Архімандрит Гавриїл (Кризина). Про взаємодію Церкви і держави в галузі освіти
Про взаємодію Церкви і держави в галузі освіти
Архімандрит ГАВРИЇЛ (Кризина),
заступник голови Синодального відділу УПЦ у справах молоді,
викладач Київської Духовної Академії
Базуючись на матеріалах «Основ соціальної концепції УПЦ», а також на документах Помісного Собору РПЦ 1990 р., бачимо, що Церква завжди свідчила свою традиційну сотеріологічну роль у житті суспільства та виявляла бажання працювати в суспільній сфері. Також, виходячи з матеріалів «Основ соціальної концепції УПЦ», зокрема з того, що «Християнська традиція завжди з незмінною повагою ставилася до світської освіти. Багато хто з учителів Церкви навчалися у світських навчальних школах та академіях і вважали науки, що в них викладалися, обов’язковими для віруючої людини», а також, що «Церква покликана й прагне сприяти школі в її виховній місії, адже від духовного й морального обличчя людини залежить її вічне спасіння, а також майбутнє окремих націй і всього людського роду», одним з заходів у цьому напрямку було заснування 23 квітня 2002 р. рішенням Священного Синоду УПЦ Синодального відділу у справах молоді, з метою координації спільних зусиль по виробленню і здійсненню програм церковної роботи з молоддю, а також з метою розвитку місіонерської і духовно-просвітницької діяльності в молодіжному середовищі. 27 грудня 2002 р., на черговому засіданні Священного Синоду УПЦ був затверджений Статут відділу.
З боку держави, зокрема Міністерством України у справах сім’ї, дітей та молоді, були також зроблені кроки назустріч у цьому напрямку. Задекларовано, що «освіта в сучасній Україні, базуючись на основі педагогічної спадщини Київської Русі.., має утверджувати саме українську національну ідею, сприяти всебічному розвитку молодої людини, збагаченню її духовного потенціалу», а також такий безперечний факт, що «вплив релігії на формування духовного світу сучасної української молоді значною мірою визначається посиленням ролі Церкви в суспільстві».
Молодіжне середовище, що є безпосереднім об’єктом піклування нашого Відділу — це студенти середніх і вищих учбових закладів нашої країни, військовослужбовці. Досить пов’язані між собою питання освіти та культури. Сучасна культура вже не може нести тієї виховної ролі, яку вона мала раніше. Якщо раніше вона була покликана нести молодим людям освіту і зміцнювати їх в любові до Батьківщини, то у наш час вона стала аморфною, відірваною від життя, і, в деяких своїх проявах, навіть негативною для духовно-морального розвитку людини.
Але все ж таки, окрім негативного впливу, який може нести світська культура в певних її проявах, не можна не відзначити і позитивних сторін, які теж закладені в ній, з іншого боку. Це ті прояви світської культури, які можуть навіть претендувати на те, щоб якимось чином нести в світ освіту, залучати молодь до культурної спадщини, не стояти осторонь подій, що відбуваються в культурному житті суспільства, бо життя суспільства — це життя людей, це те, чим живе народ. Тому потрібно активно спостерігати за культурним життям суспільства, вчасно реагуючи на всі ті позитивні або негативні явища, які відбуваються в ньому, і давати їм відповідну оцінку.
Необхідно відзначити, що наш Відділ майже в кожній єпархії України має свої єпархіальні підвідділи та біля 15 молодіжних братств, які займаються організацією молодіжного дозвілля та духовною освітою шляхом проведення занять недільних шкіл, видання газет, здійснення паломництв, опікою дитбудинків, місць позбавлення волі і т.п. (хочеться виділити львівських, закарпатських та луганських братчиків); в багатьох з них створені православні бібліотеки, відеотеки, в які входять не тільки фільми про Православ’я, але і світські, відповідні духу Православ’я. Такі зібрання було б непогано мати при кожному храмі, щоб молоді люди, приходячи в церкву, могли після богослужіння провести вільний час у спільних бесідах, піднімаючи в них насущні питання і обговорюючи їх.
Майже відразу після створення нашого Відділу, в напрямку позашкільної діяльності, були налагоджені контакти з міжрегіональною громадською спілкою Християнських Асоціацій Молоді і Сім’ї УМСА (ІМКА). Семінари та молодіжні зустрічі між Синодальним відділом у справах молоді та ІМКА з 2002 року стали регулярними.
Відділ має тісні контакти з двома спортивними молодіжними клубами Солом’янського району Києва, на рівні фізичного та духовно-освітнього спілкування (до речі, Відділ має свою футбольну команду, яка отримала три перемоги над командою римо-католиків).
В липні 2002 р., в Костромі ми провели консультативні зустрічі з Головою Синодального відділу Московської Патріархії у справах молоді Високопреосвященнішим Олександром, архієпископом Костромським і Галичським. В ході зустрічей ми познайомилися з досвідом організації молодіжного служіння РПЦ в Російській Федерації. Співпраця з РПЦ у цьому напрямку також стала вже традиційною.
