КИЇВ. Филипівський піст: готуємось до Христового Різдва

29.11.2012 Церковь и общество

Будь-яка важлива подія у нашому житті потребує певної підготовки, налаштування. Тим більше, якщо це — святкування Різдва Христового. І наскільки серйозною буде підготовка, настільки буде радісним свято і наша участь у ньому.
Приклади такої підготовки ми можемо знайти ще в Старому Заповіті. Так, 40 днів постився святий пророк Мойсей перед отриманням Закону, перебуваючи в молитві на горі Синай, 40 днів постився пророк Іона перед тим, як вийшов проповідувати до міста Ніневії. Господь наш Іісус Христос перед початком Свого служіння теж молився і постився потягом 40 днів у пустелі. У незмінній силі посту для духовного вдосконалення людини переконались і Христові апостоли — будучи не в змозі вигнати з хворого юнака біса, вони отримали від Христа пояснення: «Цей рід виганяється тільки молитвою і постом» (Мф. 17, 21). Піст необхідний для очищення і духовного розвитку людини, він дисциплінує її думки, почуття і дії. Суть посту полягає в покаянні і виправленні себе для того, щоб людину наповнила Божественна благодать.    Филипівський або Різдвяний піст і є такою традиційною підготовкою до святкування Різдва Христового. Починається він 28 листопада, за 40 днів до Різдва і на другий день після святкування дня пам’яті святого апостола Филипа, що й стало причиною його подвійної назви. Піст древній, про нього вже з IV століття у своїх працях згадують святий Амвросій Медіоланський та блаженний Августин.
Як же слід нам поститись у ці дні? В понеділок, середу та п’ятницю, згідно з церковним Статутом, не благословляється споживання риби, вина та олії (не говорячи вже про м’ясо, молоко та яйця, про яких доведеться забути аж до самого Різдва). Але хто з вас відчуває, що йому важко бути дотримуватись такого суворого посту через хворобу чи інші причини, нехай звернеться до свого духівника чи священика, якому сповідається і довіряє, і вирішить з ним як саме йому поститись і від чого відмовитись. У вівторок, четвер, суботу і неділю готуємо страви з олією, у святкові дні, включаючи суботу і неділю, дозволяється риба. Але з 2 по 6 січня піст підсилюється, риба не дозволяється навіть у святкові дні. Саме на цей період припадає відлуння сучасного Нового року (який за старим календарем святкується вже після Різдва) — тому будьте пильними, дорогі брати і сестри, щоб надто активне святкування Нового 2013 року не приспало в вашому серці приготування до Різдва Христового.
Але тілесний піст мало важить без посту духовного, тобто без утримання себе від недобрих дій, шкідливих звичок, надмірних веселощів та розваг — в ці дня варто більше уваги приділити молитві, богослужінню, читанню Святого Письма та настанов святих отців, відвіданню хворих, допомоги неімущим. Кому ж молитись, щоб гідним чином провести цей піст? Звісно, Христу, Богородиці, своєму небесному покровителю, апостолу Филипу. Але є ще один святий, з іменем якого пов’язаний початок Різдвяного посту — це преподобний Паїсій Величковський, великий духівник і старець афонських і румунських монастирів, пам’ять якого святкується 28 листопада, в перший день посту.
Його називають батьком старчества на землях Афона, Румунії та Русі, з ім’ям преподобного Паїсія Величковського пов’язують відродження плеяди мудрих духовних наставників в Оптиній пустині та Сарові, «біля яких відігрілася змерзла Росія» —так писав про преподобного та його епоху видатний історик Георгій Федоров.
А дала православному світові цього великого святого благословенна українська земля: старець Паїсій походив із козацького роду, народився в сім’ї полтавського спадкового священика одинадцятою дитиною; прийняв чернецтво, пройшовши монастирі Любеча, Чигирина. У друкарні Києво-Печерського монастиря він оволодів мистецтвом мідної чеканки, а робота з книгою в Лаврі  дала преподобному Паїсію наснагу перекладати  святоотецькі настанови. Зокрема, в Нямецькому монастирі (Румунія) він переклав слов’янською мовою «Добротолюбіє» — збірник духовних творів православних авторів IV–XV ст., укладений Никодимом Святогорцем та Макарієм Коринфським.
У своїй автобіографічній повісті старець Паїсій пише про «святу і велику Києво-Печерську Лавру, яку всією душею полюбив, як святе і богообране місце… частіше, ніж в інші обителі, до неї приходив у неділю й святкові дні, слухаючи Божественну ранню і пізню Літургію… входив до святих печер з іншими християнами поклонитися і прикластися до святих мощей та мироточивих глав преподобних отців наших Печерських… якби можливим було те, ніколи б не хотів із печер тих святих виходити, але там перебуваючи, життя своє закінчити, але оскільки бачив, що це справа неможлива, з великою жалістю і зітханням виходив із святих печер тих…»
Проте, Господь хотів, щоб майбутній подвижник пройшов різні чернечі випробування, в різних обителях. Минаючи молдавські монастирі, Паїсій оселився на Афоні, там він заснував великий скит на честь святого пророка Ілії, значну частину якого складали монахи українського походження. Під час російсько-турецької війни, з огляду на велику кількість братії та утиски з боку турецької влади, старець Паїсій повернувся до Молдавії (теперішня Румунія), був намісником у кількох монастирях. За старця Паїсія служба правилась і румунською, і церковнослов’янською мовами, сам він ніколи не забував свого походження, залюбки переходив на українську мову, а свої праці підписував: «Паїсій, полтавський родимець».
Молитвами блаженного старця Паїсія та всіх печерських святих нехай укріпить нас Господь, дорогі брати і сестри, на молитву і посильну жертву заради Христа у вигляді посту. Нехай вона буде щирою і приємною для Бога, тоді і для нас щедрим буде святий вечір, і яскравою вифлиємська зоря, котра знову возвістить усьому світові про Різдво Господа і Спаса нашого Іісуса Христа.

ієромонах Пафнутій (Мусієнко), начальник видавничого відділу Києво-Печерської Лаври

КИЕВ. Председатель Синодального отдела благотворительности и социального служения встретился с директором центра ресоциализации для наркозависимых и духовенством Вышгородского благочиния

КИЕВ. Рождественский пост в 2012 году: 28 ноября – 6 января 2013 года