Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

Церковь и общество

13.06.2002. КИЕВ. БЛАЖЕННЕЙШИЙ МИТРОПОЛИТ ВЛАДИМИР: «ЦЕРКОВНОЕ ИМУЩЕСТВО ДОЛЖНО БЫТЬ ВОЗВРАЩЕНО
ТОМУ, У КОГО ОНО БЫЛО ОТНЯТО. ПРЕТЕНЗИИ УПЦ-КП, УАПЦ И УГКЦ НА НАШИ СВЯТЫНИ НЕ ОБОСНОВАНЫ»

Комментируя претензии представителей различных конфессий на православные святыни, Предстоятель Украинской Православной Церкви Блаженнейший Митрополит Киевский и всея Украины Владимир сказал: «Известный Указ Президента Украины Леонида Кучмы предполагает возвращение Церкви не только молитвенных зданий, но и других строений, а также церковного имущества. Наша точка зрения и наша позиция в этом вопросе четкая и определенная. Мы ее отстаиваем и будем отстаивать. Возвращение должно быть тому, у кого все было отнято. Претензии Киевского патриархата, Украинской автокефальной церкви или греко-католической церкви на наши святыни не обоснованы. Потому что древняя Церковь — это наша Церковь, которая продолжает свое бытие на территории Украины. И если Киевский патриархат ссылается на то, что они преемники автокефальной церкви, то автокефальная Церковь появилась в Украине в 1921 году. А такое формирование, как Киевский патриархат, появился еще позже, всего 10 лет тому назад. Сегодня многие заявляют свои претензии на главную святыню Украинского Православия, исторический и культурный памятник — собор София Киевская. На нее претендуют и филаретовцы, и греко-католики. Никому никто не может запретить мечтать, но, думаю, что наше правительство, которое будет осуществлять указ Президента, подойдет реально: с исторической, юридической и православной точки зрения, учитывая реалии сегодняшнего времени. Реальных подвижек по возвращению имущества пока нет в связи с теми претензиями, которых сегодня появляется все больше и больше. Даже протестанты выражают желание заполучить какой-нибудь из православных храмов, что вообще вопреки всякой логике, всякому человеческому, нормальному пониманию и здравому смыслу».

31.05.2002. ПОЛТАВА. ЧЛЕНИ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ ЗВЕРНУЛИСЬ ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З ПРОХАННЯМ ЗАХИСТИТИ ЇХ КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА

Відкритим листом звернулись парафіяни Свято-Миколаївської парафії до Президента України, в якому висловлюють прохання захистити конституційні права громадян — членів релігійної громади на вільний вибір своїх релігійних переконань та захистити колективне майно громади. Копії листа надіслані до Кабінету Міністрів України, Уповноваженому Верховної Ради з прав людини, Голові обласної Держадміністрації, Голові обласної Ради Є.Ф.Томіну, полтавському міському голові, Народному депутату України А.Т.Кукобі та засобам масової інформації.

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
ВІД ГРОМАДЯН УКРАЇНИ — ЧЛЕНІВ РЕЛІГІЙНОЇ ГРОМАДИ
СВЯТО-МИКОЛАЇВСЬКОЇ ЦЕРКВИ М. ПОЛТАВИ
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ
пану Л. Д. КУЧМІ

