Житіє блаженної Ольги Флорівської, Христа ради юродивої

01.09.2026 announcement1, news

31 серпня, у день пам’яті святих мучеників Флора і Лавра, за Божественною літургією у Вознесенському Флорівському жіночому монастирі було прославлено у лику святих інокиню Ольгу (Кочановську), яка подвизалася у цій обителі у ХХ ст.

Блаженна Ольга Флорівська, Христа ради юродива
(Ольга Іванівна Кочановська; 1887–1971)

Серед подвижників ХХ століття є особливий сонм угодників Божих, які, наслідуючи давніх святих, «удаваним безумством викривали безумство світу». Благодатним даром духовної проникливості і здатністю розпізнавати в молитві волю Божу володіла і стариця, Христа ради юродива, блаженна інокиня Ольга (Кочановська), яка подвизалася у Флорівському монастирі.

Блаженна Ольга мала дворянське походження, була вихована благочестиво, здобула хорошу освіту, розмовляла кількома мовами, а її вихованість і доброчинність виявлялися протягом усього життя, навіть у дні юродства.

Ольга любила усамітнення, була ревнителькою благочестя і часто молилася ночами, знаходячи в молитвах відраду й утіху. Одного разу, як оповідає передання, Сама Божа Матір явилася дівчині під час нічної молитви, закликала її та благословила на життя «Христа ради». Як згодом говорила сама блаженна Ольга, голос Пречистої Богородиці виходив від Казанської ікони.

Спосіб життя Ольги після чудесного явлення їй Пресвятої Богородиці різко змінився і вже не відповідав усталеним у сім’ї та суспільстві мирським прагненням.

Слідуючи благословенню Глинських старців, поміщик Іван Кочановський у 1905 році привіз 18-річну Ольгу до Флорівського монастиря, «дівчину дивовижної краси та величі, у багатому вбранні, у капелюшку з вуаллю та дорогих черевичках», як згадували про неї сучасники. Вона принесла із собою Євангеліє, з яким згодом ніколи не розлучалася.

Батько побудував для Ольги окрему келію на території Флорівського монастиря, яка знаходилася поруч із монастирським кладовищем. Ночі Ольга проводила в молитві серед могил, а вдень несла послухи в обителі. Вона часто лягала спати не на ліжко, а на підлогу, пояснюючи це особливо допитливим сестрам тим, що у ліжку спекотно.

Маючи дар передбачення майбутнього, блаженна Ольга своїми молитвами нерідко оберігала людей, що її оточували, від бід. Дар духовної прозорливості блаженна Ольга приховувала під зовні безглуздими вчинками. Але поступово люди стали помічати, що за юродством блаженної приховуються Дари Святого Духа — усе, що вимовляли уста її, збувалося. З часом до неї за духовними настановами стали звертатися не лише миряни, а й священники. Деякі її вчинки ставали зрозумілими для очевидців лише з плином часу, і в її життєписі наведено чимало подібних випадків.

У 1917 році розпочалися гоніння на Церкву. Про майбутні негаразди блаженна Ольга попереджала, передбачаючи і прийдешнє закриття Флорівської обителі. У тридцяті роки ХХ століття, коли храми та монастирі були закриті, духовенство було заарештоване, заслане або розстріляне, люди тягнулися до таких живих носіїв віри, як інокиня Ольга, звертаючись до неї за духовними настановами та втіхою. Закриття обителі для блаженної стало випробуванням, яке вона проходила у смиренні, терпінні та молитві.

Молилася вона зазвичай глибокої ночі або рано-вранці, коли всі спали. Рівно о 4-й годині ранку блаженна, разом із матушкою Марією, піднімалася на Володимирську гірку, де й звершувала свій молитовний подвиг.

Блаженна Ольга завжди ставилася до таїнства Євхаристії з надзвичайним благоговінням. Вона любила храм Божий, сповідалася та причащалася Святих Христових Таїн.

Усе життя блаженної Ольги було живим нагадуванням про найвищу мету життя — «єдине на потребу» (Лк. 10: 41). Удосконалюючись у подвигах самозречення, жертовно служачи Богові та ближнім, блаженна стариця Ольга нарешті досягла межі земного життя. За три роки до смерті вона передбачила, що помре пізньої осені, що «слідом за мною і матушка ігуменя Анімаїса піде» і що «лежати будемо недалеко одна від одної». Дійсно, ігуменя Флорівського монастиря Анімаїса (Кайдановська-Бутковська, †22.11.1971) спочила невдовзі після смерті блаженної та була похована за 20 метрів від її могили на Звіринецькому кладовищі.

Перед смертю блаженна Ольга говорила: «Передайте усім, хто мене знає: якщо будуть мене згадувати та молитися Господу, то і я буду за них ходатайствувати перед Творцем». «Я вас не залишу, — говорила вона духовним чадам. — Приходьте до мене на могилку». Це були її останні слова. Блаженна матушка Ольга спочила 29 жовтня 1971 року і знайшла вічний спокій на Звіринецькому кладовищі.

За своє терпіння, смирення і дивні подвиги, за постійну готовність померти за Христа блаженна Ольга була наділена від Господа Бога різноманітними дарами — пророцтва, зцілення, чудотворення. Причому дар пророцтва проявлявся ще за її життя, а випадки чудотворення та зцілення хворих відбувалися як за життя, так і після смерті угодниці Божої за молитвами, зверненими до неї. Про це свідчить безліч людей, які відчули на собі дію благодатної сили стариці-подвижниці.

Понад 60 років несла подвиг у Флорівському монастирі м. Києва блаженна Ольга (Кочановська). Її ім’я щодня поминалось у монастирських синодиках, у вівтарі та під час читання «Неусипної» Псалтирі. У день кончини матушки, 29 жовтня, особливо багатолюдно буває біля її могили на старовинному Звіринецькому кладовищі. Пам’ять про блаженну Ольгу вже понад пів століття шанується благочестивими жителями Києва та за його межами як приклад духовної досконалості й повного самозречення заради любові до Христа.

Свята Ольга своїми дивними подвигами смирення та самозречення засвідчила про себе, подібно до апостола Павла, який сказав: «Я не бажаю хвалитися, хіба тільки Хрестом Господа нашого Іісуса Христа, яким для мене світ розп’ятий, і я для світу» (Гал. 6: 14).

КИЇВ. Предстоятель УПЦ очолив чин прославлення у лику святих блаженної Ольги Києво-Флорівської