ЦЕРКОВЬ И СМИ

08.09.2010 archive, Вестник №110, Обзор прессы

08.09.2010. БІЛА ЦЕРКВА. За благословенням керуючого єпархією вийшов з друку Православний календар на 2011 рік
Настінний календар розділений на дві частини: у правій стороні розміщено календарну сітку з іменами святих, які відзначаються Православною Церквою протягом року та умовні значки їжі, що вживається кожного дня згідно церковного уставу, ліворуч розміщено фото Спасо-Преображенського кафедрального собору м. Білої Церкви у різні пори року, а також інтер’єр собору. Професійні фотографії зроблені протоієреєм Олександром Захарчуком. Формату календаря А-3. Відповідальний редактор – протоієрей Петро Довгун, коректор – Тетяна Вініченко.
Календар можна придбати у Спасо-Преображенському кафедральному соборі та жіночому монастирі св. Марії Магдалини. Згодом, календарі будуть розповсюджені у всі храми єпархії.

17.09.2010. ОДЕССА. Сотрудник пресс-службы епархии стал членом Союза журналистов Украины
16 сентября руководитель Одесской областной организации Союза журналистов Украины Юрий Работин вручил сотруднику пресс-службы Одесской епархии Димитрию Пивню удостоверение и членский билет Союза журналистов Украины.
Димитрий Пивень является редактором «Телевизионного епархиального обозрения» (ТЕО) и корреспондентом официального интернет-сайта Одесской епархии «Православная Одесса» и газеты «Одесские епархиальные ведомости».

17.09.2010. ДЖАНКОЙ. В епархии вышел в свет первый номер детской газеты
14 сентября увидел свет первый выпуск детского цветного приложения епархиальной газеты «Покровский православный вестник» — «Божья коровка».
Идея создания православного детского издания возникла еще несколько месяцев назад. Получив благословение епископа Джанкойского и Раздольненского Алипия, после длительной кропотливой работы епархиальный издательский отдел подготовил первый номер приложения. Издание полностью цветное, с множеством красочных иллюстраций, в нем найдутся интересные и познавательные материалы и для младших школьников, и для подростков, и даже для православных педагогов.
На страницах «Божьей коровки» читатель побывает «В гостях у батюшки», где найдет теплый и добрый рассказ о празднике Рождества Пресвятой Богородицы, послушает «Уроки молитвы для самых маленьких», познакомится с искренними героями детских сказочных историй. Здесь можно раскрашивать веселые картинки, разгадывать забавные кроссворды и загадки, учиться делать поделки своими руками. Через странички детской газеты юные читатели будут получать ответы на интересующие их вопросы, делиться с другими детками своими умениями и творческими идеями.

20.09.2010. ОДЕССА. В епархии была совершена панихида о погибших журналистах
17 сентября по благословению митрополита Одесского и Измаильского Агафангела, благочинный первого Одесского округа протоиерей Павел Полищук совершил заупокойное богослужение о погибших журналистах, день памяти которых традиционно отмечается в Украине в третью пятницу сентября.
Панихида была отслужена на Втором христианском кладбище у могилы убиенного редактора газеты «Вечерняя Одесса» Б.Ф.Деревянко. Вместе с отцом Павлом молились сотрудники многочисленных одесских средств массовой информации, члены Союза журналистов Украины, представители политических партий и общественности.

23.09.2010. КИЕВ. Семинаристы приняли участие в презентации книги В. Малинковича
По благословению ректора Киевской духовной академии и семинарии архиепископа Бориспольского Антония, воспитанники 2-А класса во главе с классным наставником протоиереем Сергием Вейго приняли участие в презентации книги известного украинского политолога и публициста Владимира Малинковича «Очерки духовной истории великих народов»
Презентация проходила в Российском центре науки и культуры в Киеве. Организатором вечера выступил Киевский центр политических исследований и конфликтологии при поддержке Посольства Российской Федерации и Представительства Россотрудничества в Украине.
Книга Владимира Малинковича «Очерки духовной истории великих народов» — это собрание размышлений о проблемах развития культурных и политических процессов в России и Германии на протяжении многих столетий.
После презентации воспитанники Киевских духовных школ поблагодарили автора книги за приглашение и увлекательную полемику в ходе обсуждения издания.

