Менше сидіти в інтернеті, а більше молитись — Блаженніший Митрополит Онуфрій дав духовні настанови священикам

Якою повинна бути молитва

— Ваше Блаженство, яке молитовне правило має бути сьогодні у священика? Часто так трапляється, що священик не може прочитати все правило перед Причастям (канони, акафіст і тд.). Чи можна йому служити?

— Молитва — це бесіда з Богом. У молитві людина стверджує себе у своїй вірності Богу. В молитві людина вдосконалює своє розуміння: Хто такий Господь, і що є ми. В молитві людина на власному досвіді відчуває і розуміє, що Господь — це все, а людина — ніщо; людина тільки тоді стає благородною, красивою і сильною, коли вона живе за волею свого Творця, коли вона наповнена Божою благодаттю.

Коли Спаситель Господь наш Іісус Христос вийшов на суспільне служіння, то, як ми знаємо зі священної історії, Він пішов у пустелю і там пробув 40 днів у молитві і пості. Так Господь готував Себе для звершення священної місії спасіння людини. На горі Фавор Господь преобразився перед Своїми учнями і показав їм, наскільки вони могли вмістити славу Свого Божества і це все звершилось в молитві.

Перед Своїми Хресними стражданнями Господь також молився у Гефсиманському саду, підкріплюючи Себе цим до звершення спасительного подвигу. Тобто, Сам Спаситель наш Іісус Христос дав нам приклад, що до відповідальних і великих подій людина повинна готувати себе особливою молитвою. Свята Літургія, в якій нам подаються священні Дари для вічного життя: Пречисте Тіло і Божественна Кров Господа нашого Іісуса Христа, є найвеличнішою і священною подією, найбільшим Таїнством на землі, тому священик як вершитель цього святого Таїнства повинен готувати себе до цього особливою молитвою.

Загальне молитовне правило священика перед звершенням Божественної Літургії складається із трьох канонів (Спасителю, Божій Матері, Ангелу Охоронцю), Акафіста Спасителю (в п’ятницю – Божій Матері), а також до цього приєднується канон і молитви перед Святим Причастям. Перед звершенням Святої Літургії священик повинен або сам звершити, або бути присутнім на вечірньому Богослужінні (вечірня і утреня), ці молитви також входять до складу тих, якими священик готує себе до служіння Святої Літургії. Все згадане вище є молитовним мінімумом для священика, який готується до Священної літургії. На перший погляд здається, що це багато, але якщо священик вкусить солодощів від молитви, то це для нього буде здаватися незначним і легким. Однак, пізнання священиком на особистому досвіді солодкості і сили молитви не буває на наступний день після його ієрейської хіротонії, це приходить пізніше. Спочатку священик повинен змушувати себе читати молитовне правило, учити себе уважно і смиренно говорити слова молитви, а потім уже приходить дар молитви. Хтось може запитати: а коли цей дар прийде? Це залежить від нашого смирення і моральної чистоти. Чим більше священик буде себе смиряти і берегти свою душевну (моральну) чистоту, тим скоріше він вкусить дар солодкості молитви. Причому цей дар приходить не за один день, а поступово.

З перших кроків свого священницького служіння ми повинні привчати себе читати молитовне правило перед Святою Літургією. З досвіду старших священиків скажу, що не треба відкладати молитовне правило на зручний час і читати відразу все. Краще і духовно корисніше, якщо наше правило ми будемо читати частинами, протягом усієї доби. Тобто, якщо ми в неділю служимо Святу Літургію, то можна починати своє правило з суботи з 00:00 і в декілька прийомів у зручний час вичитувати своє молитовне правило. По скільки читати і коли — це кожен повинен сам визначати для себе. Для новоначальних молитовні паузи повинні бути недовгими (приблизно по 10-20 хвилин). Ми повинні знати і те, що спочатку до молитви себе треба примушувати.

Якщо священик через якісь об’єктивні причини не встигне прочитати молитовне правило перед Святою Літургією, він повинен прочитати його після. Але краще себе до цього не привчати. Якщо ми дуже захочемо прочитати правило перед Священною Літургією, то ми обов’язково прочитаємо, ніхто і ніщо нам у цьому не завадить, Бог нам буде допомагати.

Як не перетворитись на холодного требовиконавця й уникнути «пастирського вигорання»

— Зараз все більш актуальною стає тема «пастирського вигорання», коли священнослужитель втрачає інтерес до свого служіння і перетворюється на требовиконавця. Скажіть, чому так трапляється та як запобігти цьому?

