Церковь и власть

24.01.2003 archive, Вестник №18, Церковь и власть

24.01.2003. ОДЕССА. Городской голова Руслан Боделан передал в дар Спасо-Преображенскому собору список иконы Иверской Божией Матери

На праздничном молебне в верхнем храме Спасо-Преображенского собора 6 января Одесский городской голова Руслан Боделан передал в дар храму ценную реликвию –– список иконы Иверской Божией Матери, написанный в 1894 г. мастером иконописи Иосифом Чириковым. Список сделан с образа, хранящегося в монастыре на горе Афон, и был привезен из Москвы в Одессу в год 100-летия Южной Пальмиры. В настоящее время святыня находится в Национальном научно-исследовательском центре реставрации, и вот 21 января состоялась торжественная церемония, во время которой митрополит Одесский и Измаильский Агафангел благословил художников-реставраторов Николая Прокопенко и Инну Русину на работу по восстановлению иконы. «Перед началом благого дела издавна на Святой Руси было принято служить молебен, –– сказал владыка Агафангел. –– Икона Иверской Божией Матери уже привезена с Афона в открывшийся в Одессе Свято-Иверский монастырь, теперь в собор передается еще один список, приобретенный одесскими благотворителями. И этот образ наравне с Касперовской иконой Божией Матери станет покровителем Причерноморского края. Желаю помощи Божией всем, кто будет реставрировать святыню. Мы должны привести ее в то состояние, в котором она находилась 100 лет назад. Господи, благослови благое намерение!
Мэр Одессы Руслан Борисович поблагодарил владыку за теплые слова благословения и выразил надежду, что вскоре с помощью профессиональных мастеров Иверская икона Божией Матери станет украшением возрожденного собора.
С иконы был снят позолоченный оклад, и она предстала во всей первозданной красе. Владыка Агафангел и все присутствующие имели возможность приложиться к чудотворному образу.
На церемонии благословения мастеров-реставраторов присутствовали председатель Апелляционного хозяйственного суда Одесской области Валерий Балух, директор Национального научно-исследовательского реставрационного центра Наталья Меживчук, члены Черноморского православного фонда.
Пресс-служба Одесской епархии

25.01.2003. КИЕВ. Дмитрий Табачник возглавил комиссию Кабмина по возвращению церковного имущества

Председателем Межведомственной комиссии по подготовке предложений по восстановлению прав церквей и религиозных организаций, нарушенных вследствие проведения бывшим Союзом ССР тоталитарной политики в отношении религии, Дмитрий Табачник назначен постановлением Кабинета Министров от 21 января.

31.01.2003. ХЕРСОН. Вище керівництво області привітало архієпископа Херсонського і Таврійського Іонафана з днем народження

30 січня, в день народження правлячого архієрея Херсонської єпархії, в архієрейську резиденцію завітали голова облдержадміністрації Анатолій Юрченко, голова облради Володимир Ходаковський, прокурор області Микола Банчук, начальник УМВСУ в Херсонській області Анатолій Науменко та начальник СБУ в області Олексій Обаль.
В своєму привітанні голова обласної державної адміністрації та голова обласної ради побажали правлячому архієрею здоров’я, сили і мудрості заради зміцнення злагоди в суспільстві та зазначили: «Доля дарувала Вам високу і святу місію: Ви допомагаєте людям зрозуміти Божу любов, учите наслідувати двом простим заповідям: любити Бога всім серцем і любити ближнього свого, як самого себе. Ви пригортаєте до серця всіх тих, хто спіткнувся, помилився, звернув з праведної дороги. Ви –– приклад добродійності й милосердя, носій Слова Божого, яке дарує світлу віру в щасливий завтрашній день України».
В спільному вітальному посланні начальники обласних управлінь УМВСУ та УСБУ, а також прокурор області побажали архієпископу Іонафану здійснення всіх задумів і сподівань.
У відповідь правлячий архієрей подякував поважним гостям за увагу до потреб Православної Церкви в регіоні та висловив надію на плідну співпрацю Церкви і держави у відродженні віковічної духовності українського народу.

04.02.2003. ХАРЬКОВ. Храм преп. Антония Великого при Харьковском университете будет возвращен Церкви

В день памяти прп. Антония Великого, 30 января, исполнилось 198 лет со дня основания Харьковского национального университета. В этот день в университетском храме (который представляет собой небольшую комнату) в честь прп. Антония Великого состоялась праздничная Божественная литургия и торжественный молебен. На богослужении присутствовали студенты и преподаватели ХНУ.
Харьковский национальный университет за все время своего существования был ведущим вузом не только на территории Украины, но и на территории всего пространства СНГ. За два века своего существования из его стен вышло более 100 тысяч студентов, три из них стали нобелевскими лауреатами. Харьковскому университету принадлежит первенство в основании первой на Украине астрономической обсерватории и первого ботанического сада.
В дореволюционные годы при университете существовал типовой храм преп. Антония Великого, который был в годы гонений на Церковь превращен в кинотеатр. В данный момент в помещении Центральной научной библиотеки университета действует храм-комната, год назад она была освящена Преосвященнейшим епископом Изюмским Онуфрием. В храме регулярно совершаются богослужения. В текущее время решается вопрос об окончательной передаче бывшего храма Церкви.

