Нарушение прав верующих

24.09.2003 archive, Вестник №26, Нарушения прав верующих

24.09.2003. КИЇВ. ПРЕЗИДЕНТ БЛАГОДІЙНОГО ФОНДУ «ЗОЛОТІ КУПОЛИ УКРАЇНИ» ДЕПУТАТ ПЕЧЕРСЬКОЇ РАЙРАДИ ОЛЕГ ПІВЕНЬ ЗВЕРНУВСЯ З ВІДКРИТИМ ЛИСТОМ ДО ПРЕМ’ЄР-МІНІСТРА УКРАЇНИ ВІКТОРА ЯНУКОВИЧА

У своєму листі автор викладає суть проблеми навколо повернення частини споруд та земель Свято-Троїцькому Іонинському монастирю в Києві, експропрійованих у нього в 1928 р.

25.09.2003. КИЕВ. ЛЕСЬ ТАНЮК ОКАЗАЛСЯ КРЕПОСТНИКОМ И ВЫСТУПИЛ ПРОТИВ ПРЕДОСТАВЛЕНИЯ ЦЕРКВИ СТАТУСА ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА

Столь странную позицию председатель Комитета по вопросам культуры и духовности обнародовал на пресс-конференции в «Укринформе» и потребовал возвратить на доработку законопроект о внесении изменений в Закон Украины «О свободе совести и религиозных организациях». Главе комитета дружно подпевали пресс-секретарь непризнанного в православном мире денисенковского «патриархата» некий Евстратий и униатский священник Роман Небожук.
Впрочем, к странностям бывшего режиссера уже стали привыкать: чего стоит хотя бы приснопамятная защита Танюком Сандея Аделаджи от правоохранительных органов Украины. Таким образом он «спасал» национальную духовность Украины! Сегодня Лесь Степанович лоббирует интересы разоблаченного агента КГБ Михаила Денисенко (Филарета) и примкнувших к нему униатов (участвовавший в пресс-конференции представитель протестантов Украины заявил, что его конфессия выступает за предоставление Церкви статуса юридического лица).
Танюку, как выяснилось, известно, что статусом юридического лица облечены Церкви всех европейских стран. Почему же он с такой яростью борется против такого статуса Церквей Украины, ведь они были лишены его кровавой атеистической диктатурой? Причина очевидна. Этот статус моментально обнаружит призрачность имущественных прав дорогого сердцу Леся Степановича чекистско-филаретовского Киевского патриархата, которому придется жить по закону: вернуть репрессированной Церкви храмы и имущество, а также церковную кассу, которую присвоили себе Филарет и нардепы. Таким образом, закроется филаретовская кормушка. Как же сие допустить возможно?
Поэтому Танюк с Филаретом считают, что проект закона «является преждевременным и не отвечающим общественным трансформациям».
Против предоставления Церкви статуса юридического лица выступают, как оказалось, подданные римского престола — униаты и католики. Во всем мире они такой статус имеют, а в Украине он «преждевременен», причем преждевременен для Украинской Православной Церкви, к которой католики и униаты никакого отношения не имеют. Не хотите иметь такого статуса — не имейте: ведь это право, а не обязанность. Униаты и католики и так находятся в Украине в привилегированном положении: их отношения с нашим государством подняты до межгосударственного уровня, с главой Римского патриархата мы имеем дипломатические отношения. Попробуй Лесь Танюк вылить ведро помоев на римо- и греко-католиков — грянет международный скандал. Если самого Танюка Чорновил-младший может обвинить в том, что по его доносам «сотни людей, настоящих патриотов государства, отсидели не один год в тюрьмах», то Лесь Степанович может отстоять свою честь и достоинство в суде. А Украинская Православная Церковь на клеветника и в суд подать не может — прав у нее таких нет.
Униаты и католики хотят, чтобы государство заключало с ними, как в Польше, конкордат. Таковой нашим законодательством не предусмотрен, поэтому Танюк считает, что Верховная Рада должна разработать проект концептуальных основ государственно-церковных отношений. Таких концепций, кстати, уже было разработано несколько, и все они канули в бездну. Так не лучше ли, вместо изобретения своего особого криминально-изуитского пути, в церковно-государственных отношениях опираться на нашу Конституцию и европейское законодательство?
Разумеется, новый законопроект несовершенен (в нем не отмечена роль традиционных религий, гипертрофированны функции Госкомрелигий, не ограничена деятельность тоталитарных сект и др.), но очевидны и преимущества перед старым доконституционным законодательством, что позволяет Церкви быть более свободной в выполнении своей миссии. И задача законодателей — в процессе чтений очищать закон от всех реликтов тоталитаризма, а не уподобляться крепостнице-Салтычихе, отрицая само право на существование свободной Церкви в свободной державе. Времена бесправия, думается, уже прошли.
Изображая себя поначалу поборником интересов и прав всех без исключения конфессий, глава Комитета по вопросам духовности и культуры таки не смог не обнажить своих истинных пристрастий и, не стесняясь откровенной лжи, угроз, понес такое, что «тоталитарный» Госкомрелигий по сравнению с самим Танюком стал казаться церковно-благотворительной организацией. Мол, Украинская Православная Церковь против и украинской культуры, и государственного языка, и самого государства, и деньги вывозит за пределы Украины, и архитектурные памятники разрушает, и антинародный закон протаскивает — словом, вредительская организация, которая, однако, «со временем отомрет, как сухая листва». Поразил и развязный тон, гадкие оценки, которые Танюк «раздавал» Православной Церкви и ее иерархам, словно перед журналистами выступал не «деятель культуры», а следователь НКВД-ОГПУ, отправивший на плаху тысячи православных священников и мирян.
К счастью, сторонников у заангажированного нардепа и сплотившейся вокруг него братии неизмеримо меньше, чем верующих многомиллионной тысячелетней Православной Церкви Украины. Она пережила и униатские погромы, и сталинское тотальное истребление, и хрущевские гонения, и брежневское «додавливание», и кравчуковско-гебисткий произвол, переживет и «танюковщину». И врата ада не одолеют ее.

