БЕРЕЗАНЬ. Віруючі благочиння звершили паломницьку поїздку до святинь Києва

Розпочався Різдвяний піст – час для роздумів, очищення і більш інтенсивного духовного життя. Залишити суєту буденних днів і вирватись з полону інформаційного шуму, мабуть, це мрія багатьох віруючих людей в ці дні. І вона знайшла своє втілення.

Справжнім зимовим ранком 2 грудня 2016 року прихожани православних храмів м. Березані, с. Коржі та інших парафій разом із ієреєм Миколаєм Борисюком настоятелем храму на честь cвященномученика Власія с. Коржі відправились в паломницьку поїздку по святиням міста Києва. Штормове попередження, снігова буря і слизька дорога – це лише маленькі спокуси, які зустрілись на нашому шляху.

З молитвою і Божим благословенням вже за годину ми стояли в Хрестовоздвиженській церкві Києво-Печерської лаври, яка знаходиться на території ближніх печер. Святкове богослужіння в день пам’яті Преподобного Варлаама Печерського (першого ігумена Києво-Печерського монастиря) очолив намісник лаври, митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павло у співслужінні собору архієреїв. Така святкова літургія справила велике враження на паломників, адже не кожний день людям випадає нагода бути співучасниками архієрейського богослужіння. Майже 1000 років зберігаються нетлінні мощі Преподобного Варлаама і ми мали можливість приклонитись до них. Відчуття від служби неможливо описати словами, як неможливо висловити радість і тишу в серці, коли ми спустились в Ближні печери лаври.

Наступним пунктом нашого паломництва був Свято-Введенський чоловічий монастир. З отцем Миколаєм ми проспівали «Богородице Діво, радуйся», «Царице моя Преблагая» до чудотворної ікони Богородиці «Призри на смирення». Всі охочі змогли помолитись і подати записку-прохання до усипальниці Преподобної Димитри, засновниці монастиря.
Блукаючи засніженими вулицями столиці, автобус наближався до Свято-Покровської Голосіївської пустині, де на нас чекала матушка Аліпія. В гості не прийнято приходити з пустими руками, тому ми приготували для Матушки скромні дарунки і квіти. Отець Миколай відслужив панахиду за матушку Аліпію, її батьків та сродників, а також  рідних та близьких паломників. Кожен з нас молився і просив своє, поринаючи в роздуми над життям. Особисто для мене кожна зустріч із матінкою незабутня, вражаюча – зустріч із великим і теплим, що наповнює серце і думки.

Як думаєте це все? Звісно, що ні. Бути в Голосіїво і не відвідати цілющі джерела Феофаніі – це втрачений шанс. Засніжений ліс, тиша і тільки ледве-ледве чутно як ми пробираємось крутим спуском до джерел: «Сльоза Божої Матері», «Тихонівське», «Пантелеймонівське». Щасливі, з пляшками цілющої води, ми повернулись до автобуса, щоб прибути в Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир, де розпочиналась вечірня. Це був останній пункт паломництва. На згадку про подорож Отець Миколай подарував нам ікони Святого Спиридона Тримифунтського.

Паломницькі подорожі – це завжди відкриття, це дорога до Бога і шанс стати трішки мудріше. Після повернення із таких подорожей завжди трапляються чудеса. Нехай маленькі, але чудеса.

Висловлюємо подяку отцю Миколаю, водію автобуса та організаторам паломництва, а також всім хто був поруч. Слава Богу за все!

Маргарита Живілова, прихожанка храму Благовіщення Пресвятої Богородиці м. Березань