Рождественское послание Предстоятеля УПЦ Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира

01.01.2002 archive, Вестник №4, От первого лица

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ
Предстоятеля Української Православної Церкви
Митрополита Київського і всієї України Володимира
архіпастирям, пастирям, чернецтву та всім вірним чадам
Української Православної Церкви

«…Сповіщаю вам велику радість,
яка буде всім людям:
бо нині народився вам у місті
Давидовому Спаситель,
Котрий є Христос Господь»
(Лк. 2, 10-11)

З такою радісною звісткою звернувся Ангел Божий до пастухів, сповіщаючи їм про пришестя у світ Христа, Сина Божого. Свято Різдва — це свято великої радості і духовного тріумфу, торжество всього Всесвіту, який зустрічає ранок спасіння, дивне явлення світові Богонемовляти Христа. Він, безгрішний Спаситель, прийшов у світ, щоб розсіяти темряву гріха в пропащій людині. «До чого праотці палко прагнули, що пророки передрікали і праведні хотіли бачити, те сьогодні здійснилось», — проголошує преподобний Єфрем Сирін. В особі Свого Сина, Котрий народився, примирився Небесний Отець із знесиленим від ворожнечі родом людським.
У старозавітних сутінках люди могли тільки прозрівати всемогутність і правосуддя Боже, і лише таїнство Різдва виявило перед нами Божу Любов. Наскільки дорога людина Господеві, якщо заради неї Син Божий возліг у бідній печері, серед безсловесних тварин, якщо Він прийшов випити за нас усю гіркоту людських страждань. Христос Спаситель приніс нам визволення від древньої клятви, яку накликала на себе людина зрадою і непослухом своєму Творцеві. Любов’ю Господньою спокутувана ганьба гріхопадіння людини, Всевишній простив заблудлих і знову кличе їх до Себе у Царство добра і світла. Нині земля і небеса торжествують, святкуючи примирення, усиновлення людини своєму Творцеві.
Звістка про Різдво Немовляти Іісуса стає для кожного віруючого невичерпним джерелом душевного миру, любові і вічного життя. Святий священномученик Володимир, Митрополит Київський, говорить: «Радощі Різдва Христового ніколи не старіють для нас, а ми не стаємо занадто старими для них. Навіть старець, який стоїть на краю могили, подібно старцеві Симеону, приходить в захоплення, коли згадує про свого Спасителя».
Крізь віки, крізь тисячоліття невгасимим світлом радості опромінює наші серця Віфлеємська зірка — світанкова зоря нашого спасіння. У Віфлеємській печері просіяв Милосердний Творець, Чиєю волею створений і існує Всесвіт. В слабке тіло убрався Володар світу, славу Котрого не можуть споглядати навіть Херувими і Серафими.
Чого чекає від нас Божественне Немовля? Ані жертви, ані подарунки Йому не потрібні. Бо що можуть принести люди Володареві всього і всіх. Син Божий нарікся іменем Іісус, що означає Спаситель. Одного бажає і очікує Він від нас — нашого спасіння. Він готовий обдарувати нас щастям Небесним, аби тільки ми дотримувалися Його спасительного Завіту. Образ Христа Спасителя — це те чисте дзеркало, в яке повинна дивитися кожна людина, щоб стати гідною свого вищого призначення. Ми станемо блаженними, увійдемо у Царство Боже і побачимо Небесного Отця, якщо збережемо на землі свій найбільший скарб — чистоту серця. Тільки тим, хто чистий серцем, відкривається Господь. Як говорить святитель Григорій Неокесарійський: «Бог прийняв людське тіло, щоб людина стала здатною вмістити в себе Його Дух». І кожен з нас повинен бути гідним того, щоб вмістити Святого Духа. Ми покликані до святості, і це головне призначення кожної людини, яка живе на землі.
Милосердний Господь зійшов на землю не лякати Своєю величчю, а залучати до Себе серця. За зворушливим образом Немовляти Іісуса таїлася всеперемагаюча сила Господня. Цією удаваною слабкістю Божественної Любові, що осявала весь земний шлях Спасителя, було зметено підступництво синів погибелі, зруйновано царство диявола. Цю непереможну перемогу, Божественний мир душі серед земних випробувань дарував Господь роду християнському, дарував Святій Своїй Церкві.