— Дійсно, проблема пастирського вигорання існує. Вона існувала завжди, але сьогодні ця проблема більш широка. Причиною пастирської деградації є нестача молитви. Молитва притягує в душу священика Божу благодать, яка постійно оновлює пастиря, дає йому силу з вдячністю Богу нести свій Хрест. Благодать, яку Господь дає священику через ревну молитву, утішає його в скорботах і випробуваннях, що зустрічаються на шляху його служіння і життя. Молитва розум священика робить тверезим і дає йому мудрість правильно оцінювати все те, що він зустрічає в житті і служінні, і правильно до всього ставитись. Молитва — це та чеснота, яка духовно зігріває священика. Якщо молитва слабне або й зовсім відсутня, то священик стає духовно холодним, або як ще кажуть — священик без молитви вигорає. Нині ця проблема є широко розповсюдженою, тому що існує великий потік інформації, і ті священики, які залишають молитву і втягуються у цей інформаційний хаос, стають холодними і вигорілими, бо гублять живий контакт із Живим Богом.

Що робити? Менше сидіти в інтернетах, а більше молитись. Спочатку буває важко, але ті, хто себе змушуватиме так робити, будуть не бездушними требовиконавцями, а добрими пастирями.

— У чому Ви особисто бачите основну проблему нашого суспільства?

— Проблема, яка існує зараз в усьому світовому суспільстві, на мою думку, в тому, що нинішнє суспільство намагається підкорити собі Бога. Людство завжди розділялось на дві частини. Одна — це ті люди, які не тільки вірять у Бога, але й довіряють Богові, тобто покоряються Богові і намагаються жити за Божими законами, знаючи, що Бог є вищою Любов’ю і Добром. Друга частина — це ті люди, які тільки вірять в Бога, тобто визнають, що Господь існує, але Який Бог є, це їх не цікавить, і вони Богові себе не довіряють, а живуть так, як їм здається кращим.

Якщо сказати коротко, то людство розділяється на тих, які вірять в Бога, і на тих, які довіряють Богові. На превеликий жаль, сьогодні у світі більше тих, які тільки вірять в Бога, але Богові себе не ввіряють, а живуть своїм спотвореним гординею розумом. Більше того, такі люди хочуть, щоб Бог робив їм те, що їм забагається, тобто, щоб Господь був слухняний до їхніх фантазій. Це називається оманливою духовністю. Святі Отці цей духовний стан називають духовною «прелестю». Вважаю, що оманлива духовність є найбільшою проблемою і загрозою для нинішнього світового суспільства. Якщо ми хочемо жити, ми повинні довіритись Богові і через виконання Божих законів духовно оживляти і вдосконалювати себе. Саме це є законом життя.

Чи варто пастирю займатися громадською діяльністю

— Як Ви вважаєте, чи може священик брати активну участь у суспільному житті? І якщо так, то як ця участь може проявлятися?

— Займаючись духовним вдосконаленням себе самого, а також ввіреної йому Богом пастви, священик уже бере участь у суспільному житті, тобто він покращує духовний стан суспільного життя. Однак я думаю, що Ваше запитання стосується того, чи може священик займатися політикою, бізнесом, мистецтвом тощо. Священик є служитель Бога. Це є найвища честь, яку може мати людина на землі. Священик є ходатай перед Богом за людей. Він готує людей до того життя, заради якого Бог створив людину, тобто до життя в Раю. Головною справою, якою має займатися священик — це Богослужіння, це молитва і навчання людей Божественному Закону. Якщо священик це виконує і у нього є ще вільний час, він іде до хворих, до ув’язнених, до знедолених і допомагає їм. Але якщо священик залишить Богослужіння, молитву, духовну науку і буде займатися тільки допомогою хворим, ув’язненим, знедоленим, то він буде для світу менш корисним, тому що цим служінням він полегшить і продовжить життя людей тільки на короткий час, а якщо священик буде звершувати те високе служіння, до якого він покликаний, буде звершувати Богослужіння, святі Таїнства Церковні, буде учити людей правді Божій і молитися за людей, то він допоможе людям і земне життя зробити більш утішним і допоможе досягнути того життя, яке кінця не має і яке наповнене світлом, радістю і щастям.

Що читати

— Які книги (окрім Біблії) Ви порадили б прочитати кожному священику?

— Корисно читати творіння святих Отців, в яких дається правильне тлумачення Священних Писань, а також дуже корисними є четьї-мінеї, тобто житія Святих, в яких не тільки велика духовна мудрість, але й дуже багато різноманітних прикладів життя Святих, які в різні епохи, в різних країнах, в різних соціальних умовах винесли муки і випробування і зберегли свою вірність Христу. Із творінь святих Отців можна виділити творіння, які написані святителем Ігнатієм (Брянчаніновим). Він опрацював творіння всіх древніх Отців і виклав духовні висновки із цих творінь сучасною мовою і в сучасних, зрозумілих для нас формах. Тому творіння свт. Ігнатія є надзвичайно корисними, особливо для нас, священиків, а також для тих, хто збирається стати служителем Божественного Вівтаря.

Інтерв’ю з Предстоятелем Української Православної Церкви було опубліковано у другому номері журналу «Пастир в паства»