29.09.2003. ХЕРСОН. ЛІКВІДОВАНА ПРАВОСЛАВНА ГРОМАДА КАЛИНІНСЬКОГО ШУКАЄ ЗАХИСТУ ВІД ЧИНОВНИЦЬКОГО СВАВІЛЛЯ У ПРЕЗИДЕНТА, ВЕРХОВНОЇ РАДИ, КАБМІНУ ТА ГЕНПРОКУРАТУРИ

Продовжується протистояння навколо захопленого Свято-Архангело-Михайлівського храму смт Калинінське Великоолександрівського району. Після невдалих спроб поновити реєстрацію та повернути збудований храм парафіяни на чолі з новим настоятелем священиком Іваном Готою вирушили шукати правди до столиці. Вони передали відкритий лист, підписаний 1844 жителями селища, Президенту України, Голові Верховної Ради, Прем’єр-міністру і Генеральному прокурору з вимогами повернути храм віруючим, поновити реєстрацію православної громади та захистити її конституційні права.

03.10.2003. ПОЧАЇВ. НАСЕЛЬНИКИ СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ ЗВЕРНУЛИСЬ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ВІДКРИТИМ ЛИСТОМ

Лист, підписаний 282 монахами, — це реакція на провокаційну діяльність депутатів Тернопільської облради, які прагнуть перетворити Лавру на музей, і з цією метою звернулись до Президента з проханням знову включити споруди монастиря до складу Кременецько-Почаївського історико-культурного заповідника.

