ШЕПЕТІВКА. В монастирі напувають бджіл освяченою водою

15.08.2012 Летопись епархий, Церковь и общество, Церковь и СМИ

На одному зі схилів Свято-Різдво Богородичного монастиря розмістилася пасіка. Сюди щодня після завершення літургії поспішає отець Олексій. Протягом двох років священнослужитель намагається відновити в монастирі традицію бджільництва. Він з любов’ю опікується своїми «кусливими панянками», як лагідно їх називає.
— Бджілки вимагають уваги і відчувають, коли їх люблять, — розповів отець Олексій. — Хоча ці комашки і є великими трудівниками, але і біля них, відверто кажучи, потрібно працювати невпинно. Насамперед, необхідно досконало вивчати їх життя і його устрій. Відомо, що бджолосім’я ділиться на три групи працівників — «розвідка», «охорона» та годувальники. За свій короткий вік вони встигають, мабуть, більше ніж людина. Медоносиця важко працює — для однієї чайної ложки меду їй потрібно здійснити 300 вильотів на пасовище. Тому живе вона небагато — і гине від того, що стираються крила. Цей рік на мед менш врожайний, ніж попередній, адже дерева дуже рано та швидко відцвіли. Для того, щоб відновити рівновагу, я насіяв медоносних квіток фацилій, завдяки яким бджілки матимуть змогу ще довго заготовляти мед.

На монастирській пасіці живе 14 бджолосімей. Нормальна сім’я бджіл складається з однієї розвиненої плідної самиці — матки й великої кількості робочих бджіл. Влітку в сім’ї буває різна кількість самців — трутнів. Окремо від сім’ї існувати не можуть ні матки, ні робочі бджоли, ні трутні. Отже, пасічнику в такому разі доводиться мати справу з бджолами як окремою виробничою одиницею.
— Життя бджіл влаштоване гармонійно, — пояснив священик. — Добре людям у них повчитися працювати. Комахи ніколи не припиняють робити: встають до праці з першими промінчиками сонця, цілий день завзято збирають пилок і лише ввечері їхні натруджені крила відпочивають. Я допомагаю відновлювати їхні сили молитвою та даю їм освячену воду. Приношу висушені освячені квіти з храму, щоб благодать Господня сходила на моїх трудівниць. Для медозбору я не використовую ніяких календарів чи літератури. Головне в цій справі — спостережливість. Якщо бджоли запечатують соти антисептичною речовиною—мед готовий. Мене так навчив старець, отець Іоан. Він також займався бджільництвом і передав мені свої знання. Бджола дана людині Богом, щоб супроводжувати її по життю. Віск, мед та пилок зцілюють від різних захворювань. Але бджілка нині теж без людини не обійдеться — вулики потрібно вберегти від нападу мишей, кліщів та черв’яків. Отець Іоан свого часу навчив мене методів боротьби з ними. Я також вже маю учня — отець Макарій переймає ази бджільництва.
14 серпня, православна церква вшановувала пам’ять семи мучеників Макавеїв — Медовий Спас. Медовим його називають тому, що вулики до цього часу наповнюються медом і традиційно пасічники починають медозбір. Тільки після освячення першого меду в церкві на Маковея можна його куштувати.
Монах Олексій своїм покровителем називає Олексія Чоловіка Божого (теплий Олекса), який теж був пасічником.
— Для мене мед не головне, найціннішими є бджілки, — сказав монах. — У їхньому середовищі утворюється така мікроблагодать, що і сам мимоволі відчуваєш себе членом бджолиної сімейки.
День пасічника — професійне свято бджолярів — в Україні почали відзначати з 1997 року. Він встановлений Указом Президента № 815/97 і святкується щорічно 19 серпня.
Підраховано, що кожна сьома тонна світового меду в світі — українська. На пасіках нашої країни сьогодні «працює» близько п’яти мільйонів бджолиних сімей.
Яна Скрипак

ХАРЬКОВ. В городе Лозовая    освящен храм Смоленской иконы Божией Матери

ХУСТ. У місті   відбудеться традиційний хресний хід