Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

КИЇВ. В УПЦ канонізовали преподобного Філарета Зверинецького і блаженного Іоанна Походенчика


23 жовтня Священний Синод Української Православної Церкви канонізував у лику святих архімандрита Філарета (Кочубея), ігумена Звіринецького і блаженного Іоанна Походенчика, заради Христа юродивого.
30 жовтня Синодальна літургійна комісія УПЦ опублікувала богослужбові тексти, затверджені Священним Синодом Української Православної Церкви преподобному Філарету Зверинецькому і блаженному Іоанну Походенчику.

Преподобний Філарет був останнім ігуменом Києво-Звіринецького скиту до його закриття у 1934 році.
15 січня 1931 року архімандрит Філарет був заарештований Київським ДПУ і направлений до Лук’янівської в’язниці за звинуваченням в антирадянській агітації.
14 вересня того ж року був засуджений до 5 років заслання до Казахстану. 14 грудня вирок був «пом’якшений» до 3 років заслання до виправно-трудового табору.
Завершив свій земний шлях, спочивши в братській могилі під Архангельськом. Точна дата смерті невідома.
День пам’яті святого Філарета — 14 грудня (день його небесного покровителя, день чернечого постригу і день, коли був винесений остаточний вирок, який визначив останню, сповідну віху в житті святого).
**Святий Іоанн жив у XIX–ХХ століттях. Про його дитинство та юність нічого не відомо. Вже дорослим він прийшов до села Плоске Кропивницького району Кіровоградської області — ймовірно, з Черкащини. Вибравши з волі Божої подвиг юродства заради Христа, святий ходив від села до села, не мав свого даху над головою, навчав людей зберігати православну віру. За це отримав прізвисько Походенчик.
Блаженний Іоанн був одягнений бідно, ходив босоніж — тільки в сильні морози намотував на ноги ганчірки.
За дар прозорливості святого також називали Повидайчик.
Святий Іоанн мученицьки закінчив свій земний шлях: 25 листопада 1943 року його вбили німці біля села Плоске. Тіло блаженного селяни поховали на місцевому кладовищі.
У травні 2021 року мощі святого Іоанна були знайдені та перенесені до Свято-Богоявленського жіночого монастиря Олександрійської єпархії в с. Диківка. Біля його мощей почали відбуватися чудеса зцілення.