КИЇВ. Блаженніший Митрополит Онуфрій правильно веде нашу Церкву. Наше завдання – підтримувати і допомагати йому — митрополит Митрофан

 — Владико, зараз дуже багато різних експертів, як вони себе називають, висувають версії щодо подальшої долі України та зокрема Української Православної Церкви після Томосу. Окрім негативних прогнозів, лунають навіть погрози на адресу канонічної Церкви та її Предстоятеля. Як потрібно сприймати цей негативний потік інформації?

— Як віруючі люди, ми сприймаємо все — як Промисел Божий, або попущення Боже для чогось, що буде слугувати нашому духовному вдосконаленню. Те, що сьогодні ведеться багато розмов про Томос, ще не значить, що він принесе нам користь, і ми краще заживемо, вирішаться соціально-економічні проблеми.

Дуже прикро, що порушується принцип, про який говорив Сам Спаситель в Євангеліє, коли книжники-фарисеї хотіли «зловити на слові Його» (Мф. 22: 15), як каже євангеліст, і поставили Йому таке питання: «Чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?». Тоді Господь взяв гріш податковий і спитав: «Чий це образ і напис?». Ті відказують: «Кесарів». Тоді каже Він їм: «Тож, віддавайте кесареве кесареві, а Богові Боже» (Мф. 22: 19-21).

Сьогодні складається така ситуація, що ми повинні кесареві віддати Боже. Та якщо ми будемо порушувати євангельські принципи, то нічого доброго з цього не вийде. Ті, хто нині виступає за отримання Томосу, повинні дуже чітко і дуже досконало передбачити наслідки, які буде мати в майбутньому не лише наша Церква, а наше суспільство і взагалі наша держава. Тому що це справа надзвичайно складна, і так просто її вирішити неможливо.

Якщо цим питанням починають займатися політики, то, крім того, що це є втручання у внутрішні справи Церкви держави і окремих політичних сил, разом із тим, це й безвідповідальність відносно свого народу. Адже Українська Православна Церква сьогодні є найчисельнішою Православною Церквою в Україні, тому не враховувати думку віруючих людей, які не підтримують цієї автокефалії, нав’язувати її через засоби масової інформації, вважаю, є великою помилкою, що є дуже небезпечно.

— Як простим вірянам, священству реагувати на це, що потрібно робити?

— Думаю, перш за все, як говорить наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій, потрібно молитися. Завдання кожного з нас — молитися Богу і просити в молитвах Божої допомоги особливо за таких непростих обставин нашого життя, що склалися на сьогодні.

Ми повинні ставитися до цього спокійно. Не робити передчасних висновків, не впадати в паніку, у стан відчаю. Адже ми маємо пам’ятати, що над всіма нами є Господь, і не все те, про що говорять сьогодні політики, які хочуть реалізувати якісь свої плани за рахунок Церкви, їм вдасться зробити.

Хочу навести слова ректора Московської духовної академії, нині вже покійного архієпископа Олександра, який очолював Саратовську єпархію. Коли я вступав до духовної академії у 1987 році, владика Олександр сказав тоді у своїй настанові вихованцям дуже повчальні слова. Одна фраза закарбувалася на все моє життя: «Запам’ятайте, жарти з Богом завжди погано закінчуються». Я хотів би нагадати ці слова тим, хто сьогодні намагається жартувати з Богом і в цих жартах знайти для себе якусь користь. Користі ніякої не буде, буде лише біда, будуть нові проблеми, через які нам буде все важче і важче.

— Які б слова підтримки Ви передали Предстоятелю Церкви та духовні настанови дали віруючим?

— Ми молимося за Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Вся Церква молиться. Тому що ми знаємо, в якій непростій ситуації знаходиться наша Церква та її Предстоятель, адже перший тиск сприймає і бере на себе саме наш Предстоятель.

Тому ми всі — і єпископат, і духовенство, і віруючий народ — гаряче підтримуємо Блаженнішого Митрополита Онуфрія. Йому Господь вручив вести церковний корабль до спасіння, і він знає, як вчинити правильно. Господь дав йому мудрість і життєву, і духовну. І завдяки своїй духовній мудрості Блаженніший владика дуже правильно веде нашу Церкву, не йде на поводі в політиків, а виконує свої обов’язки як справжній християнин, як справжній єпископ, як справжній Предстоятель Церкви.

Наше завдання — підтримувати його, дослухатися до його слів і, звичайно ж, кожен, на своєму місці, має допомагати йому нести цей нелегкий хрест.