В Священном Синоде Украинской Православной Церкви

01.02.2004 archive, Вестник №29, Официальная хроника

29.12.2003. КИЇВ. Відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви

29 грудня 2003 року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі під головуванням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира відбулося чергове засідання Священного Синоду Української Православної Церкви.
Розглянувши пропозицію Його Блаженства Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Священний Синод УПЦ встановив місцеве святкування дня знайдення мощей преподобного Іони Київського у Неділю по Воздвиженні.
Заслухавши рапорт Преосвященного Филипа, єпископа Полтавського і Кременчуцького, голови Синодального відділу релігійної освіти, кетехизації та місіонерства УПЦ, Священний Синод УПЦ благословив діяльність Всеукраїнського православного педагогічного товариства та дозволив створення його відділів в усіх єпархіях УПЦ.
Заслухавши рапорт Преосвященного Агапіта, єпископа Мукачівського і Ужгородського, та висновки комісії, що відвідала м. Ужгород Закарпатської області, Священний Синод УПЦ визнав Ужгородську українську богословську академію імені святих Кирила і Мефодія вищим духовним навчальним закладом Української Православної Церкви, підпорядкував її Учбовому комітету УПЦ та благословив її реєстрацію у встановленому Законом порядку.
Заслухавши повідомлення голови Синодальної богословської комісії Високопреосвященнішого Августина, архієпископа Львівського і Галицького, щодо проблеми введення ідентифікаційних номерів, Священний Синод звернувся до своїх чад, громадян України, та влади з посланням.
Заслухавши рапорти Преосвященних архієреїв, Священний Синод УПЦ благословив відкриття нових монастирів Української Православної Церкви: Свято-Миколаївського чоловічого монастиря в м. Ізмаїл Одеської області та Свято-Троїцького Дуконського чоловічого монастиря в с. Пробійнівка Верховинського р-ну Івано-Франківської області.
Священний Синод УПЦ розглянув також інші питання внутрішнього життя Української Православної Церкви.

Послання щодо ідентифікаційних номерів

Просимо владу розробити механізм, який би забезпечив можливість відмови від раніше прийнятого ідентифікаційного номера тим віруючим, що не вважають можливим користуватися ним через свої релігійні переконання, надавши їм змогу здійснювати свою господарську діяльність за альтернативною системою обліку (як ті, що взагалі не приймали ідентифікаційні номери).

