НІЖИН. Відійшов у вічність митрополит Ніжинський і Прилуцький Іриней (Семко)

25.09.2017 news, Летопись епархий, Официальная хроника

23 вересня 2017 року о 17.35 на 55 році життя після тривалої і виснажливої хвороби завершив свій земний шлях Високопреосвященніший Іриней, Митрополит Ніжинський і Прилуцький. Заупокійну Літургію за спочилим архіпастирем буде відслужено 25 вересня у Свято-Миколаївському кафедральному соборі міста Ніжин.

Його відспівування відбудеться того ж дня об 11:00 у Свято-Успенському соборі Києво-Печерської Лаври. Згідно заповіту владики Іринея, його поховають на чернечому цвинтарі Свято-Покровського Красногірського жіночого монастирі в с. Бакаївка Золотонішського району Черкаської області.

Указом Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України тимчасове керування Ніжинською і Прилуцькою єпархією доручено митрополиту Чернігівському і Новгород-Сіверському Амвросію.

23 вересня після завершення всенощного бдіння Блаженніший Владика у супроводі архієреїв і братії Лаври звершив першу заупокійну літію за новоспочилим митрополитом Ніжинським і Прилуцьким Іринеєм.

Митрополит Іриней (в миру Валентин Анатолійович Семко) народився 11 червня 1963 року в с. Ропотуха Уманського району Черкаської області.

З часом його родина переїхала до с. Ладижинка того ж району, де майбутній служитель Божий навчався в місцевій середній школі.

У 1981 році він вступив на підготовче відділення Київського інженерно-будівельного інституту, де навчався до 1983 року.

Фото С. Рижкова

Через два роки, відчувши потяг все своє життя присвятити служінню Богу, він залишає навчання в інституті та вступає до Московської духовної семінарії.

Восени 1984 року Валентин Семко згідно поданого ним прохання був зарахований до братії Свято-Троїцької Сергієвої Лаври. 26 лютого 1985 року намісник Лаври архімандрит Олексій (Кутєпов) (нині митрополит Тульський і Білівський) у Троїцькому соборі перед мощами преподобного Сергія Радонезького звершив над ним постриг у чернецтво з ім’ям Іриней на честь священомученика Іринея, єпископа Ліонського.

6 квітня 1985 року монах Іриней був хіротонісаний у сан диякона архієпископом Володимирським і Суздальським Серапіоном (Фадєєвим) (+1999) в Успенському соборі м. Володимира, а 30 листопада 1986 року в Трапезному храмі Лаври архієпископом Чебоксарським і Чуваським Варнавою (Кедровим) він висвячений у сан священика.

1987 року після завершення навчання в семінарії Учбовий комітет при Священному Синоді РПЦ направив ієромонаха Іринея до Свято-Успенської Почаївської Лаври.

Навесні 1991 року він був переведений до братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.

Наступного року ієромонах Іриней закінчив Московську духовну академію та був призначений викладачем Київській духовній семінарії. У 1993 – 1994 рр. він виконував послух інспектора КДА, а у квітні 1994 року був возведений у сан архімандрита.

З вересня 1996 року архімандрит Іриней був призначений на послух благочинного Лаври. Свої обов’язки він виконував із сумлінням, являючи своїм життям приклад для братії Лаври у несенні чернечого послуху.

26 грудня 2006 року архімандрит Іриней захистив у КДА кандидатську дисертацію на тему: «Історія православного жіночого чернецтва в Україні в XX столітті». Наступного року йому було присуджено вчене звання доцента.

Визначенням Священного Синоду Української Православної Церкви архімандриту Іринею було доручено у сані єпископа очолити новоутворену Ніжинську кафедру на древній Чернігівській землі.

10 червня 2007 року в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври відбулася архієрейська хіротонія архімандрита Іринея (Семко) у єпископа Ніжинського і Батуринського, яку очолив Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Володимир, Митрополит Київський і всієї України (+2014) у співслужінні сонму архієреїв.

У 2014 році на свято Успіння Пресвятої Богородиці єпископ Іриней був возведений в сан архієпископа, а нещодавно, в день Хрещення Київської Русі указом Блаженнішого Онуфрія, Митрополита Київського і всієї України, його було возведено в сан митрополита.

Владика Іриней залишився в пам’яті всіх, хто його знав, прикладом людини сповненої глибокої віри і непохитного дотримання чернечих обітів. Не дивлячись на слабке здоров’я, він кілька разів на тиждень звершував Божественну літургію, а в дні Великого посту не пропускав жодної Літургії Передосвячених Дарів.

Попри адміністративні обов’язки, владика був духівником для багатьох людей. Для них він щосуботи звершував Літургію у Печерах Києво-Печерської Лаври.

Митрополит Іриней глибоко шанував пам’ять Києво-Печерських угодників, пам’ятав роки, проведені в Лаврі і намагався брати участь у всіх святкових богослужіннях обителі.

Водночас, будучи членом Комісії з канонізації святих при Священному Синоді УПЦ, владика багато зробив для прославлення нових угодників Божих, серед яких і святі Ніжинської єпархії.

З дитинства він часто відвідував Свято-Покровський Красногірський жіночій монастир на Черкащині, навчаючись від тамтешніх монахинь богоугодному життю, завжди шанував їх пам’ять і поради.

До останнього дня спочилий архіпастир викладав у Київській духовній семінарії Святе Письмо Старого Завіту і брав активну участь у роботі Вченої ради духовного навчального закладу.

Він всією душею любив чернецтво та підтримував молитвою і порадою тих, хто зважувався поступити в монастир.

Багато років владика Іриней ніс тягар важкої хвороби. Він сприймав його без нарікань як шлях, яким його веде Господь до очищення души. Його кончина була в молитві і мирі з усіма.

Фото С. Рижкова

СВЯТОГІРСЬК. Предстоятель УПЦ очолив урочистості з нагоди 25-річного ювілею відновлення чернечого життя у Святогірській Лаврі

КИЕВ. Блаженнейший Митрополит Онуфрий совершил отпевание ветерана Афганской войны