Шановний Леоніде Даниловичу!
Прихожани нашої парафії звертаються до Вас як до гаранта Конституційних прав громадян.
Наша громада як юридична особа була зареєстрована 29. 03. 1994 р. (Свідоцтво про державну реєстрацію № 95).
Завдяки виваженій і справедливій роботі нашої Держави, спрямованій на задоволення потреб віруючих громадян, у відповідності до Указу Президента України від 04. 03. 1992 р. № 125, було повернуто храм Свято-Миколаївської церкви (пров. Першотравневий, 3), Розпорядженням Представника Президента № 125 від 25. 04. 1994.
Прихожани нашої парафії, на підставі своїх переконань, скориставшись своїм Конституційним правом на свободу віросповідання, вийшли з канонічного підпорядкування УПЦ КП.
Але, керуючись власними амбіційними і корисливими інтересами, секретар полтавського єпархіального управління УПЦ КП Микола Храпач 26 травня цього року спланував і намагався здійснити захват майна нашої громади, для чого спровокував масові безпорядки на подвір’ї Свято-Миколаївської церкви саме в той час, коли наші парафіяни молилися в храмі за Божественною Літургією, яку очолював Настоятель нашої парафії, ієрей Стефан Водяник.
Лише завдяки виваженим діям міліції на чолі з заступником начальника ПМУ УМВС України по Полтавській області Родичем І. О., та особистій присутності заступника начальника відділу обласної Державної Адміністрації у справах релігій п. В. Т. Переварюхи, не було допущено кровопролиття.
Про незаконні дії секретаря полтавського єпархіального управління УПЦ КП Миколи Храпача, парафіяльна рада Свято-Миколаївської церкви письмово 27, 28 та 29 травня повідомляла правоохоронні та інші державні органи.
Намагаючись уникнути відповідальності за організацію безпорядків, секретар полтавського єпархіального управління УПЦ КП Микола Храпач організовує розповсюдження неправдивої інформації навколо Свято-Миколаївської церкви та її майна.
Просимо захистити Конституційні права громадян — членів релігійної громади Свято-Миколаївської церкви на вільний вибір своїх релігійних переконань та захистити колективне майно нашої громади.
Голова парафіяльної ради С. А. Знаменський
Настоятель парафії ієрей Стефан Водяник

03.06.2002. КИЕВ. НА САЙТЕ ГЛАВЫ ОБЪЕДИНЕНИЯ «В ЕВРОПУ — ВМЕСТЕ С РОССИЕЙ» НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАИНЫ АНДРЕЯ ДЕРКАЧА ЕСТЬ РАЗДЕЛ «ПРАВОСЛАВИЕ»

Открывают этот раздел сайта (www.derkach.com.ua) слова Андрея Леонидовича: «Я глубоко убежден, что в возрождении духа народного есть промысел Божий. Человек обретает настоящую свободу лишь тогда, когда внутренне подчинен духовному центру или, иными словами, имеет точку опоры, стержень». Дальше следуют его публикации в прессе, посвященные проблемам Православной Церкви, а также выступление на Съезде православной молодежи в Киеве.
В разделе также представлена информация о возрождении Глинской Рождества-Богородичной Пустыни, а также о храмах в г. Ямполе и г. Кролевце, в строительстве которых народный депутат Украины Андрей Деркач принимал активное участие, за что и был удостоен высоких церковных наград — ордена святого равноапостольного князя Владимира и ордена преподобного Нестора Летописца.

03.06.2002. КИЇВ. У ПРЕДСТАВЛЕНОМУ НА ВИСТАВЦІ «ПРАВОСЛАВНА УКРАЇНА» ВІЙСЬКОВО-ПОЛЬОВОМУ ХРАМІ ВІДБУЛОСЯ НАГОРОДЖЕННЯ ОФІЦЕРІВ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Вранці 1 червня голова Синодального відділу УПЦ по взаємодії із Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України архієпископ Львівський і Галицький Августин звершив Божественну Літургію у Трапезному храмі Києво-Печерської Лаври. Передбачалося, що служіння відбудеться у військово-польовому храмі, створеному, разом із своїм начинням, руками тих, хто відбуває покарання у місцях позбавлення волі та представленому на розгорнутій у Лаврі виставці «Православна Україна», але через сильний дощ було вирішено запросити усіх на службу до Трапезної церкви.
На богослужінні були офіцери Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерства Оборони України, які указом Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира були удостоєні церковних нагород.
Звертаючись із пастирською проповіддю до присутніх, серед яких було й чимало прочан, владика Августин, між іншим, сповістив: «Зараз ми молимося до святого Іллі Муромця, щоб його молитвами відбувся великий військовий паломницький похід з мощами святого воїна Феодора Ушакова».
Після завершення Літургії архієпископ Августин у супроводженні офіцерів перейшов до військово-польового храму, розташованого на видовій площадці за олтарем Трапезної церкви. Поздоровляючи військових із нагородами, владика відзначив: «Це той випадок, коли почесніше отримати нагороду у польовій церкві, аніж у величному соборі». «Міжконфесійна ситуація в нашій країні складна. Але освічені і порядні люди знають, що навіть шануючи інші віросповідання, треба дорожити своєю вірою, яку послав Господь, так само, як треба берегти гідність і не зрікатися свого коріння. Тому Свята Церква благословляє воєначальників і солдат, які співдіють із нею у добрих справах, і бажає, щоб вони мали і видимий знак цього благословення», — додав Його Високопреосвященство.
Після слова привітання до офіцерів владика Августин вручив нагороди співробітникам центрального апарату МВС України: генерал-майору С.Є.Попкову (орден прп. Нестора Літописця), генерал-майору Б.І.Пилипову (орден святого князя Володимира II ступеня), полковникам В.С.Молдавчуку, В.П.Глущенку, В.П.Якубчику, М.Ф.Нестеренку, М.В.Герману, І.П.Малишу, В.В.Шулюку (орден святого князя Володимира III ступеня), полковнику В.Є.Глуховському (орден прп. Нестора Літописця); співробітнику служби охорони дипломатичних представництв МВС України полковнику О.С.Петренку (орден святого князя Володимира III ступеня); співробітнику Міноборони України полковнику С.К.Казимірову (орден святого князя Володимира III ступеня).
У відповідь архієпископу Августину було піднесено пам’ятний знак від МВС України, про який владика одразу ж зауважив, що цей подарунок прикрашатиме офіс Синодального відділу УПЦ по взаємодії із Збройними Силами та іншими військовими формуваннями. Другим подарунком військових була емблема-медаль від залізничних військ. Наприкінці церемонії владиці піднесли вироби церковного мистецтва, створені руками ув’язнених: керамічний хрест (В.Симоненко,1976 р.н.) та вишиту Почаївську ікону Божої Матері (М.Тутова, 1983 р.н.). Після нагородження владика Августин запросив усіх, хто ще не відвідував військово-польовий храм, оглянути представлені у ньому твори церковного мистецтва. Його Високопреосвященство також зауважив, що сподівається на співробітництво із військовими у справі організації регулярного командирування у польові табори семінаристів, яким, якщо вони не проходили військової служби, на випадок майбутнього служіння у капеланстві необхідно знати армійське життя.

