спасителем, запитуючи себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене марною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасінні, яке здобув Господь на Голгофі для усього світу?

Страстями Господніми Св. Церква називає страждання Спасителя, які Він перетерпів в останні дні Свого земного життя.

Він перетерпів зрадництво, ганьбу, биття, обпльовування, хрест, смерть і вільне поховання для того, щоб звільнити нас, людей, від диявольського рабства, від гріха і від вічної смерті. Він дав нам волю і вічне життя в Ньому, з Ним і через Нього, нашого Бога і Спасителя.

Він стає Сином Людським, щоб ми стали синами Божими. Приймаючи на Себе плоть людську, Він входить в обмеженість людської долі на землі, живе в цьому грішному світі, будучи подібним нам в усьому, крім гріха. Він пройшов хресний шлях тому, що ми відійшли з праведного шляху, відійшли від Бога. Він страждає, щоб дати нам можливість блаженствувати. Він приймає усе не ремствуючи, щоб повернути нас у солодку слухняність Отцю Небесному. Він виконує цей подвиг до кінця і тим самим дарує можливість усьому роду людському від боговідступництва повернутися в Отецькі обійми і, отримавши прощення своїх гріхів, згладивши усяку провину і злочин, стати синами Неба.

У Його смерті винен кожен з нас. Це гріхи людські змусили і змушують знову страждати і розпинатися Христа Життєдавця. І якби хоч одна людина согрішила, відступила від Бога, то, ймовірно, і заради неї прийшов би Син Божий, щоб, залишивши дев’яносто дев’ять овець, йти на пошуки сотої вівці, розшукати і єдину загублену драхму.

Господь виявляв особливу любов до хворих і до тих, хто страждає. Його відношення до них передалося Його Церкві.

Своїми стражданнями і Своєю смертю Іісус Христос узяв на Себе всі людські страждання і додав їм нового значення. Він призиває хворих і всіх, хто страждає, співробітничати з Ним заради спасіння світу.

І хоча й досі нам важко зрозуміти страждання, Іісус Христос ясно сказав, що його значення пов’язане з Його власним стражданням і Його власною смертю, з Його власною жертвою.

Іншими словами, нашими стражданнями ми допомагаємо Христу в Його справі спасіння. Апостол Павел говорить так: «…Поповнюю недостаток у плоті моїй скорбот Христових за Тіло Його, яке є Церква» (Кол. 1,24).

За свідченням святителя Іоанна Златоуста, перші християни, палко бажаючи невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю посилювали моління і збільшували звичні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який перетерпів лише з любові до людства, яке согрішило, нечувані страждання, намагалися бути добрими і поблажливими до немощів братій своїх і більше робити справ милосердя, вважаючи непристойним осуджувати когось у дні нашого виправдання кров’ю Непорочного Агнця, припиняли в ці дні всі позови, суди, суперечки, покарання і навіть звільняли на цей час від ланцюгів в’язнів у тюрмах, винних не в карних злочинах.

Перебуваючи в Страсну седмицю на церковних службах, які представляють всі події останніх днів Спасителя, що ніби відбуваються перед нами, ми проходимо думкою усю зворушливу і повчальну історію страждань Христових, думкою і серцем своїм «сшествуем Йому і сораспинаемся Йому».

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське і піти за нашим Спасителем, запитуючи себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене марною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасінні, яке здобув Господь на Голгофі для усього світу?

Церква учить, що для цього потрібно засвоєння розумом і серцем усього вчення Христового, виконання заповідей Господніх, покаяння і наслідування Христу в благому житті.

Шлях Страсної седмиці — творити, в ім’я Його, допомогу бідним, хворим і стражденним.

Спаситель наш настільки велелюбний, що все, що робиться нами в ім’я Його для бідних, хворих, бездомних і стражденних, Він засвоює особисто Собі Самому.

На Страшному Суді Своєму Він зажадає від нас особливо справ милосердя до ближнього і на цьому затвердить наше виправдання або осуд.

Пам’ятаючи це, ніколи не зневажайте дорогоцінної можливості полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористайтеся нею в дні Страсної седмиці.

Ось головне і доступне кожному, з чим православний християнин у Страсну седмицю може слідувати за Господом, Який іде на страждання.

Програма «Православний міръ» (ефір ТРК «ЕРА», 19.04.2003)

Предстоятель Украинской Православной Церкви

Блаженніший Митрополит Володимир. Це ж є життя вічне (Неділя 7 — а після Пасхи, святих отців Першого Вселенського Собору)

Блаженніший Митрополит Володимир. Неділя 3-тя після Пасхи, святих жон-мироносиць