Послання
Священного Синоду
Української Православної Церкви

Священний Синод Української Православної Церкви, неухильно піклуючись про наставлення в здоровому вченні святої православної віри і викритті противників (Тит. 1, 9), зважаючи на серйозне і тривале хвилювання церковного православного народу і по-пастирськи сприймаючи стурбованість доброї совісті багатьох громадян нашої Батьківщини проблемою ідентифікаційних номерів, вважає за свій святий обов’язок знову розглянути це питання і звернутися до своїх чад, громадян України, та влади з наступною Заявою.
Питання про введення ідентифікаційних номерів і раніше неодноразово було темою детального обговорення, результатом якого стали відомі ухвали Священного Синоду нашої Святої Церкви, важливість і незмінність яких ми підтверджуємо.
Однак нові обставини породили потребу зробити деякі роз’яснення для поглиблення розуміння даної проблематики в контексті есхатологічного виміру нашої віри (тобто того, що стосується долі Церкви і її чад у останні часи перед кінцем світу). Наша віра, що заснована на історичних свідченнях Священного Писання і Символу віри про Пришестя Христове і Його спасительну перемогу, звернена в майбутнє, до події славного другого Пришестя Христа, після якого буде нове небо і нова земля. Друге Пришестя є звершенням християнської віри, без нього християнство втрачає свій зміст. Тому очікування Пришестя Христа проходить через усе життя Церкви і її богослов’я. Апостол Павло говорить, що кожного разу, коли ми звершуємо Євхаристію, смерть Господню сповіщаємо, «доки Він прийде» (1 Кор. 11, 26). І щодня, вимовляючи Символ віри, ми висловлюємо віру в очікуване Пришестя Христове і в життя майбутнього віку.
Есхатологія як реальна подія майбутнього є присутньою у нашому сьогоднішньому житті, наповнюючи його християнською надією і сенсом. З цієї причини вона не повинна розглядатися односторонньо, тобто як тема, що реально не стосується нашого нинішнього буття, але й, з іншого боку, не може сприйматися, як справа особистого вибору кожного християнина, як щось приватне. Тому стурбованість кінцевою долею світу є природною для віруючої людини, бо одночасно вона пов’язана з її особистою долею.
Але реальність очікуваного майбутнього віку та Пришестя як події припускають і історичну реальність усіх тих речей, що пов’язані з ним. Другому Приходу Христа буде передувати поява і короткочасне панування антихриста, що захоче бути замість Христа Бога і буде вимагати собі таких почестей, які можуть належати лише Богу. Той, хто сприйме його за Бога, одержить його знамено («печать антихриста») (Об. 13, 16-17), що дасть можливість перебувати в просторі, тимчасово контрольованому антихристом. А той, хто залишиться вірним Христу і не поклониться антихристові, позбавиться будь-яких прав і, врешті-решт, навіть священного дару Божого — життя. З пануванням антихриста в майбутньому пов’язані два питання, витоки яких лежать в сьогоденні: це уявлення про печатку і права та свободи особистості.
Одержання печатки антихриста передбачає усвідомлене поклоніння йому як Богові. Для одних людей воно буде добровільним, для інших — примусовим, але в обох випадках свідомим. Печатка (сама по собі) — це технічний засіб, що надасть можливість перебувати у підлеглому антихристові світі, і без поклоніння йому вона є ніщо, отже не має ніякої містичної реальної влади над людиною. Але, з іншого боку, царство антихриста не відбудеться без відповідної технічної бази, за допомогою якої він захоче домогтися своїх цілей.
У зв’язку з цим будь-які, навіть передбачувані, обмеження політичних і господарських прав і свобод громадян за допомогою технічних засобів при християнському лінійному сприйнятті часу, який є спрямованим до свого кінця, здобувають есхатологічний вимір і не можуть не тривожити совість членів Церкви, бо піднімається питання: з якою метою це відбувається? Проблема прав і свобод в такій ситуації не може бути лише приватною справою віруючих.
Нинішній процес кодификації цивільного населення безпосередньо торкається політичної і господарської діяльності громадян. Він впроваджується у формах, що мають типологічний збіг з обмеженнями апокаліптичних часів. При цьому одночасно ігноруються і блокуються реальні альтернативні способи здійснення функцій державного регулювання і контролю в області суспільного господарства і політичної діяльності, що викликає у віруючих апокаліптичні паралелі.
Очима віри ми можемо розрізнити в сьогоднішньому ході історії певні есхатологічні ознаки. У той же час, виявляючи належну розважливість, ми не повинні сприймати ці ознаки за самі події кінця світу. Тому ті, хто прийняв ідентифікаційні коди, добровільно або примусово, не повинні розцінюватися як відступники від віри. З іншого боку, не слід примушувати приймати коди тих, хто свідомо не хоче це робити, а у випадку незгоди за чуйність віри зачисляти їх до категорії фанатиків чи сектантів.
Коли нам у контексті Божественного Об’явлення вказана есхатологічна спрямованість і згубність всебічного технічного контролю над особистістю, ми не можемо виявляти байдужість до його впровадження в нашій Батьківщині, де Господь визначив нам жити і землю якої Він дав нам через наших батьків. Бог, Який усім керує, для блага Своїх чад влаштував так, що нинішні політичні стандарти, незважаючи на неоднозначне ставлення до них, дивовижним чином можуть стати діючим інструментом вирішення державної проблеми прийнятним для християн способом. Але при цьому державна влада, декларуючи прихильність до нових політичних стандартів і демонструючи рішучість проводити їх у життя, повинна підходити чесно і відповідально до почуттів і сумління своїх громадян.
Побудова нового демократичного суспільства фактично є створенням громадянського суспільства, що припускає реальну, а не міфічну владу тих же громадян, як його складових. Тому завдання виконавчої влади полягає у вирішенні проблем громадян, що володіють реальною владою, яку вони делегували державі. Всілякі спроби державних чиновників нав’язати суспільству своє вирішення будь-яких питань, посилаючись на ніби-то важливі причини, будуть за своєю природою йти врозріз з новою концепцією громадянського суспільства. У результаті воно буде не процвітати, а тупцюватиме на місці. Влада повинна шукати способи подолання проблем, а не блокувати їхнє вирішення, особливо, коли мова йде про священні, Богом дані речі — права і свободи людини.
Відмова відповідальних представників державної влади перейти на альтернативну модель регулювання господарської діяльності громадян (зокрема, що стосується сплати податків) або штучне створення ними складнощів для її впровадження справедливо сприймається як порушення основних принципів демократії і безвідповідальність перед народом. У релігійному контексті названі дії влади здобувають апокаліптичну складову, що має розцінюватися як свідоме або мимовільне сприяння створенню технічної бази, яка в свою чергу допомагає воцарінню антихриста. Така подальша позиція представників влади не буде сприяти зняттю напруженості в суспільстві, не дасть його членам вкрай необхідної зараз стабільності і надії на покращення життя.
Ми звертаємося до всіх людей доброї волі в Україні зробити все можливе для запобігання поглибленню конфронтації, що виникла між віруючими і владою. Ми ще раз настійно закликаємо представників усіх гілок влади сприяти закріпленому законом праву віруючих жити і виконувати свої громадянські обов’язки згідно з релігійними переконаннями, зокрема здійснювати фінансові операції без використання цифрової ідентифікації, а також не допустити універсального застосування ідентифікаційного номера в усіх сферах життя людини.
Також просимо владу розробити механізм, який би забезпечив можливість відмови від раніше прийнятого ідентифікаційного номера тим віруючим, що не вважають можливим користуватися ним через свої релігійні переконання, надавши їм змогу здійснювати свою господарську діяльність за альтернативною системою обліку (як ті, що взагалі не приймали ідентифікаційні номери).
Віруючих закликаємо словами апостола Павла «не спішити вагатися розумом і не тривожитися ні від духу, ні від слова… неначе вже настає день Христовий» (2 Фес. 2, 2).