04.06.2002. КИЕВ. ОФОРМЛЕННАЯ ЮРИДИЧЕСКИ ПЕРЕДАЧА УКРАИНСКОЙ ПРАВОСЛАВНОЙ ЦЕРКВИ ЗДАНИЯ ПОД МУЗЕЙ ПАМЯТИ ЖЕРТВ СЫРЕЦКОГО КОНЦЛАГЕРЯ ОСТАЕТСЯ ДО СИХ ПОР НЕ ОСУЩЕСТВЛЕННОЙ НА ДЕЛЕ

24 мая 2001 года Киевский горсовет принял решение (№ 351 / 1327) о передаче здания № 5 по ул.Щусева (бывший кинотеатр им.Ю.Гагарина) Украинской Православной Церкви для создания музея памяти жертв Сырецкого концлагеря, действовавшего в период фашистской оккупации Киева в 1941–1943 гг. Этот музей должен стать частью Сырецкого мемориала, в который также войдут церковь Святителя Петра Могилы, открытая поблизости в 2000 г., храм Собора Пресвятой Богородицы и памятник погибшим в концлагере узникам. Однако до сих пор упомянутое решение Киевсовета остается нереализованным на практике: торговый центр, действующий в бывшем кинотеатре им.Ю.Гагарина уже пять лет, по-прежнему не покидает стен переданного Церкви здания.
Комментируя ситуацию, настоятель храма Святителя Петра Могилы протоиерей Владислав Софийчук сказал: «На словах идею создания музея памяти жертв Сырецкого концлагеря поддерживают во всех высоких инстанциях. Но практическую сторону дела власти, по-видимому, не торопятся решать. Прошел уже год, а переданное Церкви под музей здание по-прежнему занято торговым центром. А ведь за минувшее время в деле подготовки материалов для будущей экспозиции нам очень помогли специалисты из Музея истории г.Киева, нами издан исторический буклет о Сырецком концлагере. Мы не отрицаем необходимости существования в указанном районе торгового центра, но уверены, что районные власти вполне могли бы выделить землю под обустройство рынка и освободить здание бывшего кинотеатра для тех, кому оно передано. Ведь мы же не станем выставлять людей на улицу».

