Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

ЛУЦЬК. 20-річний ювілей освячення престолу у Свято-Воскресенському храмі села Завітне Ківерцівського благочиння

Скільки існує у Завітному православна церквиця, стільки у ній послух касира несе Галина Федорівна Хоменко. То ж на її очах і з її участю відроджувалася у селі віра православна і поставав храм. Жінка і сьогодні не може стримати сльози, пригадуючи, з якими трудами православна громада добивалася дозволу на перебудову старого приміщення лютеранської кірхи, у якому і облаштували православний храм. Бо ж до самого початку сорокових років минулого століття основними мешканцями Завітного (а тоді – Вінцентівки) були німецькі колоністи, котрі жили на цій землі не одне покоління. Богоборча влада після виселення етнічних німців на історичну батьківщину облаштувала у кірсі… клуб, а люди у православний храм ходили і у Суськ, і у Тростянець. Час, коли вони задумали облаштувати церкву у власному селі, був дуже непростий. Галина Федорівна пригадує, що тоді саме мінялися купони на гривні, гроші носили пачками, а вартість їх була надто мізерною. Пригадує, як не вірили їм навіть односельчани, кажучи, що і Бог сам проти того, аби у Завітному був православний храм, і що люди збудують його не раніше, ніж через десять років.

– А ми увійшли в приміщення церкви вже через рік! А коли вперше засвітили у храмі мале панікадило, то всі присутні на той момент у церквиці просто плакали від радості! Ми вже мали свою церкву і у ній горіла лампадка нашої віри, – каже Галина Федорівна.

Престол у завітненському храмі освятив митрополит Волинський і Луцький Ніфонт 19 вересня 1996 року: у цей день Православна Церква згадує чудо архистратига Михаїла в Хонах. .Місце, де звершилося чудо, спочатку називалося Колосси, а опісля чуда назвали його Хони, тобто лійка, що до неї святий архистратиг Михаїл завернув річні води. І в цьому також є Божий промисел: поява храму у селі, де ніколи не було православної церкви, та умови, що перебували її появі, справді схожі на диво. Але все у цьому світі – по волі Божій, по вірі у Нього. То ж уривок зі Святого Письма, який читали під час святкового Богослужіння у храмі, дуже доречний і до історії із завітненською церквою. Слова «По вірі вашій і буде вам», які звучали, підтвердили прості парафіяни волинського села, у якому нема і ста дворів, проте такої дивовижної краси, доглянутості, облаштованості, як місцева церква, не скрізь і побачиш.

З особливим настроєм у день ювілею парафіяни чекали приїзду вікарного Волинської єпархії УПЦ єпископа Камінь-Каширського Нафанаїла. За волинським звичаєм доріжку до храму встелили живими квітами, владику Нафанаїла з короваєм зустрічав староста Едуард Іспірян, а дітки з недільної школи привітали віршованими рядками. З благословення правлячого архієрея митрополита Волинського і Луцького Ніфонта владика Нафанаїл очолив Божественну Літургію. Йому співслужили голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук, благочинний Ківерцівського округу протоієрей Олександр Кондратюк, помічник владики Нафанаїла ієромонах Паїсій, настоятель Свято-Воскресенського храму у селі Завітне протоієрей Миколай Нарушець, настоятель храму у селі Суськ отець Василь Федорчук, який понад 7 років служив у завітненській парафії і за активної участі якого і постав православний храм у цьому селі. Служили з владикою і священики з Ківерцівського та Луцького районного благочинь, протодиякон Ростислав Петров, за Богослужінням співали два хори: місцевий та хор «Волинські дзвони» під керівництвом Марії Вислоцької. Звертаючись після подячного молебню до парафіян, вікарний Волинської єпархії єпископ Камінь-Каширський Нафанаїл нагадав той епізод, коли до Ісуса прийшли десять хворих на проказу, попросили Його про зцілення і отримали його. Але опісля лише один чоловік прийшов подякувати Господу… Владика бажав, аби парафіяни не забували, навіщо вони звели цей храм, бо звели його для спасіння своїх душ, не забували, що і світ цей існує з милості Божої і що на все Його воля. Настоятелю храму отцю Миколаю Нарушцю він побажав кріпості і сил, аби вести довірену йому Господом паству по Божій дорозі.

Наталія МАЛІМОН