29 грудня 2003 року Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Священний Синод затвердив звернення і документи
Установчий з’їзд Об’єднання громадян «Всеукраїнське Православне педагогічне товариство»

РЕЗОЛЮЦІЯ

7-8 листопада 2003 року у м. Києві з благословення Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, за підтримки Синодального відділу релігійної освіти, катехізації та місіонерства УПЦ відбувся установчий з’їзд Об’єднання громадян «Всеукраїнське православне педагогічне товариство». З’їзд був ініційований Православним педагогічним товариством м. Києва. Він зібрав біля 170 делегатів і гостей з 26 єпархій Української Православної Церкви, серед яких 2 архієреї, 32 священнослужителі, 3 академіки та 1 член-кореспондент АПН України, 11 докторів та 21 кандидатів наук.
Учасники з’їзду, керуючись правом громадян України щодо утворення об’єднань громадян, яке проголошено Конституцією України і закріплене Законом України «Про об’єднання громадян», ухвалили рішення про створення Всеукраїнського православного педагогічного товариства, що ставить за мету підтримку освіти і виховання на засадах традиційних християнських духовно-моральних цінностей.
Свою діяльність Товариство планує здійснювати при тісному співробітництві з церковними та світськими закладами освіти. Воно надає великого значення просвітницькій роботі серед педагогів, батьків, дітей та молоді, підготовці спільно з церковними та світськими організаціями педагогічних кадрів, створенню освітніх програм та підручників на основі православного світогляду, організації навчально-методичних центрів тощо.
Згідно постанов створити таку структуру Товариства: Рада Товариства, де представлені всі обласні осередки; виконком Товариства, який координує поточну діяльність; Наукова Рада, що виробляє основні концепції, програми та напрямки роботи; робочі групи, де відбувається практична робота згідно з визначеними напрямками.
Робочі групи ухвалюють основні напрямки роботи:

По вищій школі:

1. Усіляко сприяти впровадженню до викладання курсу «Православна культура» у світських закладах освіти, долучивши до обґрунтування цього всі наявні можливості, в тому числі і правові. Звернутися у Міністерство освіти і науки України з пропозицією ввести другу спеціальність «викладач православної культури» (за досвідом технічних вузів). Працювати над створенням системи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів освіти на рівні держава — область — район.
2. Створити православне учбово-методичне відділення у бібліотечних каталогах учбових закладів і методкабінетах районних та міських відділів освіти з метою більш широкого доступу до навчально-виховних розробок православного спрямування.
3. Започаткувати науково-дослідницьку роботу, спрямовану на висвітлення науково обґрунтованого підходу у поєднанні знань гуманітарних дисциплін та теологічних, що дозволятиме по-новому вирішувати питання сучасного суспільного життя в Україні. Залучати до цього творчі сили студентства та викладацького складу, аспірантів та практиків тощо.
По середній школі:
1. Усвідомлюючи нагальну необхідність системного викладання культурологічно-духовних дисциплін та враховуючи їх виховний вплив на майбутнє покоління, сприяти впровадженню традиційної православної духовної спадщини, яка може бути ґрунтовно представлена у курсі «Основи православної культури». Для втілення курсу розпочати співпрацю з Міністерством освіти і науки, АПН України, науково-педагогічними установами, науково-методичними центрами на місцях.
2. Забезпечуючи Конституційне право батьків виховувати своїх дітей у відповідності з власними переконаннями, надати можливість навчатися їх дітям у класах, де йтиме викладання дисциплін блоку «Основи православної культури» (відповідно до їхніх заяв).
3. Звернутися до Міністерства освіти та науки з проханням про вивчення і узагальнення досвіду існуючих духовно-моральних курсів для середньої школи та висвітлення цього досвіду на сторінках освітянської преси.
4. Розгорнути підготовчу роботу з формування системи робочих семінарів для педагогів та вихователів курсу «Основи православної культури», а також започаткувати на базі Червонооармійського дитячого православного центру експериментальний майданчик для апробації форм і методів православного виховання в позашкільних закладах освіти.

По недільній школі:

1. Створити інформаційну навчально-методичну базу навчальних та виховних програм. Рекомендувати утворити Фонд при Товаристві, метою якого буде допомога літературою, матеріально-технічними засобами та методиками найбіднішим недільним школам та фінансування поточних витрат органів Товариства. Утворити при Товаристві юридичну службу, метою якої буде надання юридичної допомоги парафіяльним недільним школам для взаємодії з державними структурами.
2. Впровадити у Товаристві інституцію членства недільних шкіл, що накладатиме певні права та обов’язки на Товариство по відношенню до шкіл-членів.
3. Сприяти поширенню різноманітних очних та заочних курсів підвищення кваліфікації православних педагогів та підготовки вожатих і вихователів православних дитячих таборів.
4. Утворити при Товаристві Всеукраїнський православний дитячий рух:
• Проводити різноманітні міжшкільні та міжпарафіяльні проекти: свята, конкурси, олімпіади з церковних предметів тощо.
• Утворити Всеукраїнський православний дитячий табір.
• Розробити та впровадити практику проведення дитячих та молодіжних з’їздів, фестивалів тощо.
По робочій групі «Духовна безпека в освітніх програмах: попередження впливу тоталітарних сект, культи насилля та бездуховності у ЗМІ»
1. Інформувати освітян, що критерій «світськості» передбачає не тільки викладання традиційних шкільних предметів (виключно з позицій атеїстичних стереотипів), а й альтернативне їм християнське розуміння походження світу, людини тощо. Відсутність певних теологічних знань у вчителів, батьків та дітей призводить до втручання в освітній процес шкідливих для духовного здоров’я дітей учбових курсів та заходів дозвілля (від біблійних курсів з англійської мови до святкування дня усіх святих).
2. При подібному викладанні предметів батьки і діти повинні знати, яких конфесійних позицій дотримується викладач, і давати письмові заяви про готовність відвідувати подібні заняття. Надавати адміністрації органів освіти інформацію про наявність і роботу деструктивних сект по відповідних
адміністративних округах.
3. Наголосити, що висвітлення основ християнства та багатства православної традиції у курсі «Основи православної культури» здатне стати альтернативою бездуховності та лжедуховності, сприяти виробленню адекватної життєвої позиції.
По робочій групі «Богослов’я, психологія, педагогіка: аналіз і рецензування науково-методичних розробок та проектів»
1. Створити групу спеціалістів (науковців і практиків: богослови, психологи, педагоги), яка буде займатися контролем за дотриманням основних критеріїв та стандартів, а також вивченням проблем сучасного викладання православних навчальних курсів із врахуванням загальних вимог навчально- освітнього процесу. У межах компетенції цієї групи будуть знаходитися питання аналізу і рецензування православних освітніх програм, підручників, посібників і взагалі популярної православно-орієнтованої літератури педагогічного спрямування.
2. Планується висвітлення роботи цієї секції в пресі та утворення згодом науково-методичного центру на базі Місіонерського духовного училища УПЦ (м. Комсомольськ).
По робочій групі «Духовно-просвітницька робота з молоддю»
1. Сприяти формуванню молодіжних та студентських православних об’єднань, які будуть займатися справами милосердя (опікування престарілими, шефство над дитячими притулками та будинками, допомога в лікарнях тощо), дитячим та студентським паломництвами, збереженням та відтворенням пам’яток православної культури.
2. Створювати дитячі поселення і табори літнього відпочинку силами молодіжних і студентських об’єднань в різних регіонах, де будуть відбуватися заходи духовно-виховного та патріотичного спрямування: свята духовного співу, прикладного мистецтва, тематичні зустрічі і свята, фестивалі тощо.
3. Сприяти розвитку самодіяльної творчості молоді, відтворюючи православні форми дозвілля та душекорисної праці (народні ремесла, образотворча та художньо-поетична творчість, хоровий спів тощо).

