КИЇВ. Діалог не може проходити на тлі захоплених храмів — керуючий справами УПЦ прокоментував заклик Президента

28 липня 2019 року в День хрещення Русі Президент України Володимир Олександрович Зеленський закликав до міжконфесійного діалогу з тим, щоб «віра об’єднувала, а не розділяла українців».

Це важливі і необхідні слова, оскільки ось уже кілька років релігійна сфера України перебуває в стані величезної турбулентності. Її стрясають різноманітні удари — як сплановані, так і викликані емоціями, які підігріваються роботою ряду недобросовісних ЗМІ
Йдеться про прийняття “антицерковних” законів, діяльності т.зв. чорних реєстраторів (співробітників деяких ОДА, які на підставі підроблених документів переводять громади УПЦ в іншу юрисдикцію), інформаційних кампаніях проти однієї конкретної конфесії і багатьох інших речах, які підривають міжконфесійний і громадський мир.

Але навіть на цьому тлі особняком стоїть таке кричуще беззаконня, як масштабна і системна кампанія щодо рейдерського захоплення храмів канонічної Церкви.

В її рамках наших віруючих принижують, б’ють, калічать, викидаючи на вулицю з тих храмів, які вони будували своїми руками та в які вони вклали частинку своєї душі.

У деяких випадках ситуація доходить до абсолютно немислимих меж. Наприклад, в червні в селі Постійне Рівненській області прихильники т.зв. ПЦУ кинулися з кулаками відбирати будинок, в якому після захоплення храму молилися віруючі нашої Церкви. У результаті цього побоїща три жінки з громади УПЦ були госпіталізовані.

І подібних випадків дуже багато. На жаль, вони відбуваються навіть зараз, коли стара влада пішла і з’явилася надія на стабілізацію ситуації.

Звичайно, ми не проти діалогу і не раз про це публічно заявляли. Але будь-який повноцінний діалог може будуватися тільки на довірі й відсутності бажання однієї зі сторін зламати своїх опонентів через коліно.

Ще в 2015 році ми відкрито заявляли про те, що не можна ратувати за примирення тільки на словах. Потрібні конкретні справи, які б доводили щирість слів представників іншого табору про бажання налагодити відносини. З нашого боку було підкреслено, що першим важливим кроком на даному шляху могло б стати повернення Українській Православній Церкві всіх захоплених у неї храмів.

На жаль, наше звернення не було почуто. Більш того, надалі ми зіткнулися з ще більшим масштабом тисків і переслідувань.

На тлі цього говорити про якусь повноцінний діалог вельми і вельми складно. Тим більше, що спроби нових рейдерських захоплень все ще тривають.

Однак будемо все ж вірити в краще. Наша совість чиста – не ми, а у нас захоплюють храми. Не ми порушуємо чиїсь права, а наші віруючі страждають через свою вірність Богу. Не ми проливаємо кров і не ми провокуємо розпалювання міжконфесійної ворожнечі.

Якщо припиниться зневаження прав нашої пасти, якщо буде покладено край рейдерству, якщо нашій Церкві повернуть всі захоплені у неї храми, передумови для здійснення діалогу обов’язково з’являться. Якщо ж цього не відбудеться, то будь-які хороші слова про примирення так і залишаться, на жаль, всього лише словами. Адже, як сказав преподобний Ніл Синайський, “ніколи вовк не розмовляв по-дружньому з вівцею, а також немилосердний і ненаситний помисел не може бути в приязні з доброзичливістю”.