ЛУЦЬК. Відбувся вечір пам’яті спочилого митрополита Ніфонта

20.03.2018 news, Летопись епархий

19 березня  у в Палаці культури міста Луцька відбувся пам’ятний захід, присвячений спочилому у Бозі митрополиту Волинському і Луцькому Ніфонту (Солодусі). Саме у ці дні виповнюється рік з дня смерті волинського архіпастиря, який залишив свій слід в серцях десятків тисяч віруючих людей. Вечір пам’яті було організовано з благословення керуючого Волинською єпархією єпископа Нафанаїла. Згадати владику прибули десятки священнослужителів, архімандрити, ігумені та ієромонахи, студенти та випускники ВДС та просто небайдужі люди, які зберігають у своїх серцях добру пам’ять про митрополита.

Захід відбувався у форматі спогадів про спочилого митрополита. Теплими згадками ділились всі ті, хто знав владику ще задовго до того, як він став на архіпастирський шлях. Перше слово було надано чинному керуючому Волинською єпархією УПЦ єпископу Волинському і Луцькому Нафанаїлу. Архієрей пригадав своє перше знайомство з, тоді ще, отцем Ніфонтом. Зі слів владики, саме тісне спілкування зі спочилим митрополитом стало поштовхом для нього до обрання священицького шляху.

Наступною поділилась своїми спогадами з присутніми настоятелька Святогірського Успенського Зимненського ставропігійного монастиря ігуменя Стефана (Бандура). Матушка Стефана розповіла про той духовний авторитет, який мав спочилий митрополит Ніфонт у Православному світі. З особистого досвіду спілкування з владикою-митрополитом, ігуменя Стефана навела приклади, коли ще ієромонах Ніфонт привертав до себе увагу своїми проповідями та відданою вірою у Бога. Не в останню чергу завдячуючи митрополиту Ніфонту, ігуменя Стефана також, свого часу, стала на шлях чернецтва та очолила древню Зимненську обитель.

Цікаво також було послухати спогади про владику і від благочинного Камінь-Каширської округи протоієрея Стефана Михалюка. Отець Стефан розповів, що після знайомства з владикою хотів стати монахом, однак, за благословенням отця Ніфонта, пішов просити дозволу на чернечий шлях у своєї мами. Несподівано для себе, мати отця Стефана не погодилась, щоби він став монахом, сказавши йому одружуватись. Коли майбутній отець Стефан прийшов з цією новиною до отця Ніфонта, останній підтвердив те, що сказала жінка, зауваживши на важливості материнського благословення. Сьогодні протоієрей Стефан Михалюк з радістю згадує ту промислительну подію, адже обидва його сини тепер також є священиками Волинської єпархії.

Після цього слово надали також і Олені Чабан, яка є авторкою багатьох книг про життя покійного митрополита Ніфонта. Пані Олена була землячкою митрополита Ніфонта, тому була знайома з ним дуже давно. Її спогади були особливо цінними, оскільки вона розповідала не лише про священицьке та архієрейське служіння, але і про дитячі та юнацькі роки владики. Разом із тим, написавши сім біографічних книг про митрополита Ніфонта, Олена Чабан фактично стала літописцем життя спочилого владики.

Пригадав про своє спілкування та співпрацю з архіпастирем і перший проректор Київської духовної семінарії і Академії протоієрей Сергій Ющик, який був ведучим вечора пам’яті. Отець Сергій розповів, як йому довелось трудитись у якості ректора Волинської духовної семінарії, коли спочилий владика керував єпархією. Священик зазначив особливе ставлення митрополита до духовної школи та до виховного процесу вихованців її стін. Сотні священнослужителів по всій Україні завдячують саме владиці Ніфонту, адже саме з його рук отримали благодать священства. Серед таких – сам отець Сергій Ющик.

Промови виступаючих чергувались зі співом єпархіальних хорів, які також створювались свого часу з благословення владики Ніфонта. Хори кафедральних храмів Всіх Святих Землі Волинської та Свято-Покровського, «Умілєніє» та дитячо-юнацький колектив «Покров», студенти ВДС, а також хор незрячих при кафедральному соборі, – ці колективи співали улюблені твори митрополита Ніфонта, які й сам він любив виконувати. Крім того, в часі концерту транслювався короткометражний фільм про життя владики «Батюшка».