Миллионер, благотворитель, схимник
Наталья Сагань
По благословению митрополита Лазаря издательский отдел Симферопольской и Крымской епархии УПЦ выпустил книгу известной православной писательницы Татьяны Шороховой «Миллионер, благотворитель, схимник». Биографические повествования об Иннокентии Сибирякове.
Книгу предваряет вступительное слово Высокопреосвященнейшего владыки Лазаря в котором говорится:
«Мы живем в удивительное время. Мир, окружающий нас, — место нашего земного поприща — за последние двадцать лет изменился неузнаваемо. Что-то из того, что в нем разрушилось, что мы утратили, огорчает нас. Другие явления, проступившие из-под развалин уже несуществующих порядков, — нас радуют. К таким благим начинаниям относится и возрождение отечественных традиций.
Сегодня люди, устремляясь в будущее, испытывающие неподдельный интерес к нашей истории, к прошлому, видят, как год от года в историческую память Родины возвращаются незаслуженно забытые имена. Среди других мы вспоминаем и выдающегося благотворителя, миллионера-золотопромышленника, ставшего монахом, причем афонским монахом-схимником, Иннокентия Михайловича Сибирякова (1860-1901).
И в XXI веке сохранились добрые дела Иннокентия Сибирякова, запечатленные как в зданиях, выстроенных на средства золотопромышленника, так и в трудах многих организаций и учреждений, к основанию или развитию которых благотворитель И.М.Сибиряков имел отношение.
Иннокентий Михайлович Сибиряков в течение двадцати лет благотворил в городе на Неве и по всей России. Неоднократно бывал он и в Крыму. Его дед по материнской линии известный иркутский купец Константин Трапезников владел на Южном берегу Крыма имением Ай-Юри (Святой Георгий), которое располагалось по соседству со знаменитой усадьбой Мшатка, принадлежавшей выдающемуся мыслителю Николаю Яковлевичу Данилевскому. После смерти К.П. Трапезникова имение Ай-Юри отошло его сыну А.К. Трапезникову, доводившемуся Иннокентию Михайловичу Сибирякову родным дядей по матери. Вот к нему-то, еще будучи мирянином, миллионер-золотопромышленник И. М. Сибиряков не раз приезжал.
Сегодня, благодаря проведенным Т.С. Шороховой исследованиям и выходу в свет ее книги о выдающемся меценате «Благотворитель Иннокентий Сибиряков», имя миллионера, ставшего монахом, поставлено в один ряд с такими знаменитыми благотворителями России как Морозов, Кокорев, Третьяков и другие.
Иннокентий Сибиряков оставил адреса своей благотворительности не только по всей своей родной стране. Он является крупнейшим ктитором (жертвователем и строителем) Свято-Андреевского скита на Афоне. Его благотворительная деятельность в русской афонской обители превосходит по своим масштабам даже известных ктиторов Свято-Андреевского скита XIX века: государственного сановника и духовного писателя Андрея Николаевича Муравьева и выдающегося исследователя афонских древностей, члена Академии наук Петра Ивановича Севастьянова. На средства схимника Иннокентия (Сибирякова) построен Андреевский собор в Свято-Андреевском скиту. Этот великолепный храм и сегодня поражает каждого паломника своей монументальностью и благолепием.
При этом Иннокентий Сибиряков внес вклад в расцвет Русского Свято-Андреевского скита на Афоне не только материальный, но и духовный: он оставил своей жизнью и строгим подвижничеством глубокий и назидательный пример как для братии скита, так и для всего афонского иночества. Это пример всецелого служения человека Богу и своим ближним теми средствами, которыми одарил его Господь. И все же в большей мере это пример для мирян.
Подвиг Иннокентия Михайловича Сибирякова, раздавшего миллионы рублей на цели благотворительные, полностью отказавшегося от своего богатства, не единственный в истории христианства, но для нас он сияет особенно ярко, так как был совершен относительно недавно. И в наше время, когда многим кажется, что идеал святости уже невозможен, поступок и венец жизни схимонаха Иннокентия убеждают, что Евангельское учение и в наши дни так же всесильно, как и прежде, а благодать Божия и спасение подаются каждому, кто верит Христу Спасителю и следует за Ним.
Прекрасный пример благочестивой жизни Иннокентия Михайловича Сибирякова и его духовного подвига не может остаться в забвении. О нем должны знать не только на Афоне и в России, но и на Украине, в Крыму. Поэтому Симферопольская и Крымская епархия принимает на себя труд по изданию книги историка и писателя Т.С. Шороховой «Миллионер, благотворитель, схимник», в которую входят биографические повествования «Благотворитель Иннокентий Сибиряков», а также статьи, публиковавшиеся в церковных и светских изданиях Москвы, Санкт-Петербурга, Иркутска и других городов России.
Книга о жизненном пути и христианской жертвенности И.М. Сибирякова может оказаться для многих наших современников, особенно людей предприимчивых и состоятельных, добрым и своевременным ориентиром в житейском море». Книга «Миллионер, благотворитель, схимник» предназначена для широкого круга читателей.