04.06.2002. АРХІЄПИСКОП РІВНЕНСЬКИЙ І ОСТРОЗЬКИЙ ВАРФОЛОМІЙ: «СИТУАЦІЯ НАВКОЛО РІВНЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ ЗАЛИШАЄТЬСЯ СКЛАДНОЮ ТА НЕВИЗНАЧЕНОЮ»

Відповідаючи на запитання про причину, з якої захоплений розкольницькою УПЦ КП Воскресенський кафедральний собор у м. Рівному досі не повернутий Українській Православній Церкві, якій він належить за рішенням суду, архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій сказав: «Ситуація залишається складною та невизначеною. З одного боку, влада обіцяє робити все для того, щоб проблему було вирішено найскоріше, а з іншого, ми не бачимо реальних змін. Нам кажуть, що в державі немає стабільності, що йде перетягування у Верховній Раді… Отже, сподіватися на вирішення проблеми у найближчий час не виходить. Але все ж таки є надія, що ми кінець кінцем дочекаємось того часу, коли пануватиме справедливість.
Слід зауважити, що не виконуються прийняті на нашу користь судові рішення не лише стосовно кафедрального собору, але й щодо інших відібраних у нас розкольниками храмів. Наприклад, село Богдашів Здолбунівського району, де наша громада змушена молитися у непристосованому для цього місці, або Олександрія, де розкольники відібрали наш храм ще до того, як зареєстрували власну громаду «Київського патріархату».
В той же час деякою мірою влада співпрацює з нами і надає нам допомогу. Без цього проблем у нас було б набагато більше».

04.06.2002. СОГЛАСНО ПОСЛЕДНИМ ОПРОСАМ ЦЕНТРА РАЗУМКОВА, ЦЕРКОВЬ СОХРАНЯЕТ АБСОЛЮТНОЕ ДОВЕРИЕ НАСЕЛЕНИЯ

Из опрошенных Церкви «полностью доверяют» 26,8%, «скорее доверяют» — 33%. Примерно одинаковую степень доверия имеют СМИ Украины и России, которым «абсолютно доверяют» 13,3% и 10% опрошенных соответственно и 40,6% и 36,1% — «скорее доверяют».
Самый слабый уровень доверия у политических партий — 4%, у них же самый высокий уровень недоверия — 38,3%. Недалеко от них ушли и общественные организации, степень доверия к которым — 6 %, а недоверия — 25,4 %.
Исследование проведено социологической службой Центра Разумкова с 21 по 28 мая 2002 г. в 24 областях, АР Крым и г.Киеве. Опрошено 2015 респондентов в возрасте от 18 лет. Ошибка выборки — 2,3%. Метод опроса — личное интервью.
Остается непонятным — почему социологи часто сравнивают Церковь со СМИ, тогда как деятельность и структура их совершенно различны. Цель Церкви — не информировать общественность, а вести народ ко спасению. Логичней было бы узнавать уровень доверия к «СМИ» и «церковным СМИ«. Даже с точки зрения социологической, если и можно назвать Церковь социальным институтом, то СМИ — уж никак, ибо среди журналистов нет ни единства в управлении, ни во взглядах и т.д. Создается впечатление, что социологи или не понимают этой разницы, или сознательно игнорируют ее.

07.06.2002. ДНЕПРОПЕТРОВСК. ДУХОВЕНСТВО ПРИНЯЛО УЧАСТИЕ В ФОРУМЕ «ПУТИ ОБЪЕДИНЕНИЯ УСИЛИЙ МЕСТНОЙ ВЛАСТИ И ОБЩЕСТВА В ПРЕОДОЛЕНИИ ДОМАШНЕГО НАСИЛИЯ В СВЕТЕ ПОСЛЕДНИХ УКАЗОВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ И
ВСТУПЛЕНИЯ В СИЛУ ЗАКОНА «О ПРЕДУПРЕЖДЕНИИ НАСИЛИЯ В СЕМЬЕ»

Организованный Днепропетровской облгосадминистрацией, управлением по делам семьи и молодежи и «Женским информ-координационным центром», форум состоялся 4 июня. В нем приняли участие общественные организации Днепропетровска и области, правоохранительные органы, а также представители духовенства Днепропетровской епархии Украинской Православной Церкви и православной библиотеки «Лествица».
Протоиерей Игорь Собко передал участникам форума приветствие и благословение архиепископа Днепропетровского и Павлоградского Иринея.
В беседе за круглым столом протоиереем Игорем Собко было выдвинуто предложение обратиться к СМИ и поднять проблему запрета показа на телеэкране фильмов, изображающих насилие и разврат и пагубно влияющих на психику каждого отдельного человека и взаимоотношения в семьях. Представители Днепропетровской епархии отметили, что врачевать необходимо не только нравственные раны, но и причину их появления Предложение протоиерея Игоря Собко было принято. Во время беседы прозвучал также призыв к представителям отдела образования о том, чтобы они больше внимания уделяли нравственному воспитанию детей, содействовали преподаванию в школе Закона Божия , как это делается в 57-й гимназии. Для более эффективного решения обсуждаемой на форуме проблемы было предложено широкое сотрудничество Днепропетровской епархии УПЦ с правоохранительными органами и общественными организациями.

