Як навчитися радіти вічною радістю? — митрополит Антоній пояснює складні місця Апостольських послань (відео)

08.07.2020 news

Що може нас радувати, тим більше завжди? Чому так наполегливо саме до радості закликає апостол? Як поєднувати співпереживання Господу в дні Голгофських страждань з радістю?

Роздуми керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського та Броварського Антонія над важливими і одночасно складними богословськими темами Апостольських Послань. У черговому випуску владика Антоній тлумачимо слова апостола Павла про місце радості в житті християнина (Флп. 4: 4-9).

Послання до Филип’ян 4: 4-9:

Радійте в Господі і робіть це завжди. І знову кажу: радійте! Нехай ваша доброта стане відома усім, бо Господь вже близько. Ні про що не турбуйтеся. За будь-яких обставин, через молитву прохайте Господа про що потребуєте, та завжди дякуйте Йому за все, що маєте. І мир, який йде від Бога, що вище людського розуміння, буде оберігати серця ваші та думки в Христі Іісусі. На закінчення, брати і сестри мої, скажу вам таке: думайте лише про те, що правдиве, благородне, справедливе, чисте, приємне, почесне, відмінне, й гідне похвали! Робіть те, чого навчилися, що одержали й почули від мене. Наслідуйте мого прикладу: робіть усе так, як, ви бачили, роблю я. І Бог, джерело миру, буде з вами.

«Радійте завжди в Господі і робіть це завжди. І знову кажу: радійте!» (Флп. 4:4).

Що може нас радувати, тим більше завжди? Багатьом здається, що радіти ми розучилися, що переживання захльостують душу і про радість говорити важко. Однак апостол Павел, якому теж далеко не все легко давалося тут же додав: «і знову кажу: радійте!»

Чому так наполегливо саме до радості закликає апостол? Напевно, у відповідь може стати запевнення того ж апостола: «Господь близько» (Флп. 4:4). Значить, завжди радіти лише тому, хто вірить в те, що Господь близький кожному, хто до нього прагне. Але в чому конкретно має виражатися це прагнення?

Апостол дуже просто відповідає: «Не піклуйтеся ні про що» (Флп. 4: 6).

Але як же так жити, щоб обходитися без турбот? Хіба це реально? Та не по совісті, напевно, вантаж своїх турбот перекласти на когось іншого. Чи не про це говорить апостол, а про те, що наші життєві необхідні справи не перетворювалися в турботи, які спокушають душу.

Той же апостол Павло перераховує, про що варто думати: «[…] що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне хвали, що тільки чеснота і похвала, думайте про це» (Флп. 4 : 8).

Звичайно, в число наших турбот перераховане апостолом Павлом найчастіше не входить, і тому багато мучаться через неуважність, розбитість, роздвоєність, дратівливість, сум’яття в душі, в думках. Це розпорошеність, коли розум із серцем не в ладу, не веде до радості.

Апостол Павло вдячний Филип’ян за участь в його скорботах, коли він був в кайданах, і по-батьківськи наставляє їх: «Чому ви навчилися, і прийняли, і чули та бачили, робіть те, – і Бог миру буде з вами» (Флп. 4:8).

Якщо в душі буде мир, а в мирі місце Богу, по слову пророка Ісаї, то буде радість. Найістотніша, найбажаніша, найнадійніша радість у Господі.

Але чому встановлено Церквою читати саме цей фрагмент Послання до Филип’ян тоді, коли Господь йшов до Єрусалиму на вільну страсть? Народ зустрів Його з радістю, але Він то знав, що це не та радість. Вона виявилася, як і повинно було статися, недовговічною. Раділи в натовпі люди на те, на що сподівалися не потрібно було.

Але нас Церква вчить радіти не передбачуваним земним благам, як думали іудеї, зустрічаючи урочисто Христа у воротах Єрусалиму, а тому, що Господь близько. Саме в Страсні дні, коли Церква закликає віруючих супроводжувати Христа на Голгофу, Господь може бути ближче розуму і співчуваючому серця.

Саме в ці дні образ стражденного Спасителя по-людськи ближче, зрозумілий і викликає благоговіння і розчулення. Трепетна увага до Його переживань може допомогти відштовхнути всі нав’язливі турботи і такі, здавалося б, гідні уваги засмучення.

Як же, повертаючись до апостольського «радійте», поєднувати співпереживання Господу в дні Голгофських страждань з радістю? Свідомістю, що страждає Господь з любові до нас, і любов ця не знає кордонів і меж. Нам належить відповісти на неї любов’ю і вірністю, щоб Господь порадів тому, що Його страждання не залишилися марними, що на Його любов відгукнулися наші душі.

Василий Анисимов: «Порошенко перед Страшным судом пройдет не один десяток районных»

КИЇВ. Через карантин відмінено Хресний хід віруючих УПЦ на честь Хрещення Русі