Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

ЛУЦЬК. Відбувся Чин поховання загиблого під Волновахою офіцера СБУ Віктора Мандзика

Відспівували новопреставленого раба Божого вбитого воїна Віктора у Свято-Петро-Павлівському храмі його рідного Луцька. Ніколи раніше не бачив