07.06.2002. ЧЕРКАСИ. ЗНАЙШОВШИ ГРОШІ НА РОЗКОПКИ БІЛЯ МОТРОНИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ ЛИШЕ ПІСЛЯ ТОГО, ЯК ЧЕРНИЦІ ВІДРОДИЛИ СВЯТИНЮ З РУЇН, АРХЕОЛОГИ ВИСУНУЛИ ДО ОБИТЕЛІ ПРЕТЕНЗІЇ, ЗА ЯКИМИ, НЕ ВИКЛЮЧЕНО, СТОЇТЬ БАЖАННЯ ВІДІБРАТИ СВЯТЕ МІСЦЕ В УПЦ ТА ВІДДАТИ ФІЛАРЕТІВЦЯМ

За одним із переказів, в XI ст. на місці монастиря стояла фортеця Мирослава — улюбленого воєводи князя Ярослава Мудрого. Повертаючись сюди у 1036 р. після розгрому печенігів та бажаючи перевірити уважність фортечної варти, Мирослав зробив із своїми воїнами вигляд, ніби починає напад. Невпізнаний воєвода був атакований і загинув. Коли його дружина Мотрона, що командувала обороною фортеці, дізналася про трагічну помилку, то прийняла чернечий постриг та заснувала тут монастир. Протягом своєї історії ця обитель неодноразово руйнувалася, але знов відроджувалася, а у XVIII ст. стала головним оплотом Православ’я на Черкащині, яку намагалася окатоличити Польща. 1929 року радянська влада закрила монастир, а пізніше зруйнувала майже всі його будівлі. Залишилася лише зведена на початку XIX ст. головна монастирська церква, яку колись із захопленням замальовував Т.Шевченко. Але й храм довгий час використовувався як звичайна комора. 1989 року почалося нове відродження обителі. І от тепер, коли черниці монастиря чимало зробили для того, щоб перетворити монастирські руїни на святиню, обитель опинилася у центрі конфлікту.
1998 р. сільрада с. Мельників Чигиринського району Черкащини виділила монастирю землю, на якій черниці збудували корпус келій, а частину відвели під поле. Вважаючи, що ще у вказаному році ця земля перебувала в постійному користуванні Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» і не повинна була використовуватись для будівництва або сільського господарства, археологічна інспекція управління культури Черкаської облдержадміністрації подала позов до суду на Мельниківську сільраду.
Адже місце, де розташований монастир, багате й іншими пам’ятками минулого. З доісторичних часів тут зберігся у первісному вигляді реліктовий ліс. Сама обитель міститься на території скіфського «Мотронинського городища», що виникло в IX ст. до н.е. і унікальне винятковою збереженістю своїх оборонних споруд: з VII ст. до н.е. збереглося 54 км валів 7 м заввишки, які оточує рів глибиною майже 9 м. В районі монастиря знайдено також пам’ятки пізнішої культури — черняхівської, яку вважають праслов’янською. Але чому ж археологи пішли до суду лише тепер?
Як стверджує генеральний директор заповідника «Чигирин» В.Полтавець, дослідники лише тепер знайшли нарешті гроші — їх надає Ягелонський університет у Кракові (Польща) — на археологічні дослідження Мотронинського городища і вважають, що монастир пошкодив на переданій йому землі унікальний культурний шар. А тут вже зроблено нові цікаві знахідки, наприклад скіфський меч VII ст. до н.е. Крім того, виявляється, у вчених було своє бачення відновлення архітектурного монастирського ансамблю: житловий корпус зводити таким, яким він був до руйнування у 1930-х рр. і при цьому усі допоміжні споруди робити лише одноповерховими, аби не затуляли головного храму.
На аргументи В.Полтавця керуюча монастирем ігуменя Мотрона відповідає, що, дотримавши дозволених черницям при зведенні корпусу довжини та ширини, дійсно, довелося відступити від застережень щодо одноповерховості, зате черниці змогли згрупувати всі необхідні для життєдіяльності приміщення під одним дахом і уникнути зведення інших будівель, на які у монастиря немає грошей. Більше того, будівництво триповерхового корпусу розпочалося лише тоді, коли на його місці археологи встигли дослідити ділянку землі. Нарешті, вважає ігуменя Мотрона, нинішні черниці — не перші, хто використовував спірну землю для сільського господарства. Дійсно, там колись був сад, і землю не орали. Але пізніше сад викорчували і, більше того, сусідній колгосп із значної території забрав землю на парники. Відповідати ж чомусь доводиться лише монастирю.