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ УСТАНОВЧОГО З’ЇЗДУ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО ТОВАРИСТВА ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ТА ВЕРХОВНОЇ РАДИ

7-8 листопада 2003 року в м. Києві відбувся Установчий з’їзд Всеукраїнського православного педагогічного товариства, який зібрав понад 170 делегатів, серед яких три академіки та один член-кореспондент АПН України, 11 докторів та 21 кандидат наук, два архієреї і 32 священнослужителів Української Православної Церкви.
Учасників з’їзду об’єднала ідея відродження духовності підростаючого покоління нашої держави, яке можливе завдяки поверненню в народну освіту моральних цінностей та традицій українського народу, що впродовж віків формувалися під впливом християнського світогляду.
У своїх доповідях учасники з’їзду ВППТ неодноразово звертали увагу на інтенсивний процес деморалізації нашого суспільства, пов’язаний з такими антисоціальними явищами, як дитяча злочинність, наркоманія, відверта реклама розпусти, насильства та інших форм агресивної поведінки.
На жаль, джерелами цієї інформації є стендова реклама, газети, журнали, книги, радіо, телебачення, які вільно її розповсюджують, відверто переслідують цілі матеріальної наживи. Така вседозволеність не є проявом справжньої демократії, тому що порушує гарантоване Конституцією України право «на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права й свободи інших людей…» (стаття 23), а також є порушенням права громадянина «на повагу до його гідності» (стаття 28).
У зв’язку з цим з’їзд Всеукраїнського православного педагогічного товариства від імені православних педагогів, батьків та всіх, кому небайдужа майбутня доля нашого суспільства, звертається до Верховної Ради та Президента України з проханням надати більшої уваги питанням моральності й порядку в інформативній політиці нашої Держави у рамках активної реалізації Указу Президента України „Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та затвердження здорового способу життя”.
Ми просимо якнайшвидше вжити заходів:
— для припинення використання в масовій рекламі, теле- та радіопрограмах відвертих або прихованих сексуальних сцен, а також обмеження в часі теле- і радіотрансляцій сцен насильства;
— для обмеження прав газет і журналів на публікацію антиморальних матеріалів таким чином, щоб вони друкувалися лише в спеціальних виданнях, не доступних для неповнолітніх громадян;
— для обмеження продажу подібної літератури, здійснення такого продажу через мережу спецмагазинів або через спецвідділи магазинів, які не доступні для неповнолітніх громадян.
Учасники Установчого з’їзду Всеукраїнського православного педагогічного товариства сподіваються на підтримку цих пропозицій, наперед дякують і висловлюють готовність до співпраці на благо нашого народу.

