Блаженніший Митрополит Володимир. Євангельська віра (Неділя 7-ма по П’ятидесятниці)

30.07.2004 Предстоятель

Вслухаючись у Євангельській благовіст, ми перш за все схиляємось перед могутністю і милосердям Божим. Ми схиляємося також перед вірою двох сліпих, котрі, не бачивши тілесними очима, побачили Бога очима свого серця. Бачення духовне привело їх до Джерела
Блаженніший Митрополит Володимир. Євангельська віра (Неділя 7-ма по П’ятидесятниці)

Вслухаючись у Євангельській благовіст, ми перш за все схиляємось перед могутністю і милосердям Божим. Ми схиляємося також перед вірою двох сліпих, котрі, не бачивши тілесними очима, побачили Бога очима свого серця. Бачення духовне привело їх до Джерела всякої утіхи, а через це і до прозріння тілесного.
Страшно не бачити світла фізичними очима, а ще гірше бути сліпим духовно.

Як темні хмари заслонять від нас сонце і не дають можливості прорватися його променям, так наша духовна сліпота, гріхи наші й пороки заслоняють від нас Господа, не дають нам можливості побачити світло Христове. Сліпота тілесна — страшна недуга, а духовна — ще страшніша. Тілесний зір — великий дар, але тимчасовий, духовний же зір — дар вічний, який піде з нами в потойбічне життя. Цей дар – віра, Яку ми отримуємо від Бога.
Віра зодягнула нас у світлий одяг Божественної благодаті в святих Таїнствах Хрещення й Миропомазання, вона освячує і зміцнює нас у других таїнствах, ми її бережемо, проходячи через усі труднощі земної долі, плаваючи у хвилях житейського моря. Цей дар Господній освічує й освячує нас, примножує знання й освячує почуття, відкриває тайну життя тимчасового й вічного, дає щастя доторкнутися до того, що є святе й блаженне.
Найдосконаліша радість, котру дає нам віра, — це знання про Бога, вірою ми пізнаємо Його буття, Його недоступність і присутність скрізь, Його велич і милість, Його любов і справедливість.
Віра відкриває нам Христа Спасителя в Котрому — життя і світло людям (Ін. 1, 4). «Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Котрий в лоні Отця, явив (Ін. 1, 18).
Ми віримо Його слову і Його ділам. «Віруючим в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1, 12). Ми знаємо, що він прийшов на землю заради спасіння людей, освятив її своїми стопами і благодаттю Духа Святого. Він приніс на землю євангельську правду, Він — наш Спаситель, Котрий страждав, був похований і воскрес. Віруючий в Нього, коли і помре, оживе (Ін. 11,25).
Вірою ми осягаємо тайну Церкви, заснованої Христом для нашого спасіння. Все, що відбувається в Церкві та пов’язане з нею — діло Боже. Слово законовчителя Гамаліїла: «Бо якщо це починання і це діло від людей, то воно зруйнується; а якщо від Бога, то ви не можете знищити його…» (Діян. 5, 38-39), — підтвердили і виправдалися двохтисячолітньою історією Церкви. Христос вказав нам шлях, яким повинні ми прямувати, підносячись серцем до горнього, до вічного. Віра поєднує нас із Христом і одного з другим: «У багатьох з тих, що увірували, було одне серце й одна душа…» (Діян. 4, 32). Віра пояснює нам смисл життя з його перемогами й поразками, з удачами й невдачами, з його радощами й скорботами. Все посилається на благо наше й удосконалення. Терпінням і доброчесністю людина творить собі добре, злим — зле. На землі нам дані усі можливості творити своє майбутнє.
Віра дає нам радість молитви, бесіди з Богом. Молитва, і однієї людини, і сукупності людей, окриляє людей, поєднує їх зі святими небожителями у спільному славослов’ї, проханнях і подяках, що посилаються Богові, на які Господь по-батьківськи відповідає.
Тільки віра може призвести до щирого й спасительного покаяння, яке прощає і очищає нас. Віра приводить нас до великої радості єднання з Господом в таїнстві святого Причащання, єднання з Тим, Котрий не перестає закликати нас: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11,28).
Старозавітні пророки мали від Бога одкровення про Христа, про Божу Матір. Вони очами віри бачили майбутнє, ми ж маємо теперішнє. З нами Бог! «Де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18, 20). Святі пророки, особливо псалмоспівець Давид, передбачували велич Божої Матері: «Праворуч тебе стоїть цариця в золоті офірськім. …У різнобарвно гаптованих шатах ведуть її до Царя» (Пс. 45, 10, 15). Але вони не знали повноти тієї радості, котру знаємо ми, звертаючись до Неї, Заступниці щирої роду християнського, Цариці неба і землі, Котра завжди дає нам Свою любов, покров і захист. Пророки тільки передбачили грядуще, а ми живемо вже здійсненням. І цю радість дає нам віра.
Необхідно дякувати Богу за радість віри, радіти і берегти віру. Віра ніколи не посоромить нас, а возвеличить і прославить. Живучи тут, на землі, з вірою, ми вже наперед відчуваємо вічне блаженство в Царстві Небесному: «Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17, 21).
Царство Боже і є плід віри християнської, яка дарує нам усе святе, радісне, чисте, тимчасове та вічне.

Предстоятель Украинской Православной Церкви

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир. Дар синовства

Блаженніший Митрополит Володимир. Поклоніння Богові (Неділя 5 -та після Пасхи, про самарянку)