Завершився концерт виступом чернечого тріо. Отці Аліпій (Сапіга), Ніфонт (Омельчук) та Зосима (Город) виконали пісню «Отець мій духовний». Саме митрополит Ніфонт, від якого вони прийняли чернечий постриг, став їхнім духовним батьком на все життя. Сьогодні архімандрит Аліпій продовжує трудитись у Волинській єпархії, а ієромонахи Ніфонт і Зосима служать, відповідно, у Володимир-Волинській та Кіровоградській єпархіях УПЦ.

Насамкінець до присутніх звернувся й організатор пам’ятного заходу архімандрит Аліпій (Сапіга). Отець Аліпій подякував усім за ту пам’ять, яку зберігають тисячі людей у своїх серцях про митрополита Ніфонта. З проханням про молитви за архіпастиря, отець Аліпій говорив про те, що бути достойними та слухняними дітьми владики Ніфонта, дотримуючись тих простих християнських заповітів, якими він повчав усіх нас.

Вічна пам’ять Вам, дорогий Владико!

ДОВІДКОВО

Високопреосвященніший Ніфонт, митрополит Волинський і Луцький (в миру – Василь Андрійович Солодуха), народився в сім’ї селянина 5 жовтня 1948 року в селі Галина Воля Старовижівського району Волинської області. У два роки залишився круглим сиротою.

У 1963 році закінчив місцеву школу.

З 1963 по 1967 роки працював у колгоспі.

1967 – 1969 – служба у радянській армії.

У 1969 – 1970 роках працював у залізничному депо міста Брест.

В 1970 році поступив у Московську духовну семінарію.

В 1971-1974 рр. був іподияконом у Святішого Патріарха Пімена (Ізвекова, +1990).

У 1974 р. закінчив Московську духовну семінарію. У цьому ж році поступив у Московську духовну академію, яку закінчив у 1979 р.

20 березня 1974 р. прийняв чернечий постриг у Троїце-Сергієвій Лаврі (м. Сергіїв Посад, Загорськ). 15 квітня цього ж року в Богоявленському кафедральному соборі Москви Патріархом Піменом рукопокладений в ієродиякона.

26 лютого 1977 р. в Покровському академічному храмі Троїце-Сергієвої Лаври Високопреосвященнішим Володимиром, архієпископом Дмитровським, рукопокладений в ієромонаха і направлений на служіння у Волинську єпархію.

18 березня 1977 р. (Указ № 170) архієпископом Волинським і Рівненським Даміаном (Марчуком, +1987) призначений настоятелем Свято-Троїцького храму села Рудка-Козинська Рожищенського району Волинської області.

У 1985 р. возведений у сан ігумена.

У 1988 р. архієпископом Волинським і Рівненським Варлаамом (Ільющенко, +1990) возведений у сан архімандрита. У 1989 р. обіймає посаду благочинного Рожищенської округи Волинсько-Рівненської єпархії.

Рішенням Священного Синоду від 20 березня 1990 р. призначений єпископом Хмельницьким і Кам’янець-Подільським.

30 березня 1990 р. у Володимирському кафедральному соборі Києва був звершений чин наречення, а 31 березня 1990 — хіротонія в єпископа Хмельницького і Кам’янець-Подільського.

Згідно з Указом Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 серпня 1992 року, в зв’язку зі складною міжконфесійною ситуацією в м. Луцьку, був переведений на Волинську кафедру.

28 липня 1993 року був возведений в сан архієпископа.

11 квітня 2001 року возведений у сан митрополита.

Рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви (Журнал № 22 від 13.07.2006 р.), призначений виконуючим обов’язки Ректора Волинської духовної семінарії.

З благословення Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, рішенням спеціалізованої Вченої Ради від 20 лютого 2008 року, за значні заслуги перед Українською Православною Церквою та за вагомий внесок у розвиток духовної освіти присвоєно науковий ступінь «Почесний доктор богослов’я».

18 жовтня 2016 року, рішенням Синоду УПЦ, звільнений від управління Волинською єпархією за станом здоров’я.

22 березня 2017 року перестало битись серце владики Ніфонта.

Нагороджений:

1998 р. Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром з нагоди 50-річчя орденом Української Православної Церкви «Преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських» ІІ ступеня.

1998 р. Святішим Патріархом Олексієм орденом РПЦ «Преподобного Даниїла Московського» ІІ ступеня.

1999 р. Блаженнішим Митрополитом Володимиром – орденом «Святого рівноапостольного великого князя Володимира» ІІІ ступеня.

2000 – ювілейним орденом «Різдво Христове» І ступеня.

2002 – ювілейною медаллю «Харківський Собор – 10 років» І ступеня.

2003 – орденом «Святого рівноапостольного великого князя Володимира» ІІ, І ступеня з присвоєнням титулу «Старшина ордена святого князя Володимира».

2003 – орденом РПЦ «Преподобного Сергія Радонезького» ІІ ступеня.

2005 – орденом «Святого апостола Іоанна Богослова» ІІ ст. до 15-річчя архієрейської хіротонії.

2006 – орденом прп. Нестора Літописця ІІ ступеня.

2008 – орденом «Святого апостола Іоанна Богослова» І ст.

2008 – орденом Руської Православної Церкви «Святителя Алексия, митрополита Московского» ІІІ ст.

2008 – орденом Словацької Православної Церкви «Святих Кирила і Мефодія» І ст.

2008 – орденом Польської Автокефальної Православної Церкви «Святої Рівноапостольної Марії Магдалини» ІІ ст.

2008 – Ужгородською богословською академією медаллю «Імені Святих Кирила і Мефодія» І ст.

* * *

1997 р. рішенням Центральної Ради «Союзу Чорнобиль України» медаллю «За гуманізм»;

1998 р. дипломант в номінації «Благодійник року» в програмі «Людина року ‘98» м. Луцька;

1998 р. від Волинської обласної ради народних депутатів «За подвижницьку працю в духовному відродженні Волині, активну участь в організації і проведенні заходів щодо добродійності і милосердя» є нагороджений Почесною грамотою;

1999 р. визнано Благодійником року в програмі «Людина року Волинського краю ‘99»;

1999 – нагороджений Президентом України орденом «За заслуги» ІІІ ступеня;

2001 – пам’ятною медаллю Президента України до 10-річчя незалежності України;

2001 – Волинською облдержадміністрацією нагороджений дипломом лауреата обласного меценатства і спонсорства.

Двічі – у 2003, 2004 рр. нагороджений головою Дитячого фонду України пам’ятним знаком «Серце віддаю дітям» (у 2003 р. першим на Волині).

2003 – Президентом України орденом «За заслуги» ІІ ступеня;

2003 – командуванням Волинського прикордонного загону нагрудним знаком «Відмінний прикордонник» І ступеня;

2003 – МГО «Козацтво Запорізьке» орденом «Козацька слава» І ступеня.

2005 – Спілкою ветеранів Афганістану медаллю «За заслуги» ІІІ ступеня.

2006 – золотою медаллю «Козацька слава» та медаллю 10-річчя МГО «Козацтво Запорізьке».

2007 – відзнакою Міністерства внутрішніх справ України «За сприяння органам внутрішніх справ України».

2007 – Верховним отаманом України та діаспори орденом «Покрова» І ступеня.

2008 – Президентом України орденом «За заслуги» І ст.

2008 – почесною відзнакою управління МВС України у Волинській області.

2008 – МГО «Козацтво Запорізьке» орденом «Гетьман Байда-Вишневецький» І ст.

2013 –Почесний громадянин Волині.

22 березня 2017 року, о 4-й годині ранку, на 69-му році життя відійшов до Господа.

РОВНО. Предстоятель УПЦ возглавил празднование в честь иконы Божией Матери «Споручница грешных» в Корецком монастыре

БЕРДЯНСК. Епископ Ефрем совершил иноческий постриг в Свято-Амвросиевской Токмакской мужской обители