З подій цього року слід відзначити II З’їзд православної молоді України, який проходив 29-30 квітня 2004 р. Можна упевнено констатувати: духовно-етичне виховання молоді стає загальною турботою Церкви і держави. Очевидно, що ніяке суспільство, як би не було воно оснащено матеріально або технічно, не може функціонувати без твердих моральних основ, без етичних і світоглядних постулатів.
Зокрема, на з’їзді були прийняті резолюції щодо позашкільної освіти православної молоді:
— Молодіжним православним організаціям у кожній єпархії УПЦ активізувати контакти зі світськими молодіжними організаціями, які зорієнтовані на цінності Православ’я.
— Ширше використовувати різні форми молодіжних організацій. На парафіяльному рівні, спільно з православними педагогами, лікарями, психологами організувати «служби довіри», включаючи «телефони довіри», куди могли б звернутись молоді люди з питань, що їх хвилюють.
— Використовувати такі форми і методи місіонерсько-дискусійної роботи, як «круглі столи», диспути, зустрічі з представниками інших конфесій на телебаченні, в редакціях газет.
— Цілеспрямовано проводити роботу щодо розширення мережі недільних шкіл та вдосконалення виховної роботи в них.
— Використовувати таку форму молодіжного виховання, як православні табори, куди залучати учнів та студентів світських навчальних закладів. Зробити традиційним проведення спільних зі світськими учбовими закладами молодіжних таборів.
— Для організації дозвілля православної молоді, яка прагне до вільного від впливу сучасних негативних явищ спілкування, сприяти відкриттю православних молодіжних клубів.
— Сприяти організації молодіжних паломницьких груп та залученню до них світської молоді.
— Об’єднати зусилля органів державної влади і структур УПЦ щодо зміцнення моральності, милосердя, відновлення, збереження і розвитку історичної і культурної спадщини України, патріотичного виховання.
— Вважати громадянським і духовним обов’язком кожного православного громадянина активне протистояння зростанню злочинності, моральній розбещеності і цинізму.
— Просити Міністерство освіти України ввести у світських навчальних закладах викладання “Основ православної культури та християнської етики.”
— Звернутися до Державного комітету України у справах сім’ї, дітей та молоді з пропозицією про щорічне проведення практично орієнтованих, проблемно-методичних семінарів з питань виховання і освіти православної молоді, соціологічних досліджень з проблем духовно-етичного життя молодого покоління. Підсумки досліджень надати всім зацікавленим органам державної влади і структурам УПЦ.
— Сміливіше розширювати контакти між представниками православної молоді єдиновірних народів і суверенних держав, що історично розвиваються в рамках східнохристиянської традиційної спадщини.
— Беспосередньо на підставі цих резолюцій, з благословення місцевих правлячих архієреїв у Житомирі, Криму і Закарпатті були проведені православні духовно-освітні молодіжні літні табори. Слід зазначити, що в Криму такі табори організуються вже протягом останніх трьох років.
Також цього літа, по благословенню Голови молодіжного відділу УПЦ Преосвященного Гурія, єпископа Житомирського і Новоград-Волинського, ми прийняли запрошення від Міжконфесійної Ради Християнської Молоді до участі в 1-му міжконфесійному молодіжному таборі «Молодь — за міжконфесійне порозуміння», що проходив 19 -24 липня 2004 р. біля підніжжя г. Мангуп на Кримському півострові. Такий табір, за своєю програмою, був першим не тільки в Україні, а навіть у Європі.
Метою програми міжконфесійного молодіжного табору була консолідація зусиль віруючої християнської молоді різних деномінацій і суспільних організацій України в сприянні рішення питань християнського діалогу через проведення сумісних міжконфесійних проектів. Учасниками була студентська молодь вищих навчальних закладів 8 конфесій та молодіжних організацій.
Православні представники в цій місії свідоцтва серед однолітків діяли згідно зі словами Преосвященного Гурія, єпископа Житомирського і Новоград-Волинського, сказаними ним на ІІ-м З’їзді православної молоді: «Проповідь Православ’я не повинна бути агресивною і нав’язливою, як нав’язують свою ідеологію сектанти. Свідоцтво про православну віру повинне бути плодом діяльної любові і правильного розуміння людської свободи».
Щодо самого міжконфесійного діалогу можна сказати, що він вийшов конструктивним і плідним, як для першого подібного досвіду. Принаймні, з боку представників всіх конфесій було помітно бажання і прагнення більше дізнатися один про одного, пошук об’єднуючих начал, а також надія на продовження діалогу і повну відсутність конфронтації.
Торкаючись перспектив розвитку православної освіти в шкільній сфері різних рівнів з досвіду Молодіжного відділу, хотілось би висловити побажання про появу відповідного державного законодавства, яке б дозволяло вести катехізаторську та пастирську діяльність у молодіжному середовищі не лише на основі ініціатив деяких ентузіастів. Також треба більш тісно співпрацювати з іншими відділами та зацікавленими організаціями у цій вкрай необхідній справі, бо молодь — це наше майбутнє; і насамперед з Синодальним відділом релігійної освіти, катехизації і місіонерства, який очолює Преосвященний Филип, єпископ Полтавський і Кременчугський.