Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

РІВНЕ. Німецька делегація у пошуках власного коріння відвідала Городоцьку обитель


«Perfekt!», «Das ist fantastisch!», «Was für eine Schönheit!» – лунало в післяобідню пору 25 червня на території Городоцького Свято­-Миколаївського жіночого монастиря. Древня обитель приймала делегацію німецьких українців, чи українських німців, – зараз уже, напевне, й вони самі не зможуть достеменно визначитися із власною ідентифікацією.

ГО «Німецький дім – Дойчес Хаус» у Рівному уже п’ятий рік поспіль співпрацює з товариством «Волинські німці». Як розповіла Тетяна Кухарець, голова правління цієї громадської організації, учасники делегації – це 50 нащадків тих німців-колоністів, котрі жили тут до війни: 38 громадян Німеччини, 10 канадійців і подружжя зі Сполучених Штатів.

– На території сучасної Рівненської області, історичної Волині, проживали цілі німецькі родини, колонії. Після 1939 року, коли почалася Друга світова війна, вони почали масово виїздити в Німеччину. Тепер уже нащадки тих волинських німців, – зауважує пані Тетяна, – приїхали подивитися на ту місцевість, на ті села, де жили їх батьки і діди. Звичайно, будинки не збереглися, але ще є люди, які пам’ятають поселенців і особисто були знайомі з ними та їх побутом.

В Україні гості пробули тиждень. За цей час устигли попрацювати в архівних установах, побувати у населених пунктах Рівненщини, де народилися вони, і де проживали їх предки.

– У вівторок наші європейські гості уже їдуть, тому нам хотілося, щоб про Україну вони привезли тільки хороші враження, – розповідає Тетяна Кухарець. – Намагаємося сумістити їх пошуки сімейного коріння, роботу в архівах зі знайомством із красою Рівненського краю.

Особливим місцем, куди обов’язково хотіли потрапити учасники делегації, була Городоцька обитель, оскільки історія монастиря тісно пов’язана з бароном фон Штейнгелем, українцем із німецьким корінням, відомим меценатом та політичним діячем кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Не зважаючи на те, що серед гостей не було православних, а усі члени делегації – віряни Лютеранської Церкви, жодних проблем під час відвідання великої православної святині Рівненщини у них не виникло, і до місця візиту іноземці поставилися з глибокою пошаною. Їх уразило буквально все – починаючи від упорядкованої території, неймовірної краси монастирських храмів та чудових розписів, скромності й щирості сестер, теплоти прийому, до бездоганного володіння німецькою мовою сестри Меркурії, яка і познайомила гостей із обителлю.

А після невеликого концерту, коли монахині, під мелодійний супровід бандури, виконали кілька українських духовних піснеспівів, мовний бар’єр кудись зник, і почало розмовляти серце: як зауважила пані Тетяна, – сліз не міг стримати ніхто. Німці були дуже подивовані, наскільки глибоко у монастирі збережена традиційна церковна культура й справжня духовність. Що ж найбільше вразило гостей – то це простота, відкритість і побожність сестер обителі, їх смирення та незвичайний спокій у погляді, що передався на прощання і говіркій німецькій делегації.