04.02.2003. МОСКВА. Архиепископ Августин: «Необходимость взаимодействия Вооруженных сил с Православной Церковью должна определяться не мнением того или иного командира, а исторически сложившимся статусом Православия»

Принимая участие в ХІ Международных Рождественских чтениях, глава Синодального отдела УПЦ по взаимодействию с Вооруженными силами и другими воинскими формированиями архиепископ Львовский и Галицкий Августин выступил с докладом на тему: «Роль Церкви и общества в нравственном возрождении военнослужащих». Говоря о необходимости сотрудничества армии и Церкви, он, в частности, сказал:
«Несмотря на то что Вооруженные силы –– институция государственная, а Церковь от государства отделена, они, как раньше, так и сейчас, имеют одну нравственную основу. Тысячелетний опыт истории свидетельствует, что и Церковь, и армия всегда стояли на защите Родины. Любовь к Отечеству, готовность к самопожертвованию, патриотический долг всегда были теми нравственными принципами, на которых основывалась армия и которые неизменно проповедовала Церковь. Армия призвана охранять государство, оберегать его, а в минуту военных испытаний –– защищать и спасать. Задача Церкви –– оберегать нравственное здоровье общества, а значит, и здоровье государства».
В докладе также прозвучала мысль о необходимости законодательного закрепления того статуса, который имеет Православия в нашем обществе. «Необходимость взаимодействия Вооруженных сил с Православной Церковью должна определяться не мнением того или иного командира, а исторически сложившимся статусом Православия в нашем обществе, его ролью в нашей истории, культуре, национальном самосознании, отношением к войне и армии».

04.02.2002. МОСКВА. Архієпископ Августин провів зустрічі з провідними російськими воєнними керівниками

Перебуваючи в столиці Росії, голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії зі Збройними силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин разом з головою Синодального відділу Московського Патріархату по взаємодії зі Збройними силами та правоохоронними закладами протоієреєм Димитрієм Смирновим відвідав Академію Генерального штабу ЗС РФ, де виступив з доповіддю на конференції і мав зустріч з начальником академії генерал-полковником
В. Чечеватовим. Архієпископ Августин відвідав також Академію управління МВС РФ, де мав бесіду з начальником академії генерал-полковником О. Коваленко.

05.02.2003. КИЕВ. Александр Мороз обвинил одного из организаторов УПЦ-КП в принадлежности к масонской ложе

Лидер Социалистической партии Украины Александр Мороз заявил, что бывший Президент Украины Леонид Кравчук, при непосредственной поддержке которого была создана филаретовская УПЦ-КП, является членом масонской ложи. «300 высших руководителей входят в масонскую ложу –– Орден святого Станислава», –– сказал Мороз на пресс-конференции, о чем передали Українські Новини.
При этом Александр Мороз уточнил, что руководящий орган Ордена святого Станислава находится за рубежом. Он продемонстрировал книгу, на страницах которой были помещены фотографии с изображением посвящения некоторых народных депутатов в рыцари ордена. «Его высокое превосходительство великий магистр Ордена святого Станислава поздравляет его высокопревосходительство первого Президента Украины Леонида Кравчука с посвящением в рыцари ордена», –– зачитал Мороз одну из подписей под фотографиями в книге. Лидер социалистов сказал, что чиновники, входящие в орден, должны покинуть государственную службу. «Все, кто входит в масонскую ложу, не имеют право быть на государственной службе», –– сказал Александр Мороз.
В свою очередь Леонид Кравчук заявил, что организация, в которую входит он, а также более 300 общественных и политических деятелей Украины, не является масонской. Он назвал Орден святого Станислава положительной организацией, традиции которой были заложены ее основателями в ХYII веке и поддерживаются современными кавалерами, а также рассказал, что орден учрежден польским королем Станиславом Августом Понятовским в память его патрона. Приорат Ордена святого Станислава в Украине организован в 1999 году.
Korrespondent.Net

05.02.2003. КИЇВ. Голова Держкомрелігій України Віктор Бондаренко: «Настав час надати Церкві право юридичної особи»