Учасники установчого з’їзду
Всеукраїнського православного педагогічного товариства

Міністру освіти і науки України, Президенту АПН України, академіку, доктору філософських наук
Кременю Василю Григоровичу

Вельмишановний Василю Григоровичу!
8 листопада 2003 році у м. Києві відбувся установчий з’їзд Об’єднання громадян «Всеукраїнське православне педагогічне товариство».
З’їзд був ініційований Православним педагогічним товариством м. Києва. Він зібрав біля 170 делегатів і гостей з 26 єпархій Української Православної Церкви, з них 2 архієреї, 32 священнослужителі, З академіки та 1 член-кореспондент АПН України, 11 докторів та 21 кандидатів наук.
Учасники з’їзду мають надію на плідну співпрацю освітян і Церкви заради майбутнього нашого народу, нашого підростаючого покоління, яке потребує в цей скрутний час збереження і відтворення духовно-моральних традицій в освіті і науці, в житті суспільства в цілому.
Реалії нашого часу диктують необхідність осмислення нескінченних випробувань і бід як наслідків атеїстичної ідеології і намагання закріпити соціальну систему стосунків держави, школи і сім’ї без врахування нашої спадщини, багатовікового досвіду вітчизняної школи, яка протягом тисячолітньої історії була у нерозривній єдності з традиційною християнською культурою.
Учасники з’їзду звертаються до Президента України, Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету у справах релігій, Державного комітету у справах сім’ї та молоді, до місцевих органів влади і органів освіти з такими пропозиціями:
1. Констатуючи, що суспільними інституціями, здатними протистояти духовній та моральній деградації суспільства, започаткувався пошук нової освітньої моделі, спрямованої на зміцнення моральних ідеалів, є доцільним розробка і запровадження в загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах варіативного курсу-блоку «Основи православної культури та етики», принаймні в межах курсу «Основи етики» (робота над яким триває згідно з листом Міністерства освіти і науки Православному педагогічному товариству за №11-1583 від 21.04.2003р.).
2. З цією метою Товариство вважає вкрай необхідним розробити під керівництвом Міністерства освіти і науки України «Комплексну програму духовно-моральної просвіти в Україні на засадах православної культурної спадщини». Для цього створити спільну координаційну комісію з функціями розробки і експертизи стандартів відповідних дисциплін, освітніх програм і підручників з основ моральної та духовної культури, які б задовольняли гарантовані Конституцією та Законами України права на освіту та на свободу совісті. У комісію включити науковців, педагогів, правознавців, психологів, лікарів, богословів-представників Міністерства освіти і науки, АПН України, інших наукових і освітніх установ, а також представників найбільшої в Україні конфесії — Української Православної Церкви. Силами даної комісії:
— розробити психолого-педагогічний і богословський супровід щодо впровадження єдиних вимог до створення програм і підручників на основі духовно-моральних традицій України;
— розробити і впровадити також програму підготовки фахівців для викладання предмету «Основи православної культури та етики» та визначити базові освітні установи, де буде вестися відповідна підготовка і перепідготовка.
3. З метою попередження деструктивного впливу на особистість учня псевдорелігійних і окультних течій, пропаганди насильства і уседозволеності, перешкоджанню вживання алкоголю та наркотичних речовин, що призводить до руйнації особистості, для забезпечення виконання подання Генеральної прокуратури України «Про усунення порушень закону України «Про освіту» щодо впливу релігійних організацій на навчально-виховний процес» за №05/2-49 від 20.05.98 створити експертну раду з функціями експертизи існуючих програм і підручників, до якої включити відповідних фахівців, зокрема психологів, правознавці, лікарів, богословів.
Учасники з’їзду мають надію на плідну співпрацю заради майбутнього нашого народу, нашого підростаючого покоління.

Від імені учасників з’їзду
Єпископ Полтавський і Кременчуцький ФИЛИП,
Голова Синодального відділу релігійної освіти, катехізації і місіонерства УПЦ;
Протоієрей Анатолій ЗАТОВСЬКИЙ, голова Всеукраїнського православного педагогічного товариства; М. Б. Евтух, голова Вченої Ради Всеукраїнського Православного педагогічного товариства, академік АПН України, професор, доктор педагогічних наук

29.12.2003. КИЕВ. Члены Священного Синода прокомментировали решения завершившейся сегодня зимней сессии

Решения сегодняшнего заседания Священного Синода прокомментировали его члены.

Архиепископ Черкасский и Каневский Софроний:

«Основной темой нынешнего Священного Синода был вопрос идентификационных номеров. Священный Синод решил этот вопрос в пользу тех людей, которые обращаются к правящим архиереям, к Блаженнейшему. К сожалению, многие, кто хлопочет вокруг кодов, бездействуют и надеются, что кто-то решит их проблемы. Мы приняли сегодня обращение к руководителям государства, чтобы они прислушались к просьбам православного населения. Мы не можем приказывать государству, и в очередной раз порекомендовали, как нужно поступить, чтобы решить проблему. Законодательно она разрешена, однако механизм ее исполнительной властью не разработан. И мы просим выработать механизм, позволяющий не принимать коды тем, кто этого не желает».

