Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

ЗДОЛБУНІВ. Відбулась Хресна хода на велосипедах

З 29 червня по 1 липня від Свято-Катеринівського храму м.Здолбунів тривав Хресний хід на велосипедах. Велопробіг був приурочений з нагоди 1000-тя успіння Святого Рівноапостольного князя Володимира. Маршрутом Хресного ходу було передбачено відвідання монастирів Рівненської і Тернопільської єпархій. Завданням духовного заходу було бажання посилено помолитися біля великих святинь з проханням, щоб Господь послав на нашу багатостраждальну Українську землю довгоочікуваний мир і спокій. Своє завдання паломники виконали.Учасниками велопробігу впродовж трьох днів була подолена відстань  понад 200 км. За цей час паломники відвідали Джерело Святителя і Чудотворця Миколая, що у с.Гільча. На Святому джерелі був звершений молебень і акафіст до Святителя Миколая. Далі маршрут пролягав через с.Верхів до Свято-Троїцького Дерманського жіночого монастиря. У монастирі молилися за акафістом перед чудотворною спускною іконою Казанської Божої Матері. Слідуючим місцем відвідання був Свято-Троїцький Межиріцький чоловічий монастир. У монастирському храмі паломники взяли участь у вечірньому Богослужінні. Молилися біля чудотворної ікони Божої Матері “Життєподатєльніца” На другий день після Божественної літургії відправились до останнього пункту свого паломництва –  Святого Іоанна Милостивого Загаєцького чоловічого монастиря, який розташований у мальовничій Шумщині, Тернопільської єпархії. У монастирі паломники молилися за вечірнім богослужінням. Приклалися з молитвою до чудотворної Загаєцької ікони Божої Матері “Всемилостівійша”і ікони Святителя Іоанна Милостивого, що являється покровителем цього монастиря. В останній день свого паломництва учасники велопробігу молилися за Божественною літургією, після якої вирушили у зворотньому напрямку. Поверталися назад до дому наші паломники зовсім іншими. На душі у кожного була велика духовна радість. Цей Хресний хід багатьох зміцнив у вірі, духовно підкріпив, навчив більше любити, терпіти, і прощати. І хоч тілесне виснаження час від часу давало про себе знати, але на це ніхто вже не звертав уваги, тому, що ціль в усіх була одна – спасіння душі.