На прес-конференції, що відбулась у Держкомрелігій 4 лютого, стосуючись проблеми прийняття нової редакції Закону “Про свободу совісті та релігійні організації”, голова Держкомрелігій підкреслив, що процес вдосконалення законодавства повинен йти постійно і відображати стан релігійного життя та церковно-державних відносин в Україні. При цьому він зазначив, що зауваження, пропозиції і претензії, які мали місце з боку релігійних організацій (перш за все Української Православної Церкви та Союзу євангельських християн-баптистів) повністю враховані. Але харизматичні лідери, які надсилають багато листів від релігійних організацій різних рівнів, в тому числі і окремих громад, як зазначив голова Держкомрелігій, не бажають співпрацювати. При цьому Віктор Бондаренко сказав: «Ми ніколи б не взяли на себе повноважень всупереч Конституції обмежувати права релігійних організацій в галузі свободи релігій, чи, наприклад, вносити до законопроекту положення, які не були б узгоджені з релігійними організаціями». Віктор Бондаренко наголосив, що «настав час надати Церкві як суспільному інституту право юридичної особи, бо у нас і досі зберігається практика радянських часів, коли з одного боку –– держава, а з іншого –– релігійна громада».
Представляючи нову редакцію Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», заступник голови Держкомрелігій Микола Маломуж зазначив: «Закон був прийнятий майже 11 років тому. З того часу прийнято багато державних актів, насамперед Конституція України. Україна приєдналася до багатьох міжнародних угод та конвенцій. Це спонукало вносити відповідні зміни до Закону. При цьому певних змін законодавства вимагали релігійні організації та саме життя. Змін потребують положення щодо надання Церкві права юридичної особи, повернення церковного майна, можливості бізнесової діяльності та інше.
На питання прес-служби УПЦ про те, де можна ознайомитися з остаточною редакцією Закону та чи буде повторний розгляд законопроекту у профільному комітеті Верховної Ради, Микола Маломуж відповів: «Потрібно наголосити на тому, що на момент розгляду законопроекту у Комітеті Верховної Ради в нього були внесені зауваження, що були висловлені у листі Блаженнішого Митрополита Володимира. Із урахуванням цих пропозицій він був прийнятий і одноголосно проголосований. І ми просили, щоб вони на своєму сайті надали останній варіант. Якщо цього немає, то ми будемо знову звертатися до Верховної Ради». На жаль, на сайті Верховної Ради до цих пір як такий, що пройшов профільний комітет, виставлено той варіант (реєстрація 1281 від 01.07.2002), який викликав зауваження Української Православної Церкви (лист 955 від 30.08.2002). Голова Держкомрелігій додав, що узгоджений варіант «є у Священноначалля Української Православної Церкви».
Відповідаючи на питання про доречність виключення з закону рівності понять «передачі у власність» і «передачі у користування» храмів та церковного майна, що створює можливості неоднозначного трактування Закону місцевими чиновниками, Микола Новіченко зазначив, що в остаточному варіанті «рекомендовано ввести положення про передачу культових споруд і приміщень у власність релігійним громадам за винятком особливих випадків, які будуть визначатися окремо». Голова Держкомрелігій Віктор Бондаренко додав, що «це питання треба знімати та передавати у власність Церкві навіть те, що знаходиться поза її межами, як це зроблено в інших країнах, наприклад, у Грузії».

05.02.2003. КИЇВ. Президент зобов’язав органи державної влади «привести у відповідність із міжнародними зобов’язаннями України межі та режим використання зон охорони ансамблів Національного заповідника «Софія Київська», Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та історичної забудови в центральній частині міста Львова»

Як повідомляє Адміністрація Президента України, Президент України Леонід Кучма підписав доручення щодо активізації співпраці у сферах освіти, науки та культури, поглиблення взаємодії з ЮНЕСКО, забезпечення дотримання міжнародно-правових зобов’язань у зазначених галузях, захисту і збереження культурної і природної спадщини в Україні. Згідно з документом центральним органам виконавчої влади та Київській міській державній адміністрації доручено:
–– вжити заходів відповідно до вимог Конвенції ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини щодо недопущення незаконного будівництва в зонах охорони пам’яток, які включені до Списку всесвітньої спадщини.
–– забезпечити обов’язкове погодження з Міжурядовим комітетом із збереження всесвітньої культурної та природної спадщини рішень щодо виконання робіт з будівництва або реконструкції у зазначених зонах.
–– посилити контроль за дотриманням законодавства щодо використання, надання об’єктів культурної спадщини в оренду.
–– привести у відповідність із міжнародними зобов’язаннями України межі та режим використання зон охорони ансамблів Національного заповідника «Софія Київська», Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та історичної забудови в центральній частині міста Львова.
Уряд зобов’язаний забезпечити розробку та затвердження комплексної програми збереження об’єктів Національного заповідника «Софія Київська» на 2003-2010 роки.
Прокоментувати доручення Президента прес-служба УПЦ попросила Національну комісію у справах ЮНЕСКО в Україні, але не змогла отримати зрозумілої відповіді навіть на такі питання, як: чи можуть об’єкти, занесені до переліку всесвітньої культурної спадщини, бути власністю релігійних організацій, чи можуть в них відправлятися богослужіння та в чому невідповідність міжнародним зобов’язанням України стану охорони Софії Київської та Києво-Печерської Лаври. Представник комісії, який побажав залишитися невідомим, зазначив, що доручення Президента стосується кого-завгодно (були названі прізвища віце-прем’єра Дмитра Табачника та міністра культури Юрія Богуцького), але не його.

