Богдан Максименко. Українська національна веселка

01.09.2008 archive, Вестник №84, Тема номера

Погляд фізика

Богдан Максименко

Мою веселку покладаю Я в хмарах, і вона буде знаком союзу між Мною і між землею.
І буде, що як наведу Я хмари над землею, з’явиться веселка у хмарах,
Коли та веселка буде в хмарах, Я гляну на неї, щоб згадати про вічний союз між Богом і між усякою твариною живою та всяким створінням, що на землі.
(Бут. 9, 13–14, 16)
25 липня 2008 року під час державної трансляції вечірні з собору Святої Софії у Києві, яку відправляли гості з Константинопольського патріархату і за якою молився Святіший і Блаженніший Патріарх Варфоломій І, приблизно о 18-46 літнього київського часу в кадрі, який було знято з території Софійського комплексу з боку вівтарних апсид, телеглядачі могли побачити веселку. За весь час трансляції її показали тричі: в означений час протягом десь 40 секунд, ще за хвилину протягом 10 секунд та наприкінці трансляції.
Але в ту саму мить, коли веселка з’явилася в кадрі вперше, чомусь виникли сумніви щодо її походження. Чому саме? Напевне, тому, що вся трансляція була побудована якось тенденційно, з ухилом зйомок, коментарів, ракурсів у цілком конкретному напрямку…
Перша думка, яка промайнула, — райдуга була результатом комбінованих зйомок. Але зважаючи на наступні фотографії, відгуки, документи цю думку довелося відкинути.
Другий сумнів, що виник майже одночасно з першим, — коментаторка наперед знала про появу веселки. Їй не вдалося зобразити й тіні здивування. Швидше можна було почути задоволення від того, що вона врешті-решт з’явилась.
Невдовзі у ЗМІ були вже й перші відгуки на цю подію. Ось один із них: „Наукового пояснення цьому факту фахівці наразі не знаходять, оскільки погода в той момент була ясна і дощу ні до того, ні після не спостерігалося.
Сьогоднішнє явище, яке спостерігалося над Святою Софією, не піддається опису законами фізики — жовтий колір був нижче синього, а інші кольори практично не помітні. Візуально бачився український прапор”. http://newsru.ua/ukraine/25jul2008/chudo.html
Це марення повторили невдовзі багато друкованих та електронних видань. Відсутності наукового пояснення повірить хіба що першокласник. А як же насправді?
Тих, хто бажає самотужки розібратися у фізиці цього явища, відсилаємо до книжки Миннарт М. Свет и цвет в природе. С. 179–199. М., «Наука», 1969. А також до Вікіпедії, наприклад, російської її версії, за адресою http://ru.wikipedia.org/wiki/Радуга. Там само можна знайти й посилання на українську (та інші мовні версії), але російська суттєво повніша.
Для решти читачів спробуємо коротко пояснити фізику райдуги у термінах, що не виходять за межі шкільної програми.
В оптиці відоме явище дисперсії — залежності показника заломлення речовини від довжини світлової хвилі (кольору). Це явище має місце зокрема і для води. Промені сонячного або іншого світла, проходячи крізь краплі води, зазнають двократного заломлення (на вході і на виході з краплі) та однократного (для райдуги першого порядку) чи двократного (для райдуги другого порядку) повного внутрішнього відбиття. Саме при обох заломленнях промені різних кольорів розходяться під дещо різними кутами. Так виникає райдуга.
Оскільки кути заломлення визначаються показниками заломлення води, на краплях якої спостерігається райдуга, та оточуючого повітря, існує однозначна залежність між напрямком на джерело світла та напрямком на вершину райдуги при вершині у точці спостереження. Іншими словами, кутовий радіус дуги райдуги завжди (!) становить 42º, а центр кривизни цієї дуги завжди діаметрально протилежний до напрямку на джерело світла. Саме це й пояснює те, що традиційна райдуга спостерігається не будь-коли, а тільки в певну частину доби зранку або ввечері, коли висота Сонця (як джерела світла) над горизонтом лежить в межах від 0º до 42º. Поза цими межами або райдуга виявляється нижче горизонту, або Сонце — в обох випадках райдуги не видно.
Кільцеподібна райдуга, подібна до веселки над Софією, спостерігається тоді, коли промені від джерела світла мають відповідний напрямок. Таким джерелом світла можуть бути сонячні промені, відбиті від якого-небудь природного або штучного дзеркала, або промені штучного досить потужного джерела світла. У цьому разі послідовність кольорів та сама. Тільки визначається вона не „вище — нижче”, а за відстанню від центра кривизни райдуги. Ближче до центра знаходиться фіолетова дуга (менший радіус), далі від центра — червона дуга (більший радіус). Таким чином, послідовність кольорів у веселці над Софією була цілком природною. А тим, які, маючи багату уяву, ще й бачили у веселці тільки кольори державного прапору, а інших не бачили або майже не бачили, можу порадити скористатися денситометром (приладом для вимірювання оптичної щільності зображення на фотоплівках, фотокартках) — відео- та фотозображень залишилось чимало.
Поміркуємо, де мало бути джерело світла та об’єкт, що заломлював світло для того, щоб райдуга спостерігалася саме там, де вона спостерігалася.
Візуально за фотознімками та відеокадрами положення центра райдуги над Софією спостерігається десь поблизу зеніту. Це означає, що саме туди були спрямовані промені джерела світла. Ним могло бути як дзеркало, що відбивало сонячні промені в потрібному напрямку, так і потужні прожектори, подібні до тих, що використовуються у фото- та відеозйомці. Гадаю, що прожекторів там було чимало, оскільки зйомки всередині собору відбувалися при штучному освітленні. Крім того, з деяких кадрів видно, що у зйомках використовувався операторський кран, що дозволило б в разі потреби розташувати штучне джерело світла прямо за камерою, як того вимагає фізика явища.
Залишається об’єкт заломлення. Звісно, певна кількість водяної пари та крапельок води завжди є у повітрі. Але якщо комусь кортить отримати наперед гарантовану веселку, набагато надійніше крапельки води також створити штучно. Наприклад, з використанням звичайного шлангу. Місце для встановлення такого шлангу з розпилювачем теж дуже вдале — дзвіниця. При правильному підборі розпилювача, а отже, розміру крапель, вони навіть до землі долітати не будуть. За досить сухої погоди, що була в той час, краплі мали повністю випаровуватись, не долітаючи до землі. І земля залишиться сухою. А райдугу буде видно на потрібному місці.
Звісно, райдуга, за Божим Словом, була й залишається знаком завіту між Богом і людьми. Навіть райдуга, що створена штучно. Тому тим, хто скаже, що райдуга над Софією свідчить про справдження якихось їхніх бажань, сподівань чи думок, відповімо: читайте Святе Письмо та пояснення його Святими отцями. Тим, хто стане стверджувати, що райдуга над Софією не була створена штучно, відповімо: спростуйте наші припущення, ми з радістю вивчимо це спростування. А для цього найперше скажіть і доведіть документально, з якого іще місця спостерігалася та веселка, крім місця, де були встановлені відео- та фотокамери безпосередньо біля собору. Бог вам в поміч!
P.S. Багато хто з нас в дитинстві любив гратися, розбризкуючи з розпилювача воду і спостерігаючи утворення при цьому веселки. Щоправда ніхто при цьому не називав цю веселку чудом Божим…

01.09.2008. ТУЛЬЧИН. В храме Тульчинской епархии образ святителя Иоасафа Белгородского отразился на стекле

01.09.2008. ГОРЛОВКА. Установлен поклонный крест