1 жовтня 2003 р. № 196
Президенту України Кучмі Л.Д.
Шановний Леоніде Даниловичу !
Звернутися до Вас з листом-проханням не відміняти Розпорядження Кабінету Міністрів від 17.07.03 р. № 438 змусило нас Звернення на ваше ім’я від депутатів Тернопільської облради. Воно було ухвалене на основі рішення 4-ої сесії облради 6-го скликання. Замість вирішення насущних проблем економічного та морального життя народу (а їх немало) наші обранці приурочили ціле засідання сесії Почаївському монастирю про включення його споруд знову у склад Кременецько-Почаївського заповідника, з якого сприянням уряду ми вийшли, та його музеєфікацію. У своєму рішенні депутати області керувалися інформацією зацікавленої сторони, яка надходить від нездорових людей, а найбільше від прагматичного і корисливого отця-егоїста та відступника Зінкевича (за час перебування в сані поміняв вже третю конфесію).
До цього підключені і інші конфесії, зокрема УГКЦ, у власність якої в області передано до 80% храмів, в тому числі третина історичного значення, і все це робиться при діючому у нашій державі Законі «Про свободу совісті та релігійні організації». Але чомусь для віруючих інших конфесій — свобода, а віруючі визнаної у світі істинної конфесії на Україні гонимі, як у тоталітарні атеїстичні часи. Вони, виходить, сини, а ми пасинки. Де ж тоді справедливість? Хіба це не суперечить національним інтересам нашої держави і не перешкоджає її визнанню у світі?
На сьогодні 95 відсотків насельників Лаври є громадяни України, є ветерани війни, які лили кров за свій народ в 1941-45 роках та відстоювали Лавру від закриття в 60-х роках при радянській владі, за що і сиділи в концтаборах.
В Україні є багато конфесій, багато віросповідань, — ми нікого не притісняємо і не зневажаємо нічиїх релігійних почуттів, не посягаємо ні на чиє добро, ні на чужий двір. А Лавра наш дім, ми в ньому живемо, і ми його відстоїмо, захистимо, якщо навіть і прийдеться голови зложити.
Ми з Божою поміччю відстояли Святу Лавру в часи атеїстичного розбою, відбудували, реставруємо повернуті нам Вашим сприянням споруди. Ви в цьому могли пересвідчитися під час Вашого візиту в Лавру. Ми пам’ятаємо Вашу допомогу, щиро вдячні Вам і щодень возносимо молитви за Вас і ввірену Вам державу.
Знаючи Вашу зваженість і мудрість у вирішенні державних питань, просимо Вас не відмовити нам у нашому проханні і не відміняти прийнятого Розпорядження Кабінету Міністрів, а згідно діючого законодавства передати нам споруди Лаври у монастирську власність. А ми, зі своєї сторони, зробимо все можливе, щоб Почаївська Лавра і надалі прикрашала нашу Українську землю.
З повагою і молитвою насельники Свято-Успенської Почаївської Лаври

04.10.2003. КИЇВ. НА ЖАЛЬ, МОЛИТВА ПІДНОСИТЬСЯ НЕ У ВСІХ ХРАМАХ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОЇ ЛАВРИ

Поступово молитовно оживають навіть ті лаврські храми, які перебувають у користуванні Національного Києво-Печерського заповідника.
Керівництво музею пішло назустріч священноначалію обителі і дозволило почергово у недільні дні звершувати богослужіння у Троїцькій надбрамній церкві та Всіхсвятському храмі над Економічними воротами Верхньої Лаври. Дотепер у цих храмах літургії відправлялися лише раз на рік у дні храмових свят. На жаль, до цих пір невирішеним залишається питання про відродження ще двох лаврських храмів: Благовіщенської церкви при Митрополичих покоях, у якій розташувалася виставка декоративного мистецтва, та Свято-Миколаївського лікарняного храму, який за часів атеїстичних гонінь було перетворено на актовий зал.