06.02.2003. ТАЛЛИНН. Архиепископ Августин: «Жизнь по Евангелию –– адекватный ответ терроризму»

Так озаглавлено выступление на международной конференции «Подготовка капелланов: противостояние терроризму», проходящей 3-7 февраля в Эстонии, председателя Синодального отдела УПЦ по взаимодействию с Вооруженными силами и другими воинскими формированиями архиепископа Львовского и Галицкого Августина. Выступая перед участниками конференции –– представителями государственной власти, депутатами национальных парламентов, политическими, религиозными и общественными деятелями из 16 стран, в том числе России, Украины, Эстонии, Латвии, Казахстана, Армении и Грузии, представителями Совета Европы и Еврокомиссии, –– архиепископ Августин заметил: » Терроризм –– это дорога, устланная благими намерениями, но ведущая в ад. Нельзя добиваться своей цели, если даже она в глазах исполнителей вполне оправдана, неправедными средствами, сея смерть, разрушение и горе. Убийство мирного населения даже во время войны считается военным преступлением. Заповедь «Не убий!» признают и иудеи, и христиане, и мусульмане. Ни в Коране, ни в Торе, ни в Евангелии нет оправдания терроризму…
Ответ на религиозный фанатизм должен быть адекватным прежде всего с религиозной точки зрения.
Во-первых, вспомните библейский сюжет о Сауле и Давиде, когда последний, имея возможность убить своего гонителя, не воспользовался ею, а лишь отрезал часть одежды царя, продемонстрировав свою силу и возможность, и тогда «возвысил Саул голос свой, и плакал, и сказал Давиду: ты правее меня, ибо ты воздал мне добром, а я воздавал тебе злом; ты показал это сегодня, поступив со мною милостиво, когда Господь предавал меня в руки твои, ты не убил меня. Кто, найдя врага своего, отпустил бы его в добрый путь? Господь воздаст тебе добром за то, что сделал ты мне сегодня» (1 Цар. 24, 17-20).
Во-вторых, необходимо вернуть религиозные ценности в нашу общественную жизнь, выпустив ее из искусственно созданной ниши «личного (частного) дела каждого».
В-третьих, необходимо всячески поддерживать традиционные мировые религии и традиционные религии народов. Они научились направлять свойственную людям пассионарную энергию в мирное русло богословия, социального служения, аскезы и добротолюбия.
В-четвертых, необходимо вести постоянный диалог всеми возможными способами с религиями, внутри которых рождаются экстремистские движения, а не закрывать на это глаза, когда это выгодно. Терроризм и агрессию провоцирует особое прочтение ислама (или другой религии). Необходимо помогать духовным лидерам воспитывать свой народ в том прочтении ислама (или другой религии), который исключает его радикальную интерпретацию.
И, наконец, необходимо показывать исламскому и нерелигиозному миру нашу подлинную жизнь во Христе, а не только стальные когти ястреба.
В противном случае нам надлежит на себе испытать то, о чем пророчески предупреждал Олдос Хаксли в своем романе-антиутопии «О дивный новый мир», написанном в далеком 1932 году. Один из героев, рассказывая о прошлом, которое для нас является еще будущим, произносит поразительную и удивительно современную сегодня фразу: «Конечно, сибирская язва покончила с либерализмом, но все же нельзя было строить общество на принуждении…»

12.02.2003. СИМФЕРОПОЛЬ. Митрополиту Симферопольскому и Крымскому Лазарю и настоятельнице Свято-Троицкого женского монастыря игумение Евсевии вручены благодарственные грамоты Совета министров Крыма

Митрополиту Симферопольскому и Крымскому Лазарю и игуменье Свято-Троицкого женского монастыря Евсевии (Пальчик), руководителю Центра социальной помощи во имя святителя Луки, председателем Совета Министров Автономной Республики Крым Сергеем Куницыным были вручены благодарственные грамоты «За большой вклад в организацию и проведение Всеукраинской благотворительной акции «Милосердие» в 2002 году»
Вот уже третий год в Крыму при епархии действует Центр социальной помощи малоимущим. В больницах совершаются молебны, таинство причащения больных — детей и взрослых, что положительно сказывается на здоровье пациентов. С благословения Владыки Лазаря для гематологического отделения детской больницы в Симферополе покупаются фрукты, оказывается и другая помощь. Только в дни празднования Рождества Христова Центр социальной помощи подготовил и раздал 1000 подарков пациентам стационара, детям-сиротам. Не остаются без внимания одинокие, немощные, требующие внимания и ухода люди. По мере сил Центр помогает им как материально, так и духовно.
Благодарность правительства Крыма еще раз подчеркивает важность благотворительности и неоценимый вклад в эту деятельность Православной Церкви.