«Причина конфлікту не в порушенні культурного шару, а в тому, що заповідник хоче забрати землю й потім разом із Філаретом забрати монастир, — каже ігуменя Мотрона. — Ми є віруючими канонічної Української Православної Церкви, а керівництво заповідника товаришує з лідером розкольницького угруповання (так званого Київського патріархату) Філаретом».
І хоча В.Полтавець стверджує, що молиться «не Філаретові й не Володимирові, а Богові, Який один» і категорично заперечує, ніби має намір забрати монастир в УПЦ та передати Філарету, православним важко не тривожитись. Бо той же В.Полтавець каже, ніби монастир саме тому не використав архітектурних досліджень заповідника, що «церква, яку ми досліджували, була українською! А владика Софроній завжди каже, що не було української церкви».
Слід враховувати і те, що В.Полтавцю монастир бачиться одним із елементів майбутньої всесвітньо відомої пам’ятки «Мотронинське городище», якою віруючі могли б лише… користуватися на певних умовах! А неподалік планується побудувати туристичний комплекс з готелем і музеєм.
Перше судове засідання за позовом археологічної інспекції Мельниківської сільради відбулося 7 травня, на третій день Святої Пасхи. З’ясувавши позиції сторін, суддя К.Довгань не ухвалив підсумкового рішення, але призначив нове судове засідання на пізніший термін. Проте нового засідання не відбулося: археологи забрали свій позов із суду, вирішивши домовитися з монастирем про те, що усі новобудови черниці узгоджуватимуть із заповідником. Орати ж землю черниці будуть і надалі. «Зараз нам пропонують використовувати землю аж біля хутора Буди. Але ж треба бути реалістами: в нас і тут крадуть значну частину врожаю — копають картоплю, ламають молоденьку кукурудзу. А що буде там?» — резонно зауважує мати Мотрона.
«Губернатор і я не знали, що археологічна інспекція передала справу до суду, нам про це пізніше сказав владика Софроній, — коментує ситуацію заступник голови облдержадміністрації та професор-історик А.Чабан. — Цей конфлікт не вартий виїденого яйця. Потрібно лише уникати глибокої оранки, домовитися про те, щоб земля оброблялася на глибину 6–7 см. А якщо щось будувати, то археологи повинні попередньо це місце дослідити».
Здавалося б, компромісу досягнуто. Але заспокоюватися, на жаль, передчасно. «Раніше до монастиря всім було байдуже. А коли ми його відновили, є багато претендентів, — каже архієпископ Черкаський і Канівський Софроній. — І хоча нове засідання суду не відбулося, пан Полтавець сказав мені, що на цьому справа не скінчиться».
Прес-служба УПЦ / «Нова Доба»

12.06.2002. ХЕРСОН. СОСТОЯЛАСЬ ВСТРЕЧА ПРАВЯЩЕГО АРХИЕРЕЯ С НОВЫМ ПРЕДСЕДАТЕЛЕМ ХЕРСОНСКОЙ ОБЛАСТНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ АДМИНИСТРАЦИИ А.П.ЮРЧЕНКО

После поздравлений и добрых пожеланий со стороны Преосвященного владыки Ионафана в адрес нового губернатора Херсонщины состоялся конструктивный разговор по некоторым наиболее актуальным вопросам взаимодействия Херсонской епархии УПЦ с облгосадминистрацией. Со стороны губернатора были проявлены внимание к нуждам православных верующих и искренняя заинтересованность в сотрудничестве с Украинской Православной Церковью — самой многочисленной конфессией в области. Участники встречи договорились о налаживании постоянного общения светской и церковной власти и взаимной поддержке.

