Блаженніший Митрополит Володимир. Наші Святі співвітчизники ( Неділя 2-га після П’ятдесятниці)

30.07.2004 Предстоятель

Щоб вшанувати святих своїх співвітчизників, другу неділю після П’ятдесятниці присвячено пам’яті всіх святих, що в землі нашій просіяли. Це свято закликає нас шанувати своїх святих, наслідуючи їх віру, побожне життя і святість.
Кожний день свята Церква
Блаженніший Митрополит Володимир. Наші Святі спиввітчизники ( Неділя 2-га після П’ятдесятниці)

Щоб вшанувати святих своїх співвітчизників, другу неділю після П’ятдесятниці присвячено пам’яті всіх святих, що в землі нашій просіяли. Це свято закликає нас шанувати своїх святих, наслідуючи їх віру, побожне життя і святість.
Кожний день свята Церква звертається в молитві до сонму святих угодників Божих, і їх молитвами освячує наші душі.

Кожний день свята Церква, а разом з Нею і віруючі люди шанують пам’ять святих угодників Божих. Робиться це для того, щоб ми зверталися до них з молитвою і, навчаючись їх чеснотам, освячувалися їх святістю.
Одразу ж після святої П’ятдесятниці, зіслання Святого Духа, коли Церква відмічає день свого народження, в першу неділю визначено святкувати пам’ять усіх святих, які від віку угодили Богу. Багато святих поіменно означені в нашому церковному календарі або святцях, але багато ще є святих, невідомих світові, потайних рабів Божих, відомих одному Богу.
Щоб вшанувати святих своїх співвітчизників, другу неділю після П’ятдесятниці присвячено пам’яті всіх святих, що в землі нашій просіяли. Це свято закликає нас шанувати своїх святих, наслідуючи їх віру, побожне життя і святість.
Кожний день свята Церква звертається в молитві до сонму святих угодників Божих, і їх молитвами освячує наші душі. Не маючи можливості безпосередньо звернутися до високопоставленої людини, ми намагаємося знайти посередників, які допомогли б нам це зробити. В певній мірі подібне відбувається і в духовному світі. Так буває не тому, що ми позбавлені можливості звертатися безпосередньо до самого Бога або
що Господь в такому випадку не чує нас. Він, як люблячий Отець, приймає кожного, хто приходить до Нього, але воля Його така, щоб ми, звертаючись до святих, спілкувалися з ними і поєднувалися в Ньому, а, роздумуючи про їх святість, думали про своє життя, мету і покликання. Можливість спілкування зі святими в єдиній Християнській сім’ї у вірі та любові, в чистоті і святості в молитві – це дар Божий, за який необхідно дякувати Богу. Це дійсно благодать Божа, що ми маємо стільки святих у Церкві, що у кожного з нас є свій небесний покровитель, ім’я якого він носить, котрий молиться за своє чадо і направляє його до спасіння.
Безліч святих Божих угодників нагадують віруючій людині, що ми всі покликані до святості, що є можливість для кожного з нас тут, на землі, здобути дар Святого Духа, Який нас освячує і прославляє.
Яка ж радість у святості? Чому Церква закликає нас, щоб ми були святими, як Господь Бог наш?
Чому ця доброчесність необхідна для віруючої людини? Наша мета – уподібнення Богу. Святість – це наше покликання і необхідна умова нашого уподібнення Богу. Святість – це радість у Бозі і блаженство. Згадаємо святого апостола Петра який, побачивши славу Божу на Фаворі, вигукнув: “Господи! добре нам тут бути” (Мф. 17, 4). Або інші його слова: “Господи! до кого нам йти? Ти маєш слова життя вічного” (Ін. 6, 68).
Стан святості – це є і радість, і блаженство в Господі, Джерелі цієї святості, радість, яку неможливо: повністю описати, а можна тільки відчути (1 Кор. 2, 9).
Згадаймо святих мучеників, котрі переносили нестерпні фізичні страждання і були сповнені невимовної радості, захвату, світла й веселощів. Світлом і радістю переповнювалися не тільки страждальці, але й місця їх страждань, чи то римський колізей, площа, тюрма або інше місце. Для оточуючих це було незрозуміло,
але були і такі, які, охоплені святою радістю мучеників, включалися у натовп, що йшов на смерть, заявляючи: «І я християнин!»
“…Де Я, там і слуга Мій буде…” (Ін. 12, 26). Молячись святим угодникам, ми повинні намагатися бути подібними на них у житті, а значить, і святості, яка приводить
в обителі Отця Небесного. На зразках життя святих, що жили у різні часи, у різних званнях, у різних умовах і догодили Богові, свята Церква вчить нас, щоб ми турбувалися про свій душевний стан , щоб, думаючи про своє тіло, не забували своєї душі, покликаної до святості й вічного буття. Ні Церква, ні Христос, ні наша віра не вимагають від нас якихось надприродних або героїчних вчинків. Були часи, коли віруючим людям доводилось проливати кров і віддавати життя своє за Христа. Цього від нас Господь не вимагає. Ми щасливі, благополучні, ми маємо можливість вільно молитися, відверто сповідувати святу віру, удосконалюватися.
То ж будьмо вдячні Богу, дивному у святих Своїх, і в молитвах до святих угодників будемо просить для себе милості Божої, миру, чистоти й святості. Амінь

Предстоятель Украинской Православной Церкви

ВОЛОДИМИР Митрополит Київський і всієї України

30. 07. 2004. ЛЬВОВ. Греко-католики решили добиться признания для униатской церкви патриархата путем… провозглашения