12.02.2003. ХАРЬКОВ. Руководители области поздравили митрополита Харьковского и Богодуховского Никодима с правительственной наградой

Церемония награждения митрополита Никодима грамотой Кабинета Министров Украины проходила в актовом зале архиерейской резиденции. Здесь собрались священники Харькова, студенты духовной семинарии и верующие люди.
Торжественное собрание началось с молитвы. Открыл его сам владыка Никодим, преподав благословение и поприветствовав всех собравшихся. Затем выступил председатель Госкомрелигий Украины Виктор Бондаренко, который высоко оценил труды митрополита Никодима, назвав их успешными, несмотря на существующие сегодня в украинском Православии проблемы. Он также отметил то, что имя митрополита Никодима занимает особое место среди православных христиан всего мира, так как владыка нес свое послушание Святой Церкви Христовой во многих странах на протяжении многих лет. Особенно значима его деятельность была в годы хрущевских гонений на Православную Церковь в СССР, когда ему удалось спасти от закрытия многие храмы. Пример трудолюбия владыки Никодима, который в таком почетном возрасте собирает материалы для своей новой книги, Виктор Дмитриевич назвал образцом для истинно любящих свою Родину. После своего выступления Виктор Бондаренко вручил владыке Никодиму грамоту и поздравил его от лица В. Ф. Януковича и от себя лично.
Затем поздравительную речь произнес Александр Леонидович Сидоренко, заместитель главы Харьковской облгосадминистрации. Он, в частности, высказал убеждение в том, что новейшая история Украины неразрывно связана с развитием Украинской Православной Церкви.
От лица всего духовенства и верующих Харьковской епархии митрополита Никодима поздравил областной благочинный прот. Николай Терновецкий. О. Николай сказал, что верующий народ гордится своим архипастырем и желает ему еще много лет служить Церкви и нашему боголюбивому народу.
Завершилась церемония награждения речью владыки Никодима. Он в первую очередь поблагодарил В.Ф. Януковича за высокую награду и адресовал ее присвоение не себе, а всем своим чадам Харьковской епархии, несущим молитвенный подвиг и подвиг духовного послушания своему архипастырю. Также владыка благодарил тех государственных деятелей, которые, невзирая на сложные обстоятельства, своей деятельностью противодействуют напору зла, стремящегося ввести весь мир в хаос апокалиптической эпохи. В таком противостоянии злу и видит Владыка задачу совместной деятельности Православной Церкви и государства. Истинная Церковь соединяет человека с Богом и делает его праведным, а без праведников любое государство может постичь участь ветхозаветных городов Содома и Гоморры, которые были стерты с лица земли из-за нечестия их жителей.
В завершении церемонии было провозглашено многолетие Украине и ее боголюбивому народу.

12.02.2003. КИЕВ. Министр транспорта Георгий Кирпа удостоен ордена Рождество Христово

Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины за заслуги перед Церковью наградил министра транспорта Украины Георгия Кирпу орденом «Рождество Христово».

12.02.2003. КИЕВ. Настоятель Свято-Кирилловского храма протоиерей Федор Шеремета: «Церковь и музей могут найти между собой общий язык»

Как рассказал настоятель Кирилловского храма, права и обязанности по отношению к этому памятнику истории и культуры регламентируются договором, заключенным между руководством музея и настоятелем храма. В ведении музея находятся все хозяйственные вопросы: проведение ремонтов, реставрации, уборки. Православная община совершает в храме богослужения и окормляет больных Павловской больницы. К сожалению, в храме нет подсвечников, потому что огонь от свечей, по мнению искусствоведов, может повредить настенные росписи. В храме постоянно находится сотрудник музея, который занимается тем, что, собирает плату за экскурсии. Войти в алтарь для проведения каких-то исследований научные сотрудники могут лишь с разрешения настоятеля. В заключение настоятель Свято-Кирилловского храма протоиерей Федор Шеремета выразил предположение, что «Церковь и музей могут найти между собой общий язык».
Свято-Кирилловский храм, расположенный в районе Куриневского рынка, был построен в XII-м веке и упоминается в Ипатьевской летописи под 1171 годом. В 1929 году храм был закрыт, в 1963 году объявлен памятником архитектуры и филиалом музея-заповедника «София Киевская». В 1993 году общине передан трапезный храм. Кирилловская же церковь используется совместно с музеем. В настоящее время на территории этого памятника находится психиатрическая больница имени Павлова.