Єпископ Никодим: «Послідовники церковного розколу не є членами Вселенської Церкви».
У місцевій газеті «Місто вечірнє» №35 (628), від 2 вересня вийшла публікація під назвою «Хочеш звершити таїнство? Візьми посвідчення про хрещення».
Єпископ Никодим відповів на закиди, що містилися у даній статті у листі на ім’я авторки публікації Людмили Лукницької. Проте редакція часопису відмовилася публікувати відповідь архієрея, вважаючи, що «цим газета сприятиме роздмухуванню міжконфесійного конфлікту».
Складається враження, що на думку редакції, регулярна публікація хамських цидулок в адресу Української Православної Церкви сприяє міжконфесійному миру в регіоні, а оприлюднення коментарів єпископа, роздмухує конфлікт.
Пропонуємо увазі читачів тексти згаданої публікації та відповіді архієрея (стилістику та орфографію збережено).
«Шановна редакціє!
Ідучи на Спаса святити яблука, моя знайома Марія взяла з собою правнука Віталика, бо хотіла його причастити, через два дні малому мало виповнитися 3 роки. Всю службу простояли вони в Свято-Успенському соборі, а коли настав час причастя (цей обряд проводив отець Валерій), мама Віталика піднесла сина до чаші. Хлопчик назвав своє ім’я розкрив ротик, але раптом отцеві захотілося спитати, де він був хрещений, і коли мама сказала, що в соборі Різдва Христового, отець Валерій відмовився причащати малюка.
Хлопчик який не зрозумів, чому батюшка не дав «меду», заплакав.
Марія з онукою вирішили підійти до іншого священика, але отець Валерій наздогнав їх і сказав, щоб почекали, він охрестить дитину і тоді причастить, але Марія з онукою і правнуком пішли з собору з образою в душі і навряд чи ще коли сюди повернуться
Чому так розмежовують людей, адже Патріарх Кирило бореться за об’єднання церков, чи, може, це тільки так здається?
Зінаїда Кушнір, с Островок»
Ось такий лист принесли до нашої газети. Ми запросили до редакції отця Валерія Скакальського. По суті цієї справи він сказав буквально таке:
– Ця відповідь стоїть у природі церкви. Потрібно її знати. Церква – це тіло Христове. Я не причастив хлопчика тому, що хрещення, виконане священиками Київського патріархату, не визнається.
– Валерію Ігоровичу скажіть, будь ласка, а ви впевнені на сто відсотків, що бог схвалив би ваші дії і оце міжконфесійне розділення церков, придумане людьми?
– Коли священик приймає сан, він кладе руку на Євангеліє і на хрест, читає присягу. Він повинен дотримуватися правил апостольських і Собору.
– Але ми, люди, всі рівні, всі ходимо під одним Богом.– «І там, де троє мо-ляться в ім’я моє, – там вже церква».
– …і там я серед вас». Так. Людські гріхи простять, але хто робить розділення в храмі Божому, той виганяє з храму Духа Божого, так сказано в Святому Письмі. У Символі Віри написано «Вірую в Отця, Сина, Духа Святого, в єдину, святую, соборну і апостольську церкву…» Люди, над якими сотворяється таїнство, наприклад, вінчання, причастя, мають приносити свідоцтво про хрещення. Я дотримуюсь церковних канонів. Я не маю права
нарушити те, що не моє. Люди, що з іншого патріархату також наші, розкол – це просто рана на тілі церкви, яка лікується.
–А чисто з людських міркувань?
–Хай би ці люди залишились, ми б поспілкувалися… Я перед ними вибачаюсь, але треба було б охрестити дитину.
Знову ж таки, повторюсь, із чисто людських міркувань Валерія Ігоровича можна зрозуміти. Він виконує свою роботу служить, дотримується законів церкви, як кожен, хто працює у будь–якому іншому місці і виконує все те, що передбачено.
Але… У кожному законі завжди є винятки, і, напевно, нам усім у такі моменти потрібно відштовхуватись від найголовнішого Божого закону: «Полюби ближнього свого, як самого себе…» І тоді ніхто не страждатиме, і не плакатиме маленький хлопчик, який не отримав «меду».
Маю знайому яка ходить до Свято–Успенського собору і молиться, але ніколи не була – охрещена, хоча людина вона чудова, може, краща за десятки хрещених! То що, їй не місце у храмі?
О, якби в Україні свято дотримувалися всіх законів, ми були б однією з найкращих кран у світі.
Людмила Лукницька

