Блаженніший Митрополит Володимир. Проповідь в Прощену неділю

30.07.2004 Предстоятель

Істинному покаянню передує, по вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. Всі ми живемо в суспільстві, разом трудимося і разом звершуємо наш життєвий шлях.
Блаженніший Митрополит Володимир. Проповідь в Прощену неділю

Великий пост, в період якого ми вступаємо, є час покаяння і наближення до нашої земної і небесної Пасхи — нашого позбавлення, до Царства Небесного. Час Великого посту — це час покаяння і очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням, виправдався митар, пробачено грішницю, покаяння відкрило розсудливому розбійнику райські двері, покаянням апостола Петра, що відрікся, було пробачено і відновлено в апостольській гідності.
Істинному покаянню передує, по вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. Всі ми живемо в суспільстві, разом трудимося і разом звершуємо наш життєвий шлях.

Вустами великих пророків Нафана, Іони, Давида і інших слово Боже закликало і закликає нас до покаяння. Предтеча Господній Іоанн і Сам Господь наш Іісус Христос додають до цього заклику: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф.3,2;4,17).
Великий піст, в період якого ми вступаємо, є час покаяння і наближення до нашої земної і небесної Пасхи — нашого позбавлення, до Царства Небесного. Час Великого посту — це час покаяння і очищення. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням, виправдався митар, пробачено грішницю, покаяння відкрило розсудливому розбійнику райські двері, покаянням апостола Петра, що відрікся, було пробачено і відновлено в апостольській гідності.
Істинному покаянню передує, по вченню Церкви, одна необхідна умова — прощення образ і примирення. Всі ми живемо в суспільстві, разом трудимося і разом звершуємо наш життєвий шлях.
У кожного з нас по-своєму будуються відносини з людьми. Про декого з ближніх ми думаємо: до чого ж важка для мене ця людина, випадково (а насправді Промислом Божим) поставлена біля мене. А хтось так само думає про нас. Але як би там не було, ми йдемо всі разом, і ми зобов’язані йти разом. Ми зобов’язані розуміти один одного і допомагати один одному, бо, тільки носячи тяготи один одного, можна виконати закон Христов (Гал.6,2).
Вступаючи в період Великого посту, спробуємо, браття і сестри, стати стерпними один для одного, а якщо вистачить на те сил, то і добрими супутниками один одному. Чим ближче ми підходимо до Царства Небесного, тим більше наближаємося до живого Бога і один до одного і тим все більше унеможливлюється наша байдужість, наше злопам’ятство. Тільки той що любить іншого виконав закон Христов (Рим. 13,8).
Чому ж треба прощати своїх ближніх? Прощати гріхи ближнім — це закон Євангелія, це веління Самого Господа. «Якщо ви, — говорить святе Євангеліє, — прощатимете людям їх провини, то і вам простить Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провин їх, то і Отець ваш не пробачить вам провин ваших» (Мф.6,14-15). «Отже, — говорить у іншому місці слово Боже, — у всьому, як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними» (Мф.7,12): хочете бути прощеними — прощайте; хочте щоб Вас любили — любіть; хочте бути нескривдженими — не кривдьте. Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: «І пробач нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим» (Мф.6,12). І якщо ми не прощаємо боргів нашим боржникам, то, вимовляючи слова цього прохання, ми брешемо перед Богом. Така молитва не принесе нам ні миру, ні Божого благовоління.
В чому ж треба прощати наших ближніх? У всьому, що на досвіді розуміємо і відчуваємо на собі, що нас ображає і заподіює біль. Все це необхідно прощати і викорінювати. Тільки у взаємному смиренні, взаєморозумінні і всепрощенні можливо для людини знайти душевний мир і вступити на шлях покаяння, наближаючись до Бога.
Ворожнечу між нами породжує гріх, з яким необхідно боротися. Гріх, по вченню святих отців, — вогонь, що горить: у міру зменшення горючої речовини вогонь згасає, у міру добавки речовини — ще з більшою силою розгорається. Усвідомлюючи свою відповідальність перед Богом і людьми, вступаючи у Великий піст, зменшимо ж, браття і сестри, горючу гріховну речовину — образи один на одного, постараємося влаштувати своє життя згідно із словами святителя Димитрія Ростовського: з ранку в молитві будь серафим, в праці — херувим, в поводженні зі всіма — ангел.
На шляху всепрощення зустрічається багато перешкод. Головна з них — наша самолюбність і сатанинська гордість. Шкодить на цьому шляху і ворог нашого спасіння диявол. Але в порівнянні з тими засобами і можливостями, якими ми володіємо, ці перешкоди — ніщо. З нами завжди Бог і Його всесильна допомога, благодать Святого Духа, допомога святих Ангелів, молитовне заступництво святих угодників. З нами Бог! А що може бути більше, міцно і надійніше цього?
Усвідомлюючи це, підійдемо до відповідального моменту в нашому житті. Вирвемо з свого серця усілякі образи, від душі пробачимо наших ближніх і дальніх — і тоді простить нас Бог.
Господи Боже, виведи наші душі з єгипетського гріховного полону, введи нас в очистительну пустелю спасительного посту, керуй нами вогненним стовпом Твоєї Божественної правди і невимосного милосердя, живи нас манною Божественної Твоєї Євхаристії і введи нас в Ханаан чистоти і святості.

Предстоятель Украинской Православной Церкви

Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР. Проповідь в день святого рівноапостольного князя Володимира

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України ВОЛОДИМИР. Слово до православних жінок