13.02.2003. КИЇВ. Верховна Рада України вирішила не розглядати на черговій сесії законопроект «Про свободу совісті та релігійні організації»

Верховна Рада України не включила до порядку денного третьої сесії, який визначено постановою Верховної Ради України «Про порядок денний третьої сесії Верховної Ради України четвертого скликання» (№ 473-IV від 4 лютого 2003 року), проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Це означає, що, незважаючи на те що даний законопроект ще знаходиться на розгляді у Верховній Раді України, парламент не планує розглядати його на своїх пленарних засіданнях протягом лютого-липня 2003 року. Для того щоб цей законопроект було розглянуто парламентом у пленарному режимі, необхідно, щоб за нього віддали голоси 226 депутатів.
Державний комітет України у справах релігій продовжує лобіювати цей законопроект, постійно проводячи відповідні зустрічі й консультації з політиками та керівниками Церков і релігійних організацій.
Як відомо, проект Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” було підготовлено Державним комітетом України у справах релігій та внесено на розгляд Верховної Ради України Кабінетом Міністрів України 1 липня 2002 року. Від самого початку законопроект викликав негативну реакцію з боку християнських Церков, релігійних організацій та громадян України, про що свідчать чисельні звернення до Верховної Ради України і Держкомрелігій України. Причиною такої реакції є те, що даний законопроект, за оцінкою Інституту Релігійної Свободи, з одного боку, спрямований на обмеження свободи віросповідання та прав релігійних організацій, а з іншого –– він надає додаткових можливостей відповідним органам виконавчої влади для втручання в законну діяльність Церков та релігійних організацій.

13.02.2003. КИЇВ. Голова українського відділення ФЄПН, народний депутат Катерина Самойлик виступила на міжнародній конференції у Таллінні

В міжнародній конференції «Православ’я і духовно-моральні орієнтири суспільства», що пройшла в Таллінні за підтримки православних депутатів парламенту Естонської Республіки, взяла участь голова українського відділення ФЄПН, народний депутат Катерина Самойлик. У ході конференції зазначалося, що людство, вступивши у третє тисячоліття християнської ери, відчуває зростання гострих проблем у міжнародній, економічній і соціальній сферах, які обумовлені загальним зниженням рівня духовно-морального стану сучасного суспільства. На одному з засідань Катерина Самойлик виступила з доповіддю, у якій висловлювалась стурбованість станом і якістю соціального партнерства держави, бізнесу і населення країн східноєвропейської духовної традиції та зазначалась слабка соціальна захищеність населення.
Учасники форуму висловилися за збереження і зміцнення культурної єдності народів, підвищення якості освіти, повернення до традиційних духовних цінностей християнства у виховному процесі, а також за підтримку зусиль Церкви, яка бореться з проявами зла і дегуманізації у суспільстві.

14.02.2003. КИЇВ. Міністр культури і мистецтв Юрій Богуцький: «Ми будемо акцентувати увагу всіх рівнів управлінських ланок галузі культури на необхідності тісної співпраці з Українською Православною Церквою»

Виступаючи на семінарі «Організація молодіжного служіння на єпархіальному та парафіяльному рівнях», Юрій Богуцький привітав учасників семінару і поздоровив з Днем православної молоді. В вітальному слові міністр культури і мистецтв, зокрема, сказав: «В процесах глобалізації і світового розвитку у нас з’явилось багато спокус, які ідуть від лукавого, і в першу чергу вони позначаються на молоді. Механізми, які діють в державі, ще не стали тими стабілізуючими чинниками, які б могли впливати на виховання молоді в дусі високої духовності, в дусі моралі. От чому для нас важливий той тисячолітній, віковий досвід, який має Православна Церква у вихованні високої духовності, вихованні високої моралі. Міністерство культури і мистецтв України намагається всіляко співпрацювати з Українською Православною Церквою. Я дуже вдячний Вам, Ваше Блаженство, за те, що ви високо оцінюєте наші скромні зусилля в цій високій і благородній справі. Ми і надалі будемо використовувати всі можливості для нашої постійної співпраці з Українською Православною Церквою. Завтра відбудеться розширена колегія Міністерства культури і мистецтв України. На цій колегії ми будемо акцентувати увагу всіх рівнів управлінських ланок галузі культури на необхідності тісної співпраці з Українською Православною Церквою. У нас єдине спільне завдання –– служити Господу, служити так, щоби все українське суспільство було зорієнтоване на високу духовність, на високу мораль, для того щоб ми разом мали благословення Боже».