Людмилі Леонідівні Лукницькій
Редакція газети «Місто вечірнє»
«Якби в Україна свято дотримувалися всіх законів ми були б однією з найкращих країн у світі»
Вельмишановна Людмило Леонідівно!
У газеті «Місто вечірнє» №35 (628), від 2 вересня вийшла публікація під назвою «Хочеш звершити таїнство? Візьми посвідчення про хрещення». Як правлячий архієрей Володимир-Волинської єпархії змушений прокоментувати та роз’яснити деякі факти, застерігаючи християн від гріха.
Ваша публікація закінчується чудовими словами «якби в Україні свято дотримувалися всіх законів ми були б однією з найкращих країн у світі». Справді, законів треба дотримуватися, а особливо законів Божих і законів церковних, на яких тримається Церква Христова – «стовп і утвердження Істини»(1 Тим. 3: 15).
Те, що відбулося на Преображення Господнє (так, до речі, називається це свято), не було якоюсь образою, як про це емоційно пише пані Зінаїда Кушнір.
За Божественною літургією вірні приступають до Чаші Господньої – таїнства Євхаристії. Згідно самоприроди Церкви у Євхаристії беруть участь виключно члени Церкви – охрещені, свідомі своєї віри, практикуючі церковне життя і усвідомлені величі Божественного Таїнства.
Люди, які не є членами Тіла Христового – Його Церкви, не можуть бути учасниками Євхаристії, якими б добрими і милими вони не були. Євхаристія – це Тайна вечеря, яку Спаситель звершує виключно зі Своїми учнями (див. Матф. 26: 18 ). Приймаючи Хрещення віруючі входять в Церкву, стають «співгромадянами святим і своїми Богові» (Єф. 2: 19).
Людина, що не є членом Церкви не має права приступати до Євхаристії. На превеликий жаль, послідовники церковного розколу перебувають поза Вселенською Церквою і не є Її членами. Як би ми до цього не ставилися – це об’єктивна реальність. Послідовників «Київського патріархату» не причащають не тільки в нашому Успенському соборі, а й у будь–якому православному храмі на земній кулі – в Єрусалимі чи Австралії, в Японії чи США. Саме в цьому полягає трагедія церковного розколу, яку приховують від людей його провідники. Наші єдинокровні брати–українці перебувають поза межами Православної Церкви, і це спричиняє біль у кожному віруючому серці.
Але повернімось до інциденту у соборі, який став темою згаданої публікації. Священик, дізнавшись, що дитина не охрещена, попросив матір з прабабусею зачекати, щоб пояснити їм ситуацію та, по можливості виправити її, охрестивши немовля. Це – обов’язок священика, для користі самої ж дитини. Справа в тому, що Святе Причастя, прийняте недостойно може бути не на користь душі і тіла. Апостол Павел про це пише так: «Хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крові Господньої. Нехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. Через це багато з вас немічних і недужних і чимало вмирає»(1 Кор. 11: 27-30).
Кожний священик може розповісти вам безліч випадків з пастирської практики, про те, якою дорогою ціною обертається людям загравання з церковним розколом.
Відтак, вернімося до випадку у храмі. Замість того, щоб залишитися, вислухати пастирську пораду і прийняти те чи інше рішення, горе–християнки пішли із храму Божого «з образою в душі і навряд чи ще коли сюди повернуться». Це подібне до того, якби хворий, не задоволений правдивим діагнозом, з образою пішов геть з лікарні.
Не можу не звернути уваги ще на одну деталь. Лист пані Зінаїди Кушнір сповнений термінами не те що не коректними, але й відверто блюзнірськими. По–перше Святе Причастя назване «обрядом», втім кожен християнин знає, що це – найвеличніше з таїнств. І верх блюзнірства – назвати Святі Тайни Тіла і Крові Христових «медом», що не дали хлопчику.
До речі, Ви, пані Людмило процитували це блюзнірство у своєму коментарі. Як єпископ кажу вам, це – гріх, покайтеся у цьому перед Господом.
Прикро, що деякі люди, які іменують себе християнами, мають примітивно–споживацьке ставлення до релігії, – «посвятити» яблука, паски, вербу, – насправді ж залишаються невігласами в основах своєї прабатьківської віри.
Тож, поможи нам, Боже, свято дотримуватися усіх Твоїх законів, і тоді ми станемо кращими.
З благословенням
+ єпископ Никодим”

08.09.2010. ДНЕПРОПЕТРОВСК. Епископ Евлогий благословил новобранцев лицея с усиленной военно-физической подготовкой

08.09.2010. ХМЕЛЬНИЦКИЙ. Митрополит Антоний освятил новые колокола