07.10.2005. КІРОВОГРАД. Відбулися урочистості з нагоди 150-річчя освячення Свято-Хрестовоздвиженської церкви – усипальниці родини Раєвських

07.10.2005 Церковь и общество

150 років тому у селі Розумівці Олександрівського району на місці поховання легендарного героя війни 1812 року генерала від кавалерії Миколи Раєвського було споруджено церкву у вигляді усипальниці-пантеона, яка дістала ім’я Воздвиження Хреста Господнього. 4 жовтня у Розумівці відбулися урочистості, присвячені 150-річчю освячення храму. В урочистих заходах взяли участь прямі нащадки генерала – Ірина та Юлія Раєвські із Франції, князь Андрій Гарденін із Сербії, офіційні делегації на чолі з надзвичайними і повноважними послами Росії в Україні Віктором Чорномирдіним, Білорусії в Україні Валентином Величком, Сербії і Чорногорії в Україні Алексичем Гораном, предстинники Кіровоградського земляцтва «Єлисаветград» у Москві, науковці з різних країн.
На центральному майданчику біля храму відбувся мітинг. Усіх, хто прийшов вклонитися пам’яті славетних пращурів, сердечне привітав голова облдержадміністрації Едуард Зейналов. Учасників свята благословив єпископ Кіровоградський і Олександрійський Пантелеімон. Духовенство єпархії відслужило у Хрестовоздвиженському храмі подячний молебен. Службу очолив владика Пантелеімон. Потім він освятив місце під побудову дзвіниці. Завершились урочистості військовим салютом на честь славних воїнів, доблесних лицарів Раєвських. Площею у марші пройшов військовий оркестр.
На честь 150-річчя Хрестовоздвиженського храму голова облдержадміністрації, посли Росії, Білорусі, Сербії і Чорногорії та нащадки Раєвських посадили молоді берізки на місці, де буде створено історико-культурний заповідник сім’ї Раєвських з відповідною інфраструктурою.
Історична довідка.
Генерал Раевський брав участь у війнах з Туреччиною, Польщею, Персією, Францією, Швецією. У війні 1812 року він відзначився в одному з перших серйозних зіткнень з корпусами маршалів Даву і Лефевра під селом Салтанівкою у Білорусі, де у критичний момент бою взяв за руки двох синів 16 і 10 років і, подаючи приклад стійкості і сили духу, став попереду Смоленського полку, війська якого похитнулися. Під Смоленськом, командуючи своїм піхотним корпусом і залишками дивізії Неверовського, М. Раєвський організував оборону міста і протягом доби стримував французькі війська, чим фактично врятував, за зізнанням самого Наполеона, розрізнені російські армії від поразки. Немеркнучою славою покрив себе М.Раєвський і в знаменитій Бородинській битві, захищаючи зі своїм корпусом центр оборони російської армії, який ввійшов в історію під назвою батареї Раєвського. Згодом він брав участь у закордонних походах 1813-1815 років. Після падіння Парижа був його комендантом. У кінці свого життя легендарний генерал жив у своєму улюбленому маєтку «Бовтишці», що знаходиться нині на території Олександрівського району Кіровоградської області. У «Бовтишці» часто бували майбутні декабристи, бойові друзі і товариші. Сини генерала Олександр і Микола. як і сам генерал, дружили з ними. 16 вересня 1829 року М.М.Раєвський помер у «Бовтишці» на руках у старшого сина Олександра. Згідно з заповітом, генерала поховали у селі Єразмівка (нині — Розумівка), у чотирьох кілометрах від центральної садиби у селі Бовтишці, в одному з мальовничих місць, що так нагадувало Миколі Миколайовичу місця колишніх битв. З травня 1833 року тут було закладено церкву. Будівництво ЇЇ тривало досить довго і сповна було закінчено у 1855 році, а в 1886 році її було «з бездоганною якістю» (із рапорту священика Харлампія Финьковського на ім’я Митрополита Київського і Галицького) розширено та надбудовано дзвіницю. Ця церква — одна з перлин історико-культурної спадщини, визначна архітектурна пам’ятка російського класицизму першої половини XIX століття в Україні.
У напівпідвальному приміщенні церкви влаштовано склеп з чотирма похованнями. У центрі — поховання генерала від кавалерії М.Раєвського-старшого (1771-1829), яке закрито чавунною плитою з написом: “Он был в Смоленске щит – в Париже меч России”. Автор цієї епітафії – декабрист генерал М.Орлов, дружиною якого була старша дочка М.Раєвського Катерина. Поруч знаходиться поховання внука генерала, прототипа графа Вронського у романі Л.Толстого «Анна Кареніна” – полковника М.М.Раєвського (1839-1876), який загинув у Сербії 20 серпня 1876 року від смертельної рани турецькою кулею в голову. Після загибелі полковник Раєвський став національним героєм сербського народу і був похований у монастирі Святого Романа у Сербії, а через деякий час його прах був перевезений на Україну, у родовий склеп. Далі в усипальниці спочиває молодша дочка генерала, фрейліна Софія Миколаївна (1806-1881). Одне поховання невідоме, і це на сьогодні найбільша таємниця усипальниці.
У такому вигляді церква проіснувала до 1965 року, а потім войовничі атеїсти доклали рук до її понівечення, ліквідували центральний світловий купол, дзвіницю, огорожу з гранітними опорними стовпами і перетворили приміщення церкви у зерносклад.
Та волею Божою прийшли нові часи. Сьогодні у храмі знову ведуться богослужіння. Готуючись до 150 річчя освячення храму, благодійний фонд імені М.Раєвського, який очолює палкий цінитель історичної спадщини В.Бухаров, взявся за реставрацію храму з метою відновити його у первісному вигляді, надати споруді її колишню урочистість і величавість. Комплексну програму реставрації храму затвердила обласна рада. І тепер ця програма успішно втілюється у життя. Храм відновлюється з кожним днем. Фінансування проекту здійснює як держава, так і широкі кола громадськості, комерційні і некомерційні структури і організації різних форм власності та приватні особи.
Прес-служба Кіровоградської єпархії

07.10.2005. КИЕВ. У раскольников осталась одна надежда – на Константинопольский патриархат

07.10.2005. ДНЕПРОПЕТРОВСК. В прямом телеэфире коммунисты попросили прощение за гонения на Церковь в годы советской власти