19.02.2003. КИЕВ. Монахини Свято-Вознесенского Флоровского монастыря пытаются отремонтировать здания, возвращенные Церкви государством в жутком состоянии

В результате судебных разбирательств Свято-Вознесенскому Флоровскому монастырю были возвращен храм Казанской иконы Божьей Матери, а также один из монашеских корпусов. Управление по охране памятников, передавая эти древние строения Церкви, даже не соизволило привести их в порядок. Казанский храм представлял собой полуразрушенное двухэтажное здание, едва напоминающее церковное сооружение: колоны были снесены, вместо куполов –– обыкновенная «шиферная» крыша, перегородка, отделяющая алтарь от зала, разрушена, древние настенные росписи замазаны толстым слоем штукатурки. Вот в такой «храм» вошли монахини Флоровского монастыря.
Сейчас храм потихоньку приобретает первозданный вид. Во всяком случае, снаружи. Внутри же пока по-прежнему печальная картина. Вероятно, понадобятся годы, чтобы исправить строительные и архитектурные «ляпсусы», привнесенные советскими прорабами. Не менее печальное зрелище представляет собой возвращенный монастырю корпус. Он годами не ремонтировался и доведен фактически до аварийного состояния. А ведь до последнего времени здесь размещалась некая чиновничья структура. Насельницы монастыря мало-мальски привели его в порядок и уже заселили некоторые комнаты. Но работы здесь еще непочатый край: ободранные колонны, полуразрушенные ступеньки, местами провалившийся фундамент и осыпавшаяся штукатурка. Нелегко жить в таких условиях. Но чтобы восстановить прежнее благолепие, одного желания монахинь недостаточно. Нужны средства, но где же их взять? Может, Управление по охране памятников поможет сохранить этот архитектурный шедевр? Но в это вериться с трудом.

20.02. КИЕВ. Чиновники препятствуют сооружению часовни на месте захоронения священников, расстрелянных в годы репрессий

На Лукъяновском кладбище рядом с могилой священномученика Панкратия у забора со стороны улицы Оранжерейной стоят три креста. Их установила община храма святителя Михаила полтора года назад, когда настоятель храма протоиерей Роман Барановский выяснил, что на этом месте погребены сотни священнослужителей, расстрелянных в Лукъяновской тюрьме в 1937 году. Это подтверждают воспоминания современников, в частности свидетельства Гавриила Александровича Вишнякова, сына архимандрита Александра Вишнякова. С этим соглашается и администрация кладбища.
«Так случилось, –– рассказывает отец Роман, –– что как раз в то время, когда мы расчищали мусор на месте захоронения, от долгого стояния в храме у меня опухли ноги. Я набрал с этого места немного земли. Верующие мне рассказывали, что когда прикладывали эту землю к больным местам, боль утихала. Ночью боли донимали меня так, что я не мог спать. Я приложил эту землю к ногам. Через пятнадцать минут боли уже не было, я спокойно уснул, а наутро обнаружил, что опухоли уже нет. Таким образом, я окончательно убедился в том, что место это необыкновенное, что расстрелянные священники вопиют здесь к небу о том, чтобы оно было прославлено. И мы решили добиться разрешения властей соорудить здесь часовню».
Но оказалось, что это не так просто. Письма в госгорадминистрацию спускались заместителям, которые в один голос с администрацией кладбища категорически воспротивились намерениям отца Романа. Кладбищенские власти утверждают, что основное место захоронения священников находится не на том месте, где установлены кресты, а на проезжей части улицы Оранжерейной. Кроме того, заявляли они, при существующем проекте восстановления храма св. Екатерины, сооружение часовни излишне. К тому же администрация кладбища подозревает отца Романа в коммерческом интересе. Она считает, что община уцепились за это место, потому что оно находится напротив морга, и собирается зарабатывать на отпевании покойников. А то, что люди на протяжении уже полутора лет и в дождь, и в снег служат здесь бесплатные панихиды, ее не впечатляет и не интересует. Кладбищенские власти воспротивились даже установлению крестов на этом участке кладбища. Может быть, память об убиенных священниках помешала их коммерческому интересу?

21.02.2003. КИЇВ. Рішенням Апеляційного господарського суду м. Києва поставлено крапку в трирічній тяжбі навколо храму