12.06.2002. СИМФЕРОПОЛЬ. ВЕРУЮЩИЕ КРЫМА ПРИЗВАЛИ ПРЕМЬЕР-МИНИСТРА УКРАИНЫ АНАТОЛИЯ КИНАХА К БОРЬБЕ С ОККУЛЬТИЗМОМ

Межконфессиональный совет Крыма «Мир — дар Божий» обратился к Премьер-министру Украины Анатолию Кинаху с просьбой принять меры для предупреждения распространения оккультизма среди населения. Как сообщила пресс-служба Симферопольской епархии, в обращении, направленном Премьеру, в частности, говорится: «Мы с тревогой наблюдаем, как оккультная практика набирает силу. Посредством рекламы оккультных книг, фильмов с оккультными элементами, рекламы услуг «целителей», использующих оккультные элементы, оккультизм пробивает себе дорогу к сознанию масс. Последствия этой практики для нас очевидны, они крайне опасны и ведут к деградации психического состояния личности, а, по большому счету, всего населения».

12.06.2002. ПРЕЗИДЕНТ УКРАИНЫ ЛЕОНИД КУЧМА ПОСЕТИЛ ХРАМ «СПАСА НА КРОВИ» В САНКТ-ПЕТЕРБУРГЕ

Леонид Данилович ознакомился с историей храма и заявил о схожести судьбы «Спаса на Крови» и киевского собора Святой Софии, где также ведутся большие реставрационные работы. Украинский Президент подарил коллективу музея, обслуживающего храм, книгу о киевском соборе и богато иллюстрированный альбом «Святой Киев» — о храмах столицы Украины. В память об этом посещении высокий гость получил в дар книги «Исаакиевский собор» и «Спас на Крови».
АБН / Пресс-служба УПЦ

17.06.2002. ЧЕРНИГОВ. ПРЕЗИДЕНТЫ УКРАИНЫ И БЕЛАРУСИ ПОСЕТИЛИ ДРЕВНИЙ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКИЙ СОБОР

29 мая, во время пребывания в Чернигове, Президент Украины Леонид Кучма и Президент Беларуси Александр Лукашенко посетили одну из древнейших святынь Киевской Руси — возведенный в XI в. и являющийся ровесником Софии Киевской Спасо-Преображенский собор. По благословению митрополита Черниговского и Нежинского Антония высоких гостей тепло встретили викарий Черниговской епархии епископ Новгород-Северский Амвросий с настоятелем собора иеромонахом Ионой и сонмом духовенства. Президентов встречали также председатель Черниговской облгосадминистрации Н.П.Бутко, председатель Черниговского облсовета В.А.Ковалев и сопровождавшие их лица. Встреченные пасхальным песнопением, Президенты Леонид Кучма и Александр Лукашенко ознакомились с богатой историей «Спаса Черниговского» и получили из рук владыки Амвросия памятные медали с благословением на добрые начинания во благо народов Украины и Беларуси и на укрепление истинной Православной церкви.

17.06.2002. КИЇВ-ЛЬВІВ. АРХІЄПИСКОП ЛЬВІВСЬКИЙ І ГАЛИЦЬКИЙ АВГУСТИН ЗУСТРІВСЯ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ВЛАДИ, ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ ТА ДИПЛОМАТАМИ

