ЛУЦЬК. Владика Ніфонт освятив престол Свято-Петропавлівського храму у селі Галичани
ЗАСВІТИЛАСЯ ЩЕ ОДНА ЛАМПАДА ВІРИ
Ніколи раніше не доводилося бувати на освяченні храму. Така подія може бути і раз на віку. Тож стільки людей, скільки їх зійшлося у суботу до новозбудованого храму, у Галичанах, певно, не було тут і на Великдень. Тішили очі дівчатка у барвистих великих хустках, які в цій окрузі чомусь називають “горайками”. Розчулювали древні бабусі, які навіть з двома кульбачками чи попід руки з родичами, напівзігнуті роками і важкою працею, але таки дійшли до Святого дому. І мало того: вони ще й всю службу вистояли, спираючись на ці ж кульбачки, і терпляче пережидали вологий пронизливий вітер, коли на церковному подвір’ї, перед дверима храму, після хресного ходу служився молебень.
Все село відроджувалося з попелу згорілий у березні минулого року храм, споруджений ще у 1925 році. І хоч тісненькою, порівняно з новозбудованою, була та церковця, а прийняла у себе не одне покоління галичан. І коли сталася біда: дерев’яна церква згоріла, як свічка, то плакали за нею і ті, хто, може переступав її поріг раз на рік, коли вітаються словами “Христос воскрес!” Євгенія Володимирівна Шкорупська, яка однією з перших прийшла на освячення храму, каже: її родина з двох дочок, онуки, трьох зятів та інших членів великої сім’ї здала на відродження храму загалом дві тисячі гривень. Не чекали прохання церковної ради, а збирали копійку і несли самі. 28 років жінка співала у церковному хорі, стільки ж ходила з ним і колядувати. У морози, через замети, а бувало, що і в рівчак з водою обабіч сільської вулиці поночі потрапляли, бо ж було темно… Сільські господині по черзі готували обіди для будівельників нового храму, хто спроможний фінансово чи дав таку обітницю, дарували для нової церкви й ікони.
Сказати, що нова церква у Галичанах вражає, це нічого не сказати. Подібної краси і величі храмів на Волині, певно, не так і багато. Храм дерев’яний, споруджений без жодного цвяха, за спеціальною технологією з профільованого бруса. Висота дзвіниці по хресту – 24 метри. Загалом церква розрахована на сто людей, але на службі у день освячення тут помістилося у кілька разів більше, стояли щільними і терплячими рядами… Храм споруджено за кошти благодійника, ним є народний депутат України Сергій Мартиняк. Загалом жертводавець витратив на Божий храм, як повідомив керівник проекту Олександр Мазуркевич, 2 мільйони 245 тисяч гривень. І ще сільська громада зібрала на церковну утвар 170 тисяч гривень. Для невеликого села то таки сума. До речі, стоїть новий храм на чистому місці, не затиснутий ніякими спорудами, і біля нього зроблено й благоустрій. Тут були людські городи, власник ділянки, який має житло у Луцьку, пожертвував свою землю для храму. Тут вже не голі стіни: впадають в око образи Святих Петра і Павла, які тримають храм на своїх долонях, та ікона трьох Святих на протилежній стороні. Це, як виявилося, роботи талановитого художника і скульптора Василя Рижука. А який прекрасний різьблений іконостас! Його оздобив Анатолій Матчук із села Борочичі.
Доки не завершиться освячення престолу, у церкві не засвічують ні лампади, ні свічки. Та ось загорілася одна лампада, друга, третя… За якийсь час зігріли погляди і вогники свічок. Співали студенти Волинської духовної семінарії, зачаровуючи своїм співом пристуніх на урочистостях: Іван Омельчук, Микола Матвієнко, Ігор Мельков, Георгій Мосюк… Освячення престолу звершив митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. Галичани і округа чекали приїзду на цю подію саме свого архіпастиря. І вбирали у серця кожне слово його проповіді.
– Як висловити подяку Богу і людині, котра разом з вами збудувала цей храм у вашому селі? – запитував владика. – Печально, що церковця ваша згоріла, але Господь не залишив вас на самоті з бідою. Храм – це духовне серце кожного села чи міста, нашого тимчасового житла на землі. І кожен дім у вашому селі пов’язаний з цим храмом. Ви отримуєте тут благодать і несете її додому. Понесете звідси святу водичку, освячений хліб, потім яблучко, травичку, квіти… Це все символи благодатної сили Святого Духа. Тут буде здійснюватися молитва за живих і вже спочилих. Але хай у кожній вашій молитві буде згадано й ім’я фундатора цього храму, раба Божого Сергія, Сергія Мартиняка. Він зробив це Богу на славу, вам на радість, собі на спасіння.
Митрополит Волинський і Луцький Ніфонт вручив Сергію Мартиняку за заслуги перед Українською Православною. Церквою і з благословіння Предстоятеля Церкви Блаженнішого митрополита Володимира орден УПЦ Святителя Миколая-Чудотворця. В освяченому храмі було відслужено перщу Божественну Літургію, яку очолив архімандрит Аліпій (Сапіга), йому співслужили настоятель храму протоієрей Дмитрій Фенюк та ще до двадцяти священослужителів.
Наталія МАЛІМОН
ЛУЦЬК. Священнослужителі благословили свято, організоване неповносправними дітьми Ківерцівщини
КРИВИЙ РІГ. Архієпископ Єфрем привітав працівників прокуратури з професійним святом