04.10.2003. ЧЕРНІГІВ. СОБОР ДОМНИЦЬКОГО МОНАСТИРЯ І ДОСІ ПЕРЕБУВАЄ ЗА ГРАТАМИ

Іноді трапляється, що волі позбавляють не тільки людей, а й храми. Так частина Різдва-Богородичного монастиря у с. Домниця Менського району Чернігівської єпархії, де зберігається чудотворна Домницька ікона Божої Матері, знаходиться на території в’язниці. Монастирю повернули лише частину землі, на якій відновлено церкву (у ній знаходиться ікона). А монастирський собор, на жаль, і досі перебуває за ґратами.
Тож братія монастиря і прихожани моляться Божій Матері про визволення та повернення храму, а поки що ходять хресним ходом вдовж стін колишньої обителі, яку атеїстична влада перетворила на в’язницю.
Домницька ікона відома з ХVІІ століття, коли сліпа дівчина Домна знайшла її у гілках дерева і отримала зцілення.

06.10.2003. ПОЧАЇВ. ОЗБРОЄНІ БІЙЦІ УНА-УНСО НА ТЕРИТОРІЇ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ — ЧЕРГОВА ПРОВОКАЦІЯ ДЕКОТРИХ ПОЛІТИЧНИХ ДІЯЧІВ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ

Пристрасті у справі повернення будівель монастиря законним власникам продовжуються. На сьогодні давній конфлікт, штучно створений вороже настроєними до Православ’я депутатами облради, переріс у відкриту провокацію. Цього разу в обитель “прийшли на прощу” нетверезі молодики від УНА-УНСО, озброєні обрізками труб та арматури. Завдяки присутності в обителі вояків Запорозького козацтва та рішучим діям козацького отамана І.Д. Сагайдака і народного депутата України М.В. Лавриненка, котрі для наведення правопорядку в монастирі підключили Кременецький райвідділ міліції, вдалося не допустити провокації з ганебним застосуванням сили.

06.10.2003. ПОЧАЇВ. НАМІСНИК СВЯТО-УСПЕНСЬКОЇ ПОЧАЇВСЬКОЇ ЛАВРИ ЗВЕРНУВСЯ ДО ГОЛОВИ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ, В ПРОКУРАТУРУ, МВС ТА СБУ

Поява бійців УНА-УНСО на території монастиря спонукала намісника Свято-Успенської Почаївської Лаври єпископа Володимира надіслати заяву голові облдержадміністрації та керівникам правоохоронних органів Тернопільської області з проханням захистити монастир і братію від навіжених бойовиків і певних політичних структур, які провокують конфліктні ситуації навколо Почаївського монастиря.

6 жовтня 2003 р. № 212
Голові Тернопільської облдержадміністрації КУРНИЦЬКОМУ І.І.
Копії:
Прокурору Тернопільської області Ю.В. ГОЛУБУ
Начальнику управління Служби безпеки України в Тернопільській області Я.К. САВЧИНУ
Начальнику управління внутрішніх справ України в Тернопільській області В.В. МАКСИМОВУ
Розпалення ворожнечі в засобах масової інформації і заяви та звернення громадських і політичних діячів Тернопільської області, ворожнечо настроєних до канонічної Православної Церкви і Свято-Успенської Почаївської Лаври, яка перебуває в її лоні, створили напружену атмосферу, яка провокує застосування сили.
Так, 5 жовтня 2003 року на території Лаври були присутні люди зі значками і пов’язками бійців УНА-УНСО.
Є дані, що планує свій приїзд у Почаївську Лавру агресивно настроєний депутат України Червоній з так званими “молодчиками”, який, як ми знаємо, після своїх агітаційних закликів православні храми відвідує не для молитви, а тільки для розправи.
Козаки та паломники, які молились у цей день в Лаврі, заявляли, що бачили людей на території монастиря у нетверезому стані з обрізками труб і арматури.
Уникнути можливого протистояння і кровопролиття допомогла присутність Запорозького Козацтва та народного депутата України Лавриненка М.В, який, оцінивши реальну обстановку, особисто з отаманом козаків Сагайдаком Д.І. їздили до Кременецького райвідділу міліції за допомогою. Все це вони можуть підтвердити.
Ми зі злобою не заходимо в сусідній двір і не претендуємо на майно других конфесій, а тому все це може закінчитися дуже тяжкими наслідками. Для того щоб запобігти конфронтації і, не дай Боже, кровопролиттю, просимо Вас взяти на контроль ситуацію навколо Лаври і забезпечити безпеку братії і паломників.

