СЄВЕРОДОНЕЦЬК. Заява єпархії з приводу інциденту в Лисичанську

Після втручання озброєних бійців батальйону «Донбас» та деяких агресивно налаштованих осіб, священнослужителі Української Православної Церкви були змушені залишити захід на деякий час, так як священикам було запропоновано служити літію разом з військовим капеланом – представником розкольницькою угруповання «Київського патріархату», і зі зрозумілих причин священнослужителі канонічної Церкви відмовилися служити разом. Як молитися з тими, кого не визнало світове Православ’я, хто маніпулює національним фактором, ображаючи всю багатонаціональну паству Української Православної Церкви? Все це блискавично розтиражували різні ЗМІ. Тільки те, що заупокійна літія за загиблими під час визволення міста була відслужена після того, як захід покинули бійці батальйону «Донбас», і те, що віруючі люди залишилися і молилися – залишилося «за кадром». Ймовірно, комусь на руку розпалювання релігійної ворожнечі на тлі і без того запеклої ситуації на Сході України. Місцеві жителі, парафіяни храмів м Лисичанська, обурені подібною акцією не менше, аніж священнослужителі, які опинилися в центрі подій. Дії людей, які влаштували даний конфлікт, а потім виганяли і проклинали священиків Української Православної Церкви, наштовхують на думки, що вони не мають ніякого відношення ні до однієї з конфесій, а просто – найманими провокаторами. У нашому регіоні таке трапляється не вперше, коли представники так званого «Київського патріархату» вдавалися до допомоги озброєних людей і провокували скандали.

Протягом вже тривалого часу священнослужителі Сєвєродонецько-Старобільської єпархії – постійні гості багатьох обласних і міських заходів: відкриття обласної ялинки, День пам’яті та примирення, День перемоги над нацизмом, День утворення Луганської області і так далі.

Звичайно, у журналістів не викликає інтерес видача гуманітарної допомоги від Української Православної Церкви, яку тонами привозять в зону АТО, до того ж, саме з благословення священноначалля УПЦ міжнародна гуманітарна місія «Милосердя без кордонів» відразу після звільнення Лисичанська доставила в місто продукти харчування і питну воду, яку гостро потребувало місцеве населення. Не цікаві пресі візити духовенства в інтернати та дитячі будинки, зустрічі з молоддю та краєзнавчі походи під керівництвом священиків. У відповідь на все це – лише безпідставні звинувачення нібито в пособництві терористам.

У липні в ряді міст області проходять Хресні ходи в ім’я миру в нашому регіоні і нашій державі в цілому. Тисячі парафіян моляться з нами. Тисячі парафіян щодня відвідують храми Сєверодонецько-Старобільської єпархії. Про що це говорить? Про те, що ті конфліктні ситуації, зокрема в Лисичанську, – не більше, ніж спроба розхитати положення на релігійному ґрунті.

Ми стурбовані тим, що за такими агресивними випадами в бік священнослужителів УПЦ можуть послідувати незаконні захоплення храмів нашої єпархії, про що неодноразово лунали погрози, адже називають себе священиками заручаються підтримкою деяких військових. Хіба це головне завдання військових? У такому неспокійному регіоні всі ми повинні прагнути і шукати те, що нас об’єднує, а не поширювати агресію. Вважаємо, що для такого демократичної держави, як Україна, подібне не допустимо.

Ми закликаємо залишатися осторонь від усякого роду провокацій, бути миролюбними і цінувати мир, який дістається всім нам високою ціною.

Прес-служба Сєверодонецької єпархії