19 лютого Апеляційний господарський суд міста Києва скасував рішення Господарського суду міста Києва про передачу Свято-Троїцького храму села Милостів Рівненського району Рівненської області філаретівській общині УПЦ-КП.
Красивий кам’яний храм, що вміщує до тисячі прихожан? було побудовано для жителів села Милостів місцевим поміщиком Антонієм Трипільським у 1717 році. Цікаво, що ціла династія священиків –– прадід, дід і батько –– теперішнього настоятеля отця Андрія Лозинського служили в цьому самому храмі, про що свідчать архівні документи 1898 і 1903 років.
У 1919 році по Ризькому договору західні землі України були включені до складу Польщі. Парафія, що продовжувала жити своїм життям, в цей час знаходилась в юрисдикції митрополита Варшавського і всієї Польщі –– предстоятеля Автокефальної Православної Церкви в Польщі, у складі Константинопольського Патріархату. Після підписання пакту Молотова-Роббентропа Польща була поділена між Німеччиною та Радянським Союзом, а храм автоматично повернувся під омофор Руської Православної Церкви У 1945 році між громадою і Рівненською облдержадміністрацією був підписаний договір, згідно якого община могла користуватися храмом до тих пір, поки одна із сторін не захоче його розірвати.
На початку дев’яностих років незаконно новостворена руками КДБ та бойовиків УНА-УНСО УПЦ-КП захоплювала сотні храмів в Західній Україні. Часто процес супроводжувався побиттям віруючих і навіть призводив до людських смертей. В кінці дев’яностих, коли «товариш Антонов» (Філарет) вже не міг так зухвало захоплювати храми, була обрана інша тактика: почали подаватися позови до суду про «повернення» храмів у власність УПЦ-КП, начебто правонаступниці всіх православних України (відомо, що Філарет захопив всю церковну касу, а себе оголосив правонаступником всього церковного майна). При цьому факти замовчувались і викривлялись, а з боку націоналістичних войовничих депутатів на суддів чинився тиск.
Філаретівська община села Милостів, бажаючи заволодіти тим, що їй ніколи не належало, подала до суду на Рівненську облдержадміністрацію про «повернення» храму їй у власність на основі того, що «на момент переходу храму с. Милостів Рівненського району в 1939 році у власність держави останній належав і використовувався релігійною громадою автокефальної православної церкви , що діяла на території тодішньої Польської держави». Тобто відбувалась спекуляція на слові автокефальна –– ототожнювались Православна Автокефальна Церква в Польщі і самосвятська УАПЦ разом з «правонаступником» Київським патріархатом. Більш того, сама УАПЦ з «патріархом» Мстиславом ніколи не вважала себе причетною до УПЦ-КП, а так званий » об’єднавчий собор» не був нею визнаний. У зверненні до своїх вірних Мстислав заявив, що «рішення про об’єднання УАПЦ з будь-якою іншою церквою, відповідно до статуту УАПЦ, може буди прийняте лице скликаним мною Собором…».
Також відомо про заяву Мстислава до Генпрокуратури про притягнення засновників УПЦ-КП до кримінальної відповідальності. Внаслідок цього Генпрокуратура вже двічі знімала з реєстрації УПЦ-КП як незаконно створену організацію, а сам Мстислав за змову з Філаретом відлучив від УАПЦ своїх колишніх діячів: Антонія Масендича і Володимира Романюка.
Справа тяглась три роки по судам різних рівнів, доки не дійшла до Арбітражного господарського суду. На засіданнях сторону відповідача –– Рівненську облдержадміністрацію –– представляла Елеонора Орлова, Українську Православну Церкву, як спостерігаючу сторону, представляла Ірина Савченко, а парафію –– настоятель храму священик Андрій Лозицький. Їм вдалося переконати суддів в безпідставності позову філаретівців. По-перше, було доведено, що самосвятська УАПЦ не має жодного відношення до існуючої донині Автокефальна Православна Церкви в Польщі. Захисники отримали відповідь на запит до Предстоятеля Польської Православної Церкви Митрополита Варшавського і всієї Польщі Савви, в якій зазначалось, що Рівненська область з 1919 до 1939 року входила як окреме воєводство до складу Польської держави. Всі приходи Рівненщини в 1939 році перейшли в юрисдикцію Руської Православної Церкви як єдиної Помісної Православної Церкви на території СРСР.
Крім того, на основі документів було доведено, що УПЦ-КП не є правонаступницею УАПЦ: в документах так званого об’єднуючого собору 1992 року жодного разу не згадується про правонаступництво УПЦ-КП прав УАПЦ.
Ірина Савченко, оцінюючи рішення суду, сказала: «Це рішення показало реальну роботу закону в нашій державі, що Україна зараз дійсно стоїть на засадах правової держави. Головне, що показав цей суд те, що всі претензії УПЦ-КП на наші храми є необґрунтованими і незаконними –– вони не можуть втілюватись в життя у правовій державі. Зараз ведуться суди »
Але треба нагадати, що на Волині до цих пір не виконані рішення вищих судових інстанцій про повернення кафедральних соборів у Рівному і Луцьку, а також десятків церков, захоплених розкольниками.

22.02.2003. РІВНЕ. Між єпархіальним управлінням та Департаментом з питань виконання покарань підписана угода про співпрацю

В приміщенні єпархіального управління представники Департаменту з питань виконання покарань у Рівненській області та Рівненське єпархіальне управління Української Православної Церкви підписали угоду про співпрацю на 2003 рік. Документ підписали архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій та голова управління з питань виконання покарань у Рівненській області Євгеній Новосак. У минулому році духовенство єпархії співпрацювало з чотирьма закладами Департаменту, які розміщені на Рівненщині. На прохання засуджених відправлялись Божественні Літургії та проводились богословські бесіди у закладах позбавлення волі. На думку владика Варфоломія, співпраця Рівненського єпархіального управління та Департаменту з питань виконання покарань в області принесе добрі плоди і хороші наслідки.

Церковь и власть

Церковь и общество