Володимир,
єпископ Почаївський,
вікарій Київської Митрополії,
намісник Свято-Успенської Почаївської Лаври

07.10.2003. КИЇВ. КОМІСІЯ КИЇВРАДИ НАМАГАЄТЬСЯ ВТРУТИТИСЯ У ВНУТРІШНІ ЦЕРКОВНІ СПРАВИ

Постійна комісія з питань правової політики та депутатської етики Київської міської ради запросила на своє засідання благочинного міста Києва протоієрея Віталія Косовського. У “повістці” вказано, що на засіданні планується розгляд питання «щодо ситуації, яка склалася навколо Свято-Духівського скита Києво-Печерської Лаври (Малого Свято-Троїцького храму) в селі Троєщина Деснянського району”.
Відповідь на цей дивний документ дав керуючий справами УПЦ архієпископ Переяслав-Хмельницький Митрофан. У офіційному листі до комісії Київради владика Митрофан пояснив шановним депутатам, що “згідно Указу Предстоятеля УПЦ №134 від 19.10. 2000 року, у зв’язку з кончиною скитоначальника Свято-Духівського скита Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври поновлено єдину общину згідно юридичного статусу.
Владика також зазначив, що юридично поняття “скит” не існує, а тому розглядати питання юридично неіснуючої інституції неможливо. “Тим більше, — пише він далі, —постійна комісія з питань правової політики та депутатської етики Київської міської ради не правомочна розглядати це питання”. Право відкриття та скасування скитів належить тільки монастирю, від якого скит відкривається.
Мабуть, вказана комісія вирішила вже всі правові та етичні питання серед депутатів, тому й вирішила «прийти на допомогу Церкві», незважаючи на те, що Церква їх не запрошувала і це суперечить і праву, і депутатській етиці.

07.10.2003. КРЫМ. НЕИЗВЕСТНЫМИ ВНОВЬ ОСКВЕРНЕН ПОКЛОННЫЙ ПРАВОСЛАВНЫЙ КРЕСТ

В ознаменование 2000-летия Рождества Христова над развалинами древнего христианского храма Св. Евграфа на горе Иограф над Ялтой был установлен поклонный крест, который не оскорблял ничьих религиозных чувств.
В августе нынешнего года несколько паломников, поднявшихся на гору поклониться святыне, стали свидетелями кощунственного преступления. Крест был разломан и осквернен.
Священнослужители и прихожане православных церквей Большой Ялты направили городскому голове С.Б. Брайко письмо, в котором выражают глубокое возмущение очередным фактом осквернения христианских святынь. «Мы воспринимаем это факт как очередное звено в цепи надругательств над православными памятниками, — говорится в письме. — Подобные действия религиозных экстремистов ведут к межнациональной и межконфессиональной напряженности в Крыму. Убедительно просим Вас принять меры для наказания виновных и недопущения впредь подобных актов вандализма».

10.10.2003. ХЕРСОН. ЄПАРХІАЛЬНІ ЗБОРІ КОНСТАТУВАЛИ, ЩО НА ХЕРСОНЩИНІ МАЄ МІСЦЕ ГЛИБОКА КРИЗА У ВІДНОСИНАХ МІЖ ЦЕРКВОЮ І ДЕРЖАВОЮ

Всебічно вивчивши становище, що склалося в смт Калінінське Великоолександрівського району Херсонської області внаслідок юридичної ліквідації вищими посадовими особами Херсонської облдержадміністрації православної громади УПЦ в цьому селищі, збори Херсонської єпархії УПЦ прийняли заяву, в якій виразили стурбованість наміром державної влади “націоналізувати” новоспоруджений храм цієї громади. Херсонська державна влада не бажає прислухатися до волевиявлення православних членів місцевої громади.
У заяві також констатується, що на Херсонщині має місце глибока криза у відносинах між Церквою і державою.

Книижное обозрение

Летопись епархий