Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

11.04.2008. ТУЛЬЧИН. Церковна музика у творчості Миколи Леонтовича

М. Грінченко, вивчаючи історію розвитку церковної музики на Україні, писав: «Ще за півтораста років перед офіційним охрещенням Київської Русі, при Володимирі Великім, ми знаходимо в Києві значні християнські громади, що купчились тут коло церкви Святого Іллії на Подолі. Тоді християнське життя Київської Русі проходило під впливом болгарської культури, яка в свою чергу відчувала на собі вплив грецького церковного співу. Коли в X столітті Володимир Великий проголосив християнство домінуючою вірою в своїй державі, вплив грецького церковного співу на спів української церкви проявився в більш активних формах. Церковний спів приходить на Україну через болгар, які вже мали слов’янський переклад богослужебних книг і церковного співу. Прийнятий церковний спів був не механічно засвоєний нашим народом, а перероблений в національному дусі. Церковний спів і народно-побутовий спів мають багато спорідненого н написанні мелодій. Це помітно по одних і тих же загальних прийомах: зміна голосів, чергування двох співочих сторін, початок співу одним і тим же голосом, приеднання до нього підголосків і потім продовження співу всім хором.
Прийоми народно-побутового співу були використані Миколою Леонтовичем під час написанні своєї “Літургії”. Композитор зумів не тільки продовжити славні традиції українських композиторів 17-19 століття у використанні народнопісенних інтонацій в області церковного співу, але й зумів найглибше розвинуги елементи української національної мелодії.
Навчаючись в Шаргородському духовному училищі і Кам’янець-Подільській духовній семінарії він вивчав церковні пісноспіви. Працюючи з хором семінаристів, а також з хором Тульчинського жіночого єпархіального училища, Миколва Дмитрович пробує свої сили у створенні духовних творів. Не повторюючи відомих церковних композиторів Леонтович намагається відтворити у своїх творах елементи народнопісенної інтонації. I це йому вдається у «Літургії». У 1921 році вона була видана окремим твором.
Ганна Порожня, науковий працівник Тульчинського краєзнавчого музею