Святкуючи Різдво Христове і Новоліття, ми, вірні чада канонічної Української Православної Церкви, підносимо наші сердечні молитви подяки нашому Господу і Спасителю за ті великі знамення Його Божественної Любові, які Він виявив нам торік. Минулий 2001 рік був для нашої Церкви як складним, так і благословенним. Ми сьогодні з радістю згадуємо справді історичну подію для нашої Церкви і нашого боголюбивого віруючого народу — прибуття в Київ, у Святу Лавру, чесної глави святого апостола Андрія Первозванного. Перший учень Христов прибув до нас на початку нового тисячоліття, щоб ще раз нагадати нам про Христа, про Його вчення і благословити наш народ на нові духовні подвиги, зміцнити у випробуваннях.
Торік відзначила свій 950-літній ювілей наша велика національна святиня — Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра. Святкування цього ювілею мало воістину Всеправославний, всесвітній характер. Розділити нашу радість до нас прибули представники всіх Помісних Православних Церков. Своєю присутністю на торжествах і участю в звершенні Божественної літургії в день свята Успіння Пресвятої Богородиці в Лаврі вони підкреслили єдність нашої канонічної Української Православної Церкви із Всесвітнім Православ’ям. І ми лише жалкуємо за тими нашими православними братами і сестрами, які підступництвом і обманом були втягнуті у розколи і позбавлені можливості брати участь у цьому Всеправославному торжестві. Але ми молимося, щоб Господь допоміг їм повернутися в лоно Матері Церкви і знайти благословенну єдність. Мати Церква чекає своїх заблудлих чад, наші серця відкриті назустріч вам, улюблені у Господі єдиновірні брати наші.
Разом зі своїм народом наша Церква відзначила знаменну дату — 10-ту річницю незалежності Української держави. У молитвах, які підносилися в цей день, ми просили у Господа нашому народові миру, благополуччя, розквіту, якнайшвидшого вирішення насущних проблем, а нашим правителям — сил, мудрості, виваженості і терпіння. 10 років тому Україна обрала незалежний шлях розвитку. Це наша спільна рідна земля, заради процвітання якої кожен з нас повинен трудитися ретельно і сумлінно.
Минулий рік був ювілейним і для нашої Київської Духовної Академії, яка відзначила 300-річчя свого існування, і для Зимненської жіночої обителі на Волині, якій виповнилося 1000 років. Ці славні ювілеї вселяють в нас надію і впевненість у тому, що і в майбутньому Господь не залишить нашу Святу Церкву Своєю милістю, допоможе їй і далі успішно здійснювати свою спасенну місію.
2002 рік також ювілейний для нашої Церкви. Виповнюється 10-та річниця історичного Харківського Собору, що став найважливішою віхою в новітній історії нашої Церкви. Його історичне значення полягає в тому, що він допоміг нашій Церкві в складних політичних умовах знайти правильний, канонічний шлях життя і діяльності, властивий її природі, і захистити віруючих від вовків в овечих шкурах, які розкрадають отару Божу. Ювілей Харківського Собору — це ще одна можливість осмислити нашу церковну історію і предивну дію в ній Промислу Божого.
Улюблені у Господі Преосвященні архіпастирі, пастирі, чесне чернецтво, брати і сестри! Сердечно поздоровляю усіх вас з великим і радісним святом Різдва Христового і Новоліттям.
Нехай освітить Втілений Христос Спаситель усіх нас світлом Божественного розуму, нехай утвердить віру нашу. Нехай ця віра стане нашою силою у всіх життєвих випробуваннях, нашою провідною зіркою від землі до Бога, до світлих сяючих вершин вічної радості і життя з Богом у Царстві Небесному.

Володимир,
Митрополит Київський і всієї України,
Предстоятель Української Православної Церкви

Різдво Христове
2002 р.
м. Київ

Архимандрит Евлогий, ректор ОДС . Снова Иродиада беснуется

Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II встретился с руководителем КПУ Петром Симоненко