МУКАЧЕВО. Відійшла у вічність ігуменя Епістімія (Щербан)

07.02.2022 news, Летопись епархий

5 лютого на 86-му році життя відійшла у вічність почесна настоятелька древнього Мукачівського Миколаївського монастиря – ігуменя Епістімія (Щербан) (14.06.1935 – †04.02.2022). Про це повідомили в прес-службі Мукачівської єпархії.

Митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор висловив молитовні співчуття настоятельниці Мукачівського монастиря, ігумені Іларії (Січка), сестрам обителі, всім рідним і близьким померлої, які втратили свою молитовницю.

“Молимося за упокій душі спочилої ігумені Епістімії. Глибоко сумуємо з приводу смерті достойної монахині, подвижниці древньої Мукачівської єпархії. Нехай Господь, упокоїть її душу в своєму Царстві.

Закликаю всіх священнослужителів Мукачівської Православної єпархії Української Православної Церкви до посиленої молитви за новопредставлену ігуменю. Вічна їй пам’ять!”, – зазначив владика.

Чин відспівування ігумені Епістімії звершить митрополит Мукачівський і Ужгородський Феодор в понеділок, 7 лютого о 10.00 в Мукачівському Миколаївському монастирі.

Майбутня ігуменя Епістімія (в миру Щербан Василина Михайлівна) народилася 14 червня 1935 року в сім’ї Щербан Михайла Дмитровича та Щербан Ганни Василівни в селі Іза, Хустського району, Закарпатської області.

В школі с. Іза почала навчання в шестирічному віці. Через зміни урядів Закарпаття в першому та в третьому класах навчалась по два роки.

У 1952 році вступила послушницею в скит від Липчанського жіночого монастиря, який знаходився в селі Іза.

В 1955 році перейшла в Мукачівський Свято-Миколаївський жіночий монастир.

В 1959 році прийняла іночеський постриг в Мукачівському монастирі з іменем Архелая, в 1970 році постриг в мантію іменем Єпістімія.

З благословення керуючого Мукачівською єпархією, Преосвященнішого Євфімія (Шутака), відповідно до наказу (№ 1369) від 21 серпня 1993 року її було обрано настоятелькою Мукачівського Свято-Миколаївського монастиря.

Затвердження на посаді ігумені відбулося в жовтні того ж року. Згідно з рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви від 19 жовтня 1993 року (журнал № 21) та благословення Блаженнішого Володимира (Сабодан) (23.11.1935-†05.07.2014), Митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля Української Православної Церкви, монахиня Епістімія була затверджена на посаді настоятельки жіночого Свято-Миколаївського Мукачівського монастиря з возведенням в сан ігумені та возложенням на неї наперсного хреста.

У 2002 році грамотою митрополита Київського і всієї України Володимира «за заслуги перед Українською Православною Церквою та у зв’язку з десятиліттям Харківського собору» нагороджена ювілейною медаллю «Харківський собор – 10 років» 1 ступеня.

Відповідно до наказу президента України (№ 1159) від 3 березня 2006 року була нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.

Згідно з наказом (№ 207) від 22 травня 2008 року «за усердне служіння Церкві Христовій» по благословенню Предстоятеля УПЦ, Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України за клопотанням єпископа Мукачівського і Ужгородського Феодора настоятельниця Мукачівського монастиря була нагороджена правом носіння другого хреста з прикрасами.

18 вересня 2010 року «за заслуги перед УПЦ» з благословення Предстоятеля нагороджена орденом УПЦ святої великомучениці Варвари. Неодноразово «за вагомий внесок в справу духовного виховання молоді» матушка була нагороджена почесними грамотами серед яких є грамоти і від Закарпатського обласного військового комісара, генерал-майора О.І. Турок.

Завдяки організаторським здібностям матушки Епістімії Мукачівська обитель за роки її правління значно розквітла і поповнилася новими насельницями. В 1998-2000 роках в обителі були проведені масштабні ремонтно-реставраційні роботи. Станом на 2010 р. у монастирі було: 65 насельниць. З них: – 2 схимонахині, 21 інокиня, 37 монахинь та 5 послушниць.

Молитовний, місіонерський, адміністративний, науковий та суспільно-просвітницький синтез ігумені Епістімії та Владики Феодора народили на світ чудові проекти та звершення, які безпосередньо переплетені з Мукачівським монастирем.

Передусім, завдяки клопотанню тоді ще архімандрита, а нині митрополита Феодора, з благословення митрополита Київського і всієї України Володимира у 1997 році до монастиря було перевезено велику частку мощей преподобного Мойсея Угрина.

У 2004 р. на території монастир був побудований храм-каплиця на честь Успіння Богородиці, який замінив стару капличку, зведену в XIX ст.

25-ти річне правління Мукачівським монастирем ігуменією Єпістімією перегорнуло 650-ти річну сторінку історії обителі. Початок третього тисячоліття вніс до життя обителі свої корективи. Завдяки мудрому керівництву ігумені обитель стала виконувати функцію своєрідного зберігача віросповідного надбання Мукачівської єпархії.

Правління ігумені закарбується в нашій пам’яті, як період реалізації багатьох цікавих наукових, соціальних, місіонерських проєктів, які своїм життям переконують в тому, що монастир не є асоціальним – його церковне служіння є збагачувальним.

КРОПИВНИЦКИЙ. Канонизация священномучеников Платона Купчевского и Николая Виноградова

КИЇВ. Митрополит Климент взяв участь у зустрічі ВРЦіРО з Головою Верховної Ради України