НІКОСІЯ. Ієрарх Єрусалимського Патріархату висловив підтримку наміснику й братії Святогірської лаври
Його Високопреосвященству,
Високопреосвященнішому Арсенію, митрополиту Святогірському,
та чесній братії Свято-Успенської Святогірської лаври.
Ваше Високопреосвященство дорогий митрополит Арсеній!
Улюблені в Господі братія!
З глибоким сумом я дізнався про те, що сталося 23 серпня у стінах вашої святої обителі, де від рук нападників прийняв смерть монах Варсонофій і важкі поранення отримали інок Григорій та Андрій Кирієнко, який мешкає при монастирі.
Дорогий владико Арсенію, висловлюю вам щирі співчуття та запевняю, що молитва за упокій убієнного та за одужання поранених вже підноситься біля Живоносного Гробу Господнього, де Єрусалимська Церква невпинно молиться за всіх стражденних чад Православ’я, а також у моїх скромних молитвах.
Будь-яке вбивство є злочином проти образу Божого в людині, але вбивство ченця біля стін храму, де він не мав при собі нічого, крім чоток, вражає совість з особливою силою. Ми знаємо з повідомлень обителі, якими були останні слова отця Варсонофія: «Слава Господу Іісусу Христу!.. Я монах». У цих словах — усе його богослов’я й уся його відповідь. Він помер, сповідуючи Того, Кому обіцявся під час постригу, і про таких говорить пророк Давид: «Честна́ пред Го́сподем смерть преподо́бных Его́» (Пс. 115:6). Тайновидець же бачив «під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали» (Одкр. 6:9), і ми віримо, що ім’я новопреставленого монаха Варсонофія нині вписане в ту ж саму книгу.
Хочу сказати й про те, що стоїть за тим, що сталося. Як архієрей і як пастир я зобов’язаний назвати корінь. Протягом минулих років весь православний світ бачив, як навколо Української Православної Церкви рік за роком густішала атмосфера підозри, ворожнечі та відкритої ненависті: її вірних оголошували чужинцями у власній країні, її храми відбирали, її єпископів і священиків піддавали тиску, а публічне слово про неї дедалі частіше звучало як слово про ворога, якого слід знищити.
Коли людину роками привчають бачити у хрещеному браті ворога, рано чи пізно знайдеться той, хто доведе цю думку до її крайньої межі. Вбивство у Святогірській лаврі і є такою межею, і воно не могло б статися в суспільстві, де подібні слова були б немислимими.
Однак і тут християнин зобов’язаний бачити глибше. Апостол Павел застерігає нас: «Наша боротьба не проти крові і плоті, а проти начальств, проти властей, проти світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф. 6:12). Той, хто сіє між одновірцями ворожнечу, є древній ворог роду людського, про якого Господь сказав прямо: «Він був людиновбивця споконвіку і не встояв в істині» (Ін. 8:44). Диявол не має власної сили і завжди діє через людські руки, через розпалені уми та озлоблені серця, але задум належить йому, і мета його незмінна — розділити, знекровити й загасити в людях любов, без якої будь-яка церковність перетворюється на ніщо.
Тим наполегливіше звучить моє прохання, звернене до влади та правоохоронних органів України: цей злочин має бути розслідуваний повно, неупереджено й відкрито, а винні — названі та притягнуті до відповідальності, яким би не було їхнє становище. Мовчання навколо такої справи небезпечніше за саму справу, бо воно говорить суспільству, що кров ченця нічого не варта. І настільки ж необхідно, щоб держава зробила все для того, аби подібне не повторилося: щоб обителі та храми були захищені від насильства, щоб мова ворожнечі щодо віруючих перестала бути допустимою, а ті, хто її поширює, розуміли, до чого це призводить.
А вас, дорогі братія, прошу прийняти слово втіхи. Не бійтеся. Господь сказав: «Не бійтесь тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити» (Мф. 10:28), і ви самі бачили, що смерть не змогла відібрати у отця Варсонофія сповідання.
Не допустіть у серця ваші ані ненависті, ані жаги помсти, бо написано: «Не мстіть за себе, улюблені, а дайте місце гніву Божому. Бо написано: Мені відомщення, Я воздам, говорить Господь» (Рим. 12:19). Відповіддю Церкви на насильство завжди були молитва й стояння в істині, і іншої відповіді у нас немає.
Молюся, щоб Господь упокоїв душу новопреставленого монаха Варсонофія в оселях праведних, дарував швидке зцілення іноку Григорію та Андрію, зміцнив братію обителі й втішив усіх, хто нині сумує. Нехай Пресвята Богородиця не залишить Свій уділ, а преподобні отці Святогірські нехай залишаються молитвениками за обитель, яку вони заснували і в якій їхня пам’ять жива донині.
З любов’ю у Христі,
Тимофій,
Митрополит Вострський,
Екзарх Всесвятого Гробу на Кіпрі.
Нікосія, 1.09.2026
ИЗЮМ. Епархия УПЦ поддержала переселенцев-инвалидов
КИЇВ. Блаженнійший Митрополит Онуфрій очолив молебен перед початком навчального року
