Отчет о заседании Комиссии
КАНОНИЗАЦИЯ СВЯТЫХ
Засідання комісії по канонізації
26 червня у Свято-Покровському жіночому монастирі відбулося чергове засідання Синодальної комісії по канонізації святих Української Православної Церкви, яке очолив заступник голови комісії архієпископ Черкаський і Канівський Софроній.
Перед початком роботи вин висловив своє ставлення до питань, які будуть розглядатися: “Комісія по канонізації святих цього року збирається вже вдруге. Багато зібралося матеріалу наданого єпархіями. Перед усім це новомученики та сповідники ХХ століття. Серед яких треба виділити Гавриїла Котельника. Але сьогодні найбільше привертає увагу питання розгляду життя та діяльності гетьмана Петра Сагайдачного та отамана Івана Сірка. Я весь цей матеріал особисто проглянув, опрацював, продивився те, що є в Інтернеті. Але все буде залежати від комісії, буде доповідь. Цим питанням займалися представники Харківської єпархії. До речі Сірко з Слобожанщини, а Сагайдачний народився на Львівщині. Я гадаю, що по відношенню до Сагайдачного особливих питань не буде. Він може бути возведений у ранг святих, канонізований, так само як Даниїл Московський, або Олександр Невський, тому що він дуже багато зробив для Православної Церкви в Україні. За його проханням Єрусалимським Патріархом Феофаном було відновлено православну ієрархію в Україні, він боронив Православ’я від унії. Що стосується Івана Сірка, то з ним ситуація значно складніша, є питання і комісія їх буде розглядати. Треба зазначити, що наша робота подготовча та дослідницька, рішення про канонізацію приймає Священний Синод Української Православної Церкви”.
Комісія розглянула надані єпархіями матеріали до канонізації преподобного Варсонофія (Юрченко), сповідника Херсонського, священномученика Валеріана, єпископа Проскурівського (Хмельницька єпархія), а також новомучеників Кіровоградської єпархії. Члени обговорили життя та діяльності видатних та одночасно суперечливих історичних постатей гетьмана Війська Запорізького Петра Сагайдачного, за часів якого було відновлено православну ієрархію в Україні, та кошового отамана Івана Сірка, пропозиція про канонізацію яких була внесена до комісії Київським молодіжним козацьким братством «Козацька воля».
За свідченням вчених істориків гетьман Петро Сагайдачний був послідовним борцем за православ’я проти унії. Такий висновок після вивчення історичних джерел зробив професор Кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна заслужений працівник культури України Сергій Куделко. На його думку: «Сагайдачний (Конашевич, Конашевич-Сагайдачний) Петро Кононович (бл. 1570-х — 1622) видатний діяч України, гетьман Запорозького козацтва у найважчі часи для православ’я після Берестейської церковної унії 1596 р., коли православна ієрархія перестала існувати. П.К. Сагайдачний добре розумів значення церкви і віри. Своїми рішучими і, водночас, глибоко продуманими діями він намагався виправити становище. Використавши перебування у Києві єрусалимського патріарха Феофана, сприяв висвяченню православних єпископів і київського митрополита (Й. Борецького), тим самим була урятована православна церква в Україні.
Наполегливо домагався від польського короля Сигізмунда III зрівняння прав православних і представників інших конфесій, ліквідації унії. Всіляко підтримував національно-культурне відродження. Його ім’я пов’язане значною мірою із заснуванням Київської братської школи (згодом — Києво-Могилянська академія). Збудував Богоявленську (Благовіщенську) церкву Київського братського монастиря. До кінця своїх днів займався благодійністю. Збудував козацьку церкву св. Василія у садибі Київського Флорівського монастиря. Усе своє майно заповів Київській, Луцькій і Львівській братським школам.
Був одним з найбільш освічених людей свого часу, видатний полководець і дипломат, він залишив про себе вічну вдячність нашого народу. Похований у Києві на Подолі, могила була загублена. Ім’я П.К. Сагайдачного як послідовного борця за православ’я, за визволення з-під іноземного гніту ніколи не забуде наш народ».
Синодальна комісія по канонізації вважає за необхідне створити електронну базу даних про репресованих в україні під час атеїстичних гонінь та святих української православної церкви Використання сучасних технологій при опрацюванні інформації про репресоване духовенство, чернецтво та віруючих України може суттєво посприяти підвищенню якості роботи по вивченню матеріалів, які надходять до комісії. Тому її члени вирішили звернутися до Священного Синоду УПЦ за благословенням на створення електронної бази даних про репресованих під час атеїстичних гонінь та святих Української Православної Церкви, канонізованих останніми роками.
27.06.2003. КИЇВ. НАВІТЬ ІСТОРИКИ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ПИТАННЯ МОЖЛИВОЇ КАНОНІЗАЦІЇ ОТАМАНА ІВАНА СІРКА ПОТРЕБУЄ ДОДАТКОВОГО ВИВЧЕННЯ
Про це говориться у висновках, які для Синодальної комісії УПЦ по канонізації підготував професор Кафедри історіографії, джерелознавства та археології Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна заслужений працівник культури України Сергій Куделко: “Сірко Іван Дмитрович (бл. 1610-1680) видатний військовий і політичний діяч, кошовий отаман Запорозької Січі. Походив з української православної шляхти. Відіграв велику роль у політичному житті України 60-70-х рр. XVII ст. Як видатний полководець особливо уславив своє ім’я у боротьбі з кримськими та нагайськими татарами (провів понад 60 боїв і усі виграв). Боровся за вільності козацькі. У політичному житті не одноразово міняв свою орієнтацію. Ще за його життя і після смерті про нього було складено багато історичних пісень, легенд, переказів. Залишив про себе пам’ять як людина, що втілювала у себе найкращі козацькі якості. Похований поблизу села Капулівка, тепер Нікопольського району Дніпропетровської області. Церковними справами спеціально не займався, але його діяльність сприяла усуненню мусульманської небезпеки для нашого народу. Питання канонізації І.Д. Сірка потребує додаткового вивчення”.
Після короткого обміну думками Комісія по канонізації святих вирішили не розглядати пропозицію про канонізацію Івана Сірка, яка надійшла від Київського молодіжного козацького братства «Козацька воля».