Протягом 3–15 червня відбулася серія зустрічей архієпископа Львівського і Галицького Августина з представниками влади, військових формувань та дипломатами.
3 червня, за дорученням Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира, владика Августин вручив церковний орден преподобного Нестора Літописця Відповідальному секретарю Синодального відділу Української Православної Церкви по взаємодії із Збройними Силами та іншими військовими формуваннями України капітану I рангу запасу Кулакевичу В.С. з нагоди його 45-річчя.
5 червня у Києві Його Високопреосвященство був присутній на випуску слухачів курсів військових священиків резерву, мав зустріч з начальником Головного управління залізничних військ України генералом-лейтенантом Мальковим М.І. і, за дорученням Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира, вручив йому орден преподобного Нестора Літописця.
У Львові владика Августин зустрівся 6 червня із заступником командира військової частини ВВ МВС України полковником Данюком Л.І., 8 червня — з представниками ЗОК МО України, 9 червня з юними парафіянами Свято-Георгіївського храму відвідав Галицьке авіаційне історико-технічне товариство, де Голова останнього Янчак Я.Я. познайомив гостей з експозицією. В той же день Його Високопреосвященство мав у Львові зустріч з начальником штабу 14-го авіаційного корпусу генералом-майором Синенком Ю.М.
11 червня архієпископ Августин відвідав у Києві Головне управління Міністерства оборони України і зустрівся з виконавчим директором Української християнської місії тюремного служіння п.Ю.Васильчуком, 12 червня взяв участь у зборах правління Української християнської місії тюремного служіння, 15 — мав зустріч з керівництвом Львівського Суворовського клубу.
Зустрічі владики Августина з представниками дипломатичного корпусу відбулися 10 та 12 червня. В перший із вказаних днів Його Високопреосвященство зустрівся з Генеральним консулом Росії у Львові п.Мясоєдовим М.М., у другий прийняв у військовому відділі УПЦ в Києво-Печерській Лаврі делегацію з Москви на чолі з членом правління «Газпрому» Будзуляком Б.М., а також, на запрошення Надзвичайного і Повноважного посла Російської Федерації в Україні п. Чорномирдіна В.С., був присутній на прийомі з нагоди Національного свята Росії.
Інші зустрічі архієпископа Августина — з головним редактором газети «Русский вестник» Шерешковим С.І., Президентом Львівського ізоляторного заводу Іоновим А.Б., пацієнтами Львівської обласної клінічної лікарні та Головою Львівської обласної державної адміністрації п.Янківим М.Д. — відбулися відповідно 3, 6, 9 та 14-го червня.

19.06.2002. СВОЄ «СЛУЖІННЯ» В ЯКОСТІ ЗАСТУПНИКА ГОЛОВИ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОМІТЕТУ З ПИТАНЬ ДУХОВНОСТІ ПАВЛО МОВЧАН РОЗПОЧАВ З ПРОВОКАЦІЇ НА ОДНІЙ З ПАРАФІЙ КИЇВСЬКОЇ ЄПАРХІЇ

Парафія храму Чуда Архістратига Божого Михаїла с. Велика Вільшанка Васильківського району Київської області вже 6 місяців тому повернулася з філаретівського розколу у лоно Української Православної Церкви. Як свідчить настоятель храму священик Сергій Антонюк: «29 травня 2002 року т.зв. духовенство УПЦ-КП в кількості 8 чоловік приїхали на нашу парафію, підтримувані народним депутатом ВРУ Мовчаном П.М та головою місцевого товариства «Просвіти» Чехуном І.Ф., розпалювали міжконфесійну ворожнечу, втручалися у внутрішні справи моєї громади, зводили наклепи різного роду на мене, говорячи, що мене купила Російська Церква та народний депутат Тетяна Володимирівна Засуха».
Ось таким чином розпочинає своє «служіння» заступник голови комітету Верховної Ради з питань культури і духовності Павло Мовчан, який за сумісництвом є не тільки головою РУН-вірівської «Просвіти», а ще й членом «вищої церковної ради» філаретівського Київського патріархату.

19.06.2002. СИМФЕРОПОЛЬ. ПРОСЬБА ПРАВОСЛАВНЫХ ВЕРУЮЩИХ ОБ ОТМЕНЕ СТРОИТЕЛЬСТВА НОВОГО КАФЕ НАПРОТИВ ЗДАНИЯ ЕПАРХИАЛЬНОГО УПРАВЛЕНИЯ И ВБЛИЗИ МАССОВОГО ЗАХОРОНЕНИЯ ЖЕРТВ ГРАЖДАНСКОЙ ВОЙНЫ УДОВЛЕТВОРЕНА

Духовенство Симферопольской епархии совершило в Комсомольском сквере Симферополя молебен, испрашивая у Господа, чтобы строительство напротив здания епархиального управления нового кафе было отменено. По мнению епархиального духовенства, вблизи духовного учреждения и расположенного рядом массового захоронения погибших в годы гражданской войны комсомольцев не подобает находиться увеселительному заведению. По сообщению главного архитектора Симферополя Василия Лавренюка, просьба епархии об отмене строительства возле епархиального управления удовлетворена: устраивающему кафе предпринимателю предложено другое место для задуманной постройки.
Новости Крыма / Пресс-служба УПЦ