Архиепископ Ивано-Франковский и Коломыйский Николай:

«Кроме основного вопроса, связанного с кодами, на Синоде принято решение об открытии новых монастырей. Один из них открывается в нашей епархии — Свято-Троицкий в Верховинском районе, другой — в Одесской епархии. Мы уже освятили наш монастырь. Пока он невелик. Священник взял участок земли в лесу, в пятнадцати километрах от населенного пункта почти под румынской границей. Пока что в монастыре два монаха и один послушник. Это уже второй православный монастырь на Ивано-Франковщине, и для меня большая радость, что Синод утвердил решение об его открытии.

Митрополит Черновицкий и Буковинский Онуфрий:

«На Синоде принято решение принять Ужгородскую украинскую богословскую академию в лоно Украинской Православной Церкви. Академия была основана священниками, но юридически еще не была оформлена. Накануне там работала специальная комиссия, которая ознакомилась с состоянием преподавания, программами, условиями жизни в академии. Таким образом, в Украинской Православной Церкви появилось еще одно высшее учебное заведение. Пока в нем обучается около сорока студентов стационара и пятнадцать на заочном. Мы надеемся, что вуз будет разрастаться. Но главное то, что ее дипломы по статусу будут приравниваться к государственным. Сейчас академия находится в окормлении епископа Мукачевского и Ужгородского Агапита. Среди преподавателей есть священнослужители, имеющие достаточный уровень богословской подготовки и опытные преподаватели светских вузов Ужгорода».

Епископ Полтавский и Кременчугский Филипп:

«Сегодняшним решением Синода определен день празднования обретения мощей преподобного Ионы Киевского. Это будет первое воскресенье по Воздвижении Креста Господня. Очень важно, что мы обретаем своих святых, которые трудились и подвизались здесь. Мне как полтавскому архиерею очень приятно, что я участвовал в работе Синода, который установил день канонизации преподобного Ионы, ибо родился подвижник в пределах полтавской земли, в Крюково, которое сейчас стало частью Кременчуга, и очень любил эту землю, неоднократно бывал на Полтавщине и духовно окормлял ее верующих. Неподалеку от Кременчуга находился скит Киевского Ионинского монастыря, в котором было много братии, у него были земли. После печальных событий 17-ого года там все пришло в упадок. Остался лишь холм, где некогда стоял храм, который напоминает о деятельности преподобного Ионы в этих местах. Известно также, что преподобный Иона посещал Мгарский Свято-Преображенский Лубенский монастырь, где возносил свои молитвы ко Господу. Я счастлив, что мы можем молитвенно обращаться к нашему земляку, который ходил по этой земле, дышал ее воздухом, пил ее воду. Мы можем надеяться, что Господь по его молитвенному предстательству даст нам необходимые силы, необходимое терпение для преодоления проблем сегодняшнего дня, тех нестроений, которые сегодня переживает наша Церковь. Я имею в виду расколы, засилие сектантов и т. д.
Очень важно также, что решением этого Синода благословлена деятельность Всеукраинского православного педагогического общества и его отделений во всех епархиях Украинской Православной Церкви. В ноябре по благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира Синодальным отделом религиозного образования, катехизации и миссионерства и Киевским православным педагогическим обществом в Киеве был проведен учредительный съезд православных педагогов, на котором Всеукраинское православное общество было создано. Принят устав, приняты резолюции, определены направления деятельности. Теперь мы будем работать над тем, чтобы при каждой епархии были созданы отделы, которые бы объединили работу по катехизации, по педагогической деятельности в школах, учебных заведениях, военных структурах и т. д. Теперь это будет спланированная работа, последовательная, кропотливая. Эта работа велась и ранее, но эпизодически и разрозненно. Теперь она будет проводиться в масштабах всей Украины».

Леонид Виноградов. От трагедии — к прощению и любви

Святейший Патриарх Московский и всея Руси Алексий II: «Пожертвования являются особым случаем экономических и социальных отношений»