ЛУЦЬК. У СЕЛІ ЖУРАВНИКИ ОСВЯТИЛИ КАПЛИЧКУ НА МІСЦІ КОЛИШНЬОЇ ЦЕРКВИ

12.11.2015 news, Летопись епархий

Довгі роки тільки старожили пам’ятали, що на пагорбі навпроти величного Свято-Дмитрівського храму нетрадиційної для Волині архітектури була «стара» церквиця. Історія не зберегла її опису та вигляду, відомо тільки, що споруджена була ще у 1746 році! А вже у 1905-му обабіч пожвавленої нині траси на Львів і виріс великий і величний храм, який вже відзначив своє 110-річчя. Мимо цього храму проїхали тисячі машин і пройшли тисячі людей. І не було жодного, хто б не помилувався цією дивовижної краси архітектурною спорудою. Храм справляє враження і всередині. То не звична нам сільська церквиця, а за розмірами – справжній собор. На Великдень тут, кажуть, і не протовпитися, але й у інші празникові дні та в святу неділю тут доволі людно. Прекрасна акустика: з хорів було чутно кожне слово молитви, яке далеко внизу священик промовляв перед початком сповіді…

Цей храм у Журавниках спорудив італієць граф Роберто Бассаліні. Начебто служив він генералом у російській армії. І Журавники – а тоді містечко Дружкопіль – разом з прилеглими селами отримав у свою власність. У сусідніх Бранах він мав свій палац, але там вже стояв і ще був міцним Свято-Покровський храм. Тому й вирішив граф спорудити церкву у Дружкопілі. Цеглу для будівництва завозили аж з Уралу, звідки родом була дружина Бассаліні. У Бранах же спорудили капличку, яка була точною копією дружкопільської церквиці. Там і поховали італійця.

Стару ж дружкопільську церкву, яка була дерев’яною, розібрали і передали у село Борисковичі, де також споруджували храм. Дві війни, які пройшли Журавниками за ці сто літ, стерли навіть місце на землі, де стояв древній храм. Воно заросло деревами і кущами. А може, Господь так готував людей до того, аби, пройшовши через безпам’ятство, вони усвідомили і зацінили те, що втратили. Розказують, що на місці колишньої церкви стояв старезний хрест. Було і кілька плит, які від неї лишилися. Це вже тоді їх виявили, коли очистили пагорб від заростів. Почалося ж все з того, що директор місцевого будинку культури Надія Василівна Довгайчук, яка і працює у Журавниках неповні два роки, вирішила навести лад біля закладу. Вирізали трохи зарості, а в них… хрест. Хреста даремно не ставлять. Так і вияснили, що це місце колишнього храму. Власне, той хрест взагалі був з чиєїсь могилки. Його, розказують, принесли сюди з кладовища, коли на могилі поставили пам’ятник. А щоб хрест не валявся де-ін-де, то й згадали про місце колишнього храму. Поставили, щоб забути про цей хрест на десятиліття…

Ідея поставити тут капличку належить Надії Василівні Довгайчук. З допомогою уродженця Журавників директора Палацу культури у Луцьку Юрія Васильовича Войнаровського вдалося отримати необхідні дозволи на знесення старих дерев. Бо доки вони собі скрипіли, то нікому не були потрібні. А коли з’явилася потреба очистити територію, тут же потрібні дозволи… Юрій Васильович і в подальшому підтримував земляків, бо, як каже Надія Василівна, спорудити капличку без участі людей було б немислимо. Вона і сама ходила по селу, просила пожертви, залучила до доброї справи і свого чоловіка, який не тільки жертвував із заробленого важкою працею, а й як майстер викладав плитку на місці каплички, робив до неї сходи. «Каплиця збудована на місці вівтаря Дмитрівської церкви стараннями громади села Журавники і освячена 8 листопада 2015 року. Ініціатор будівництва Надія Василівна Довгайчук, благодійники Асатурян Карапет, Довгайчук Василь, Галущак Степан, Шелепіна Євген» – з такого напису на табличці перед капличкою і наступні покоління знатимуть, хто зберіг пам’ять про історію села і храму. У самій капличці стоїть дуже гарний хрест, біля якого напис: «Цей хрест встановлено на місці престолу Дмитрівської церкви (дерев’яної і з дзвіницею) міста Дружкопіль, побудованої у 1746 році на кошти прихожан».

З нагоди престольного свята, 110-річного ювілею храму богослужіння у Журавниках з благословення митрополита Волинського і Луцького Ніфонта очолив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Йому співслужили настоятель храму протоієрей Валентин Годун, священики з навколишніх парафій. Отець Валентин Марчук привітав отця Валентина Годуна з недавнім його ювілеєм і вручив у подарунок митру. У Журавниках отець Валентин служить вже 24 роки, і це наразі його і перша, і єдина парафія.

До місця освячення каплиці пройшли хресним ходом від 110-річної Свято-Дмитрівської церкви. Освятив її протоієрей Валентин Марчук. Він відзначив ініціаторів та фундаторів цієї доброї справи, імена яких будуть згадувати не тільки земляки, нині на цій землі сущі, а й їхні нащадки. Каплиця то справа для вічності, сказав отець Валентин Марчук. Він також привітав сільського голову Віктора Сойка з обранням його на цю посаду і подякував за підтримку церкви, парафіян.

І Господь також дав знати, що добрі справи бачать і на небі. Всю дорогу, як кажуть, цього дня і дощ лив, і вітер просто здував. А ледь отець Валентин Марчук приступив до освячення хреста у капличці, як закрите туманом небо наче хтось різко розгорнув. І замість хмар з’явилося яскраве сонце»! Воно світило весь час, доки священики читали молитви, доки служили перед капличкою.

Наталія МАЛІМОН

ЖИТОМИР. ІКОНА СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ ЗЦІЛЮЄ ХВОРИХ

ГОРЛОВКА. Учителя общеобразовательной школы посетили Николаевский архиерейский собор