Україна Православна

Луганська єпархія
Донецька єпархія
Сіверодонецька єпархія
Запорізька єпархія
Бердянская епархия
Харьковская епархія
Сімферопольсько-Кримська єпархія
Джанкойська єпархія
Херсонська єпархія
Новокаховська єпархія
Дніпропетровська єпархія
Криворізька єпархія
Полтавська єпархія
Кременчуцька єпархія
Сумська єпархія
Конотопсько-Глухівська єпархія
Чернігівська єпархія
Ніжинська єпархія
Николаевсая епархия
Олександрійська єпархія
Кировоградская єпархія
Уманська єпархія
Київська митрополія
Свято-Успенська Киево-Печерская Лавра
Белоцерковская єпархія
Вінницька єпархія
Тульчинская єпархія
Хмельницька єпархія
Шепетівська єпархія
Чернівецька єпархія
Волинська єпархія
Володимир-Волинська єпархія
Львівська єпархія
Івано-Франківська єпархія
Мукачевська єпархія
Хустська єпархія
Рівненська єпархія
Одеська єпархія

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

11.01.2011. ЛУЦЬК. Різдво Христове у госпіталі

7 січня молодь православного клубу Волинської єпархії відвідала обласний госпіталь для інвалідів війни. З благословення митрополита Ніфонта, після ранньої Божественної Літургії у Покровському храмі, дівчата та хлопці разом з головою єпархіального молодіжного відділу ієродияконом Ніфонтом (Омельчуком) відправились до престарілих немічних людей. Ця подія відбулась вперше у діяльності клубу. Тому, ніхто з юних колядників і не міг передбачити результати мандрівки. А результати не забарились…
Своїми враженнями від мандрівки поділився один із учасників: «Ми звикли колядувати в домівках своїх рідних, друзів. Різдво Христове називають домашнім святом, коли уся родина святкує. Та коли колядуєш і розповідаєш про народження Богомладенця людині, яка через обставини позбавлена відчуття домашнього свята, повірте, виняткова радість переповнює серце. В ті хвилини, розум намагається осягнути дійсно виняткову таємничість різдвяної звістки. Ти бачиш, як твої слова про народження Христа, веселі віншування запалюють вогник в очах літніх людей, і сльози радості та надії зрошують їх обличчя. Ти відчуваєш, як погляд немічних пронизує тебе і чекає ще більше добрих, щирих, справжніх слів. Вони чекають нашої уваги».
Залишати госпіталь і мчати додому за святковий стіл молодь не поспішала, хоча ще зранку у животі буркотіло. Колядки звучали не лише у вітальнях, де збирались хворі, а й у безлюдних коридорах. Їх не можна було зупинити… Хай святкують…