10.04.2006. КИЇВ. Пожежники попереджають релігійні заклади щодо виникнення пожеж і загибелі людей

10.04.2006 Церковь и общество

Без промислу Божого на землі нічого не буває. Ще з давніх давен вогонь став супутником людини. Вона використовувала його як для задоволення своїх релігійних потреб і в побуті. Але вогонь — це не тільки тепло, священний дар, але й руйнування, загибель, згарища.
Пожежа не зважає ні на сезонні та об’єктивні обставини. Вогонь завжди домінує там, де господарюють недбалість, безвідповідальність, байдужість. Багаторічний аналіз стверджує, що суб’єктивний, так званий “людський фактор” — головна причина мало не кожної пожежі. Найбільшу небезпеку створюють самі люди, стихійність їхньої поведінки. Про небезпеку пожеж знають всі, але про серйозність “прописних істин” усвідомлюють лише тоді, коли буває пізно. До закликів пожежної охорони про обережність у поводженні з вогнем часто нехтується. Хибна впевненість в особистій безпеці присипляє пильність, призводить до ігнорування елементарних правил пожежної безпеки. При такому славлені до лиха недалеко.
Вогняна стихія безжалісна, знищує на своєму шляху все: будівлі, споруди, пам’ятники архітектури, храми, що мають велику історичну та духовну цінність.
Не можливо знайти кари страшнішої, ніж смерть людини, особливо дитини. І хоч потім розтинатимуть груди муки совісті і гірко оплакують свою кровиночку — не повернули найціннішого, для чого варто жити. Непоодинокі випадки, коли в родинах гине по двоє-троє, а і навіть, більше дітей. Батьки в повсякденних турботах не завжди усвідомлюють, яку небезпеку ховає в собі вогонь, що потрапляє до слабких рук дитини. Спостерігаючи небезпечні пустощі малечі з сірниками, дорослі байдуже реагують, лиш коли смерч пройде по їх долях — настає гірке, але нажаль, запізніле каяття.
Не зрідка жертвами вогню стають люди похилого віку, самотні громадяни, інваліди. За умов нелегкого життя вони залишаються найбільш незахищеними.
Сьогодні Православна Церква проводить роботу з вихованням у населення моральних якостей, законослухняності і поваги до державних інституцій.
Наші діди, батьки покладали надію на поміч і милосердя Боже під час страшних пожеж, яких чимало було у всі часи, вони зверталися до великої Заступниці роду християнського Пресвятої Богородиці й Пріснодіви Марії, молилися перед її явленим образом “Неопалима купина”, закликали на допомогу святого чудотворця Миколая. І Господь за їх молитвами зупиняв страхітливі язики вогню.
Проблема гарантування пожежної безпеки в державі — загальнодержавна, загальнолюдська. Бо від вогню страждає держава в цілому і кожна людина зокрема, тільки привернення суспільної уваги спроможне зупинити хвилю вогню.
Звертаємося до всіх громадян України: будьте уважні, вкрай обережні у поводженні з вогнем.
Пам’ятайте, збереження національного багатства держави, безпечного для життя і здоров’я довкілля залежить від кожного з Вас. Свято бережіть найвищу цінність, даровану Богом — людське життя.

10.04.2006. ТЕРНОПІЛЬ. В області відбувся фестиваль писанки

10.04.2006. ДОНЕЦК. В праздник Благовещения Митрополит Иларион молился в Свято-Успенской Святогорской Лавре