Кесареві… Боже? Огляд ЗМІ за вересень 2001р.

01.10.2001 archive, Вестник №1, Обзор прессы

КЕСАРЕВІ… — БОЖЕ?
ОГЛЯД ЗМІ ЗА ВЕРЕСЕНЬ 2001 Р.

І. Чи й справді в нас був привід святкувати?
950-річний ювілей Свято-Успенської
Києво-Печерської Лаври в освітленні
українських засобів масової інформації.

Досвід новітньої історії взаємин Церкви і держави вчить, що як тільки церковна влада приймає матеріальну допо-могу від влади світської, так остання починає поводити себе з брутальною зверхністю багатого опікуна над бідною родичкою: повчає, як жити, як себе поводити; береться навіть влаштувати світле, безхмарне майбутнє опікуваної. Не дивно також і те, що симпатії сторонніх спостерігачів цієї процедури завжди на стороні успішного багатенького дядечка, як би опозиційно ці спостерігачі раніше до нього не ставилися.
Отже сам факт взяття на себе більшої половини роз-ходів при організації святкування 950-річного ювілею Свя-то-Успенської Києво-Печерської Лаври, який (факт!) без-перестанно підкреслювався не страждаючими зайвою скромністю владними органами, відсунув на другі ролі у пресових матеріалах, присвячених цій безумовно ви-значній події духовного життя України, справжніх госпо-дарів свята — релігійний центр Української Православної Церкви — Київську митрополію і монашу спільноту та клир Свято-Успенського монастиря на чолі з священно-архімандритом Лаври, блаженішим митрополитом Київським і всієї України Володимиром, предстоятелем Української Православної Церкви.
Дивно було спостерігати, як 28 серпня прайм-таймові новини наших ведучих новинних телеагенств: УТН (УТ-1), ТСН (1+1), «Вікна» (СТБ), «Подробности» (ІНТЕР), присвя-чені цьому святкуванню, оголошеному загально-національною подією, відкривалися першочерговим по-данням факту участі Президента України в богослужіннях Володимирського собору Києва (належить розкольницькій УПЦ — КП) та Андріївської церкви (самосвятської УАПЦ), що самі по собі (богослужіння) не входили до офіційної програми святкування, а були лише традиційними літургіями православного двунадесятого свята — Успіння Богородиці. І в останню чергу подавалось, як Президент, під кінець літургії, нарешті з’являється власне на цен-тральній події всього святкування — престольній Божест-венній службі в Свято-Успенській церкві Києво-Печерської Лаври. Причому передуючий показ у сюжеті «Вікон» сімейних обійм Президента із «найсвятішим» Філаретом не давав глядачеві підстав сумніватися в тому, що лідер нації «політично правильно» спочатку провідує найближчих ро-дичів і тільки насамкінець — дальніх. Також, щоб не було сумнівів, хто є головною фігурою всього дійства, з вуст Президента та його оточення при кожному показі «ничтоже сумняшеся» проголошувалося «прагнення держави сприя-ти об’єднанню Церков». Ні більше, ні менше! Притаманна тільки Промислу Божому здатність об’єднувати не-об’єднуване, виявляється, прирівнена до легкого і неви-мушеного помаху руки чиновника.

От як виглядав типовий телерепортаж:
Details («Подробности», ІНТЕР)/2001/08/28/20_00
Православные отмечают Успение Пресвятой Бо-городицы
Торжественные литургии прошли в главных храмах трёх украинских православных конфессий (?): Андреев-ской церкви, Владимирском соборе и Свято-Успенском соборе в Лавре. К сожалению, из-за церковного раскола один из главных христианских праздников отмечался по-рознь. На богослужениях побывал во вторник Президент Украины Леонид Кучма.
Посещение храмов президент начал с Андреевской церкви, где службу отправлял предстоятель Украинской Автокефальной православной церкви митрополит Терно-польский и Подольский Мефодий. (??) Далее Леонид Куч-ма побывал во Владимирском соборе. Там торжественную литургию в честь праздника Успения Пресвятой Богоро-дицы служил патриарх Украинской православной церкви Киевского патриархата Филарет, а также все высшее ду-ховенство (???)
Из Владимирского собора Леонид Кучма уехал в Киево-Печерскую Лавру (???!!!)
Не обійшлося, як завжди, при намаганні вірнопідданськи якнайкраще і оперативніше освітити подію за участю пер-ших осіб держави, й без явних «ляпів». Так у «Вікнах» (СТБ) глава УАПЦ вперто іменувався Митрофаном (очевидно, поспішаючи, сплутали з керуючим справами Української Православної Церкви, владикою Митрофаном). А в нови-нах «Нового каналу» для бідного митрополита Мефодія, глави УАПЦ, придумали нову посаду — «предстоятель Андріївської церкви».
Шановні колеги, не соромтесь звертатися за консуль-таціями до професіоналів, на крайній випадок, не лінуйтеся телефонувати із запитом до релігійного центру відповідної конфесії!
Але найбільшу розгубленість і образу у віруючих людей, з якими довелось спілкуватися після свята автору цих рядків, викликали розлогі телерепортажі зі святкування ювілею Лаври у Національній опері. Туди, не відкладаючи, як то кажуть, на завтра, виконання ранкових погроз «об’єднати православ’я», не попередивши представників канонічної Церкви, влада запросила «об’єднуватись» всі релігії підряд (не вистачало мабуть тільки муністів та кришнаїтів).

Details («Подробности», ІНТЕР)/2001/08/28/20_02
Священники собрались вместе только в опере
В эти минуты в Национальной опере проходит торжест-венное собрание, посвященное 950-летию Киево-Печерской Лавры. Целый день 950-летний юбилей Лавры священники разных конфессий праздновали порознь. И только вечером они собрались в зале национальной опе-ры — сюда пришли представители всех ветвей правосла-вия и священники других религий. Торжественное собра-ние началось с церковных песнопений. А уже затем к при-сутствующим обратился Президент. Правда, речь Прези-дента касалась не только юбилея самого древнего мона-стыря в Украине. Глава государства много говорил и о необходимости объединения церквей. И в очередной раз призвал священнослужителей забыть о разногласиях и создать единую поместную церковь.
Вінцем оперної ганьби стало показане телеканалами, облаювання представників Помісних Православних Цер-ков і гостей свята купкою «професійних патріотів», серед котрих відзначалися апологети неоязичницької РУН-Віри. Після лайки, ми побачили провокаторів, як ні в чому не бувало, у перших рядах партеру Національної опери, по-руч зі священнослужителями, яких тільки-но було облая-но. Що ж це, як не свідоме потурання провокаторам зі сторони владних структур, плювок в обличчя мільйонам православних віруючих. Так що тих, хто читає цей огляд і розділяє зі мною образу своїх релігійних почуттів від пере-гляду того оперного дійства, запрошую звернутись гуртом до Гаазького суду захисту прав людини. Залишилось тільки визначити, на кого подавати позов: на владу чи на колег-журналістів.
Серед радіорепортажів показовим є репортаж ук-раїнської редакції найдемократичнішої та найвільнішої у світі радіостанції «Радіо Вільна Європа — Радіо Свобода», яка за звичкою менторським тоном повчає цих «диких пра-вославних українців». Що ж з Праги (там знаходиться го-ловний офіс східної служби радіостанції «Радіо Вільна Європа — Радіо Свобода») їм видніше.

ІІ. Ненормативні жести через газету.
Як у підлабузницькому пориві догодити
начальству скочуються до побутових
непристойностей шановані видання.

Канонічна дуля, або Спаси та сохрани від Московської патріархії. Юрій ДОРОШЕНКО. «Україна молода» 2001.08.30
Всім відомо, що автор «України молодої» людина вель-ми заангажована. Відомо також, що видання умисно епа-тує читачів, як на думку редактора, дотепними заголовка-ми статей, з метою підвищення інтересу до газети, на-приклад такими: «Хрестом проти кайфу», 26.09.2001., «Біблія плюс» 26.09.2001., «Пам’ятаю. Папа.» 26.09.2001. Залишаючи поза увагою дешевий зміст вказаних статей, хочеться все-таки звернути увагу тих, хто користується цією, так би мовити, пресою, що автори видання з недоум-куватою впертістю раз по раз намагаються образити релігійні почуття не тільки ненависних для цих «жур-налістів» віруючих Української Православної Церкви, але й братів-католиків.
Для того покоління, яке не застало принизливо для людської гідності нав’язуваного пресою обговорення епо-хальних творів лауреата усіх письменницьких та жур-налістських премій, повік незабутнього Леоніда Ілліча Брежнєва, відсилаю до наступної публікації: «Кризис ду-ховный — глубочайший и самый страшный».
Клара ГУДЗИК, «День» № 175 28.09.2001.
«Каждый человек ищет в книгах свое. Пусть экономисты размышляют над аналитическими исследованиями Евге-ния Марчука, над предложенными им макромоделями дальнейшего развития. Для меня же наиболее интерес-ным было то, что среди приведенных господином Марчу-ком обязательных условий успешного экономического развития Украины не последнее место занимают такие, якобы далекие от экономики, факторы, как духовность человека и общества и нравственность бизнеса. Автор пишет, что финансовые «интересы на международной арене часто отстаиваются без учета таких понятий, как гуманизм, естественные человеческие права, милосер-дие. Следствием чего бывает как крах экономики, так и обездоливание людей. Человеческая цивилизация до сих пор напоминает ужасное растение, которое не растет и не расцветает, пока его не польют слезами и кровью»".
За банальними, прозоро на замовлення написаними улесливими пасажами, проглядається трохи вже призабу-те непристойне прогинання й намагання найнижче догоди-ти начальству.
То ж всі, ніби й толкові статті та інтерв’ю, надруковані газетою «День» за останній місяць, в яких ніби і прогляда-лася спроба самостійно мислячих журналістів об’єктивно розібратись у релігійній ситуації, стають в ряд публікацій, написаних на замовлення або по прямому наказу ре-дакційного начальства.

Огляд зробив ДМИТРО ПОЛЯКОВ 01.10.2001 р.

Сергей Герук. Кто принес в Украину веру Бахаи ?

Интервью с Предстоятелем УПЦ Блаженнейшим Владимиром, Митрополитом Киевским и всея Украины