Блаженніший Митрополит Онуфрій: «Зберігаючи чистоту Православ’я, ми привертаємо Божественну благодать – до себе, людей навколо і всієї Вітчизни нашої»

ПРИЗИВАННЯ ДО НЕБОЖИТЕЛЬСТВА

– Ваше Блаженство, порадьте: як правильно жити християнину в сучасному світі?

– Протягом усієї історії людства правильно жили ті люди, хто жив за Божественним законом. Це правило діє і в сучасному світі. Закон Божий робить людину здатною насолоджуватися дарами і благами, які виходять від Бога. Людина повинна змушувати себе жити за заповідями Божими й ухилятися від зла, неправди, від гордості, які в Церкві називаються одним словом – гріх. Незалежно від того, чим людина на землі займається – чи вона є будівельником, чи кравцем, чи лікарем, чи художником, чи землеробом… вона повинна так працювати, щоб через її працю славилось ім’я Боже. Тоді ці діла схвальні перед Господом і корисні для людини. Висловлюючись інакше, можна сказати, що наші діла, слова і помисли повинні бути наповнені любов’ю, терпінням і повагою одне до одного. Важливо пам’ятати: хто прославляє Бога на землі, той буде прославлений Богом на Небі.

– Чому людина підпадає під владу диявола?

– Злі сили завжди воюють проти людей, намагаються збити їх зі шляху і ввести в гріхи. Тих людей, котрі примушують себе відвертатися від диявола і йти за Богом, Бог охороняє і не попускає їм таких випробувань. Якщо ж людина прямо чи опосередковано слухає диявола, то Господь дозволяє сатані панувати над такою людиною, щоб людина зрозуміла, хто такий диявол – холодний, страшний та злий, – і через це відвернувся від нього і, як блудний син, звернувся до Небесного Отця.

– Але ж Бог – Усемогутній. Чому ж Він не зробить так, щоб повністю захистити нас від згубного впливу з боку темних сил?

– Бог може все. Якщо Господь насильно захистить нас від диявола, то Господь обмежить свободу і нашу, і в диявола. Обмежити свободу у творіння – це означає відібрати у нього здатність насолодитися таким даром, як щастя. Бог хоче, щоб ми були щасливими й у земному житті й у вічності. Крім того, Господь у земному житті людей зробив так, що боротьба людини зі спокусами диявольськими винагороджується Богом. Борючись із марою диявольською, людина духовно вдосконалюється і зростає в доброчесності. Так що за правильного ставлення до диявольських спокус людина отримує духовну користь.

– Що можна сказати тим, котрі хочуть стати ченцями, але бояться тяжкості чернечого подвигу?

– Коли людина ступає на шлях чернечого життя, Бог дає їй особливу благодать. Без Божої благодаті неможливо подолати цей шлях. Адже чернець повинен утримуватися і приборкувати себе, відсікати свою волю. Це важко. У миру ми звикли жити так: хочу – зробив, не хочу – не зробив. У монастирі все інакше. Жити в послуху, заради Бога, постійно – це величезна праця. Але за допомогою благодаті, котра зміцнює, навіть найскладніший шлях стає легким і бажаним. Якщо християнин іде шляхом, який Бог нам вказав у Святому Письмі, то він – блаженний. Куштуючи солодкості Божественної благодаті, можна витерпіти те, що інший витримати не спроможний. Благодать втішає людину в її земному житті та зводить на Небо – у вічне життя в Іісусі Христі Господі нашому. Для тих, хто хоче стати ченцем, але боїться, що він не витримає – скажу: бути невпевненим у собі – це нормально, так і має бути в людини. Потрібно покладатися не на себе, а на Бога. Тому – не бійтеся, ідіть у монастир, і Бог вас укріпить. Покладіть сподівання своє на Бога, а ті, котрі покладаються на Господа, повік не похитнуться, – так говорить Святе Письмо.

«СВІТ ТРИМАЄТЬСЯ ТІЛЬКИ НА ВІРНИХ»

– Чому необхідно зберігати нашу віру Православну? Існує безліч різних конфесій, котрі називають себе християнськими…

– Господь Іісус Христос створив Церкву, а не конфесії. Повнота віри й усе те, що потрібно для спасіння, зберігається тільки в Православ’ї. Тільки Православ’я вчить правильно славити Бога. Ця віра зробила наш народ сильним, красивим і благородним. Основа нашого віровчення – дотримання двох заповідей: любов до Бога і ближнього. Потрібно будувати своє життя на цих принципах. Зверніть увагу: світ тримається не на злочинцях або людях із низьким моральним рівнем. Світ тримається тільки на вірних Господу, чистих душею, серцем і тілом. Усі випробування, котрі Бог посилає або попускає їм, вони приймають із вдячністю, терпінням і смиренністю.

– Як слід ставитися до всіляких помилкових думок і єресей?

– Необхідно їх остерігатися. Ворог роду людського дуже багато поширює хибних думок і єресей, починаючи з часів перших християн. Ще в ті далекі часи апостол Павло попереджав: тайна беззаконня вже діє (2 Фес. 2: 7). Немає нічого дивного в тому, що сьогодні, як і раніше, намагаються підмінити істинну віру. Згадаймо слова Самого Спасителя: тоді, якщо хто скаже вам: ось, тут Христос, або он там, не йміть віри. Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних (Мф. 24: 23, 24). Господь застерігає від помилкового розуміння про Нього Самого. Христос не ховається ні в пустелі, ні в потайних кімнатах. Він завжди з нами і серед нас. А ми, у свою чергу, повинні зберігати вірність Йому, відсікати всякі лжевчення і помилкові погляди, які приносять лише шкоду. Необхідно дбати про збереження чистоти своєї віри Православної.

– Виходить, що догодити Богові можна тільки так – жити в Православ’ї…

– Догодити Богові можна тільки тоді, коли ми знаємо, Хто Він, коли розуміємо Його волю щодо нас і виконуємо Його волю. Живучи по вірі Православній, ми готуємо себе до блаженної вічності. Тому в питаннях віросповідання ніяких компромісів бути не може. Іноді нам кажуть: мовляв, подайте одне одному руки і примиріться зі всіма конфесіями. Такий підхід із самого початку неприйнятний. Руку можна подати, коли треба домовитися в справах торгівлі, бізнесу і т. ін. Якщо в людській сфері між людьми виникла суперечка, хтось комусь повинен поступитися. Але в духовних питаннях так вчинити не можна. В іншому випадку, приймаючи неправильне вчення, ми чинимо, як у відомому прислів’ї: в бочці меду – ложка дьогтю. Мед віри повинен бути чистим, тоді він буде корисним для людини. Зберігаючи чистоту Православ’я, ми привертаємо Божественну благодать – до себе, людей навколо і всієї Вітчизни нашої.

ВЛАДА ЛЮБОВІ

– Порадьте: як потрібно поводитися з людьми навколо?

– Не можна бути надто вимогливим до інших. Якщо в людей є певні невеликі слабкості, то ми можемо допомогти їм виправитися. Наприклад, застосовувати суворі заходи, викрити або оголосити догану. Але якщо мова йде про великі вади, то їх зцілює лише любов. Справжня любов здатна преобразити душу людини, вона злу людину робить доброю, світлою.

– А як мають поводитися начальники і підлеглі?

– В дусі любові. У цьому полягає правильне управління: бути не деспотом, а прикладом для підлеглих. Вони, у свою чергу, повинні з любов’ю підкорятися своєму начальникові й молитися одне за одного. Це і є той шлях, котрий зводить на людину божественне благословення і веде її до вищого спасіння – на небі.

– Що потрібно робити, якщо ближні не приймають наш вибір – виконувати волю Божу?

– Волю Божу треба виконувати завжди, навіть якщо нас ніхто не зрозуміє. Буває, що на певному етапі ближні не розуміють і не приймають такого шляху. Але якщо ми будемо смиренно, без зверхності над тими, хто нас не розуміє, виконувати волю Божу, то з часом зрозуміють, що те, що є волею Божою, або життям за волею Божою, приносить благо для всіх.

– Православні батьки часто запитують: як виховувати своїх дітей? Просто любити?

– Дітей треба любити, але любов’ю духовною. Щоб по-справжньому полюбити дитину, потрібно полюбити Бога. Іншого шляху немає. А щоб мати любов до Бога, необхідно виконувати Його заповіді. Від життя за цими заповідями народжується благоговіння перед Господом. Тоді людина отримує задоволення, мир, радість і спокій. Пізнаючи, що Бог є джерелом усіх благ, ми починаємо Його любити. Від цієї любові і народжується правильна любов до будь-якої живої істоти, тим більше – до власної дитини.

– А хіба не можна любити, так би мовити, суто по-земному – тілесно?

– Тілесна любов чимось схожа на медаль, зі зворотного боку якої міститься злість. Земна любов дуже легко може обернутися ненавистю. А ось духовна – вічна: її ніщо не може ні похитнути, ні знищити. Наприклад, тільки любов’ю можна лікувати такі серйозні проблеми, як наркотична залежність чи алкоголізм. Якщо синові або дочці, що страждають цими вадами, кожен день казати, що це погано, то нічим хорошим таке виховання не закінчиться. У таких випадках потрібно проявляти любов і співчуття. Потрібно зрідка, дуже обережно нагадувати, що, мовляв, те-то краще облишити, те-то – недобре. Не потрібно забувати: здійснюючи якесь беззаконня, людина вже відчуває докори власного сумління. А якщо ми починаємо «дублювати» її совість, тоді ми посилюємо муки, і людина може й не витримати такого подвійного удару. Справжня любов підтримує: вона не тисне, а лише допомагає вилізти з ями гріха, в яку дуже легко впасти.

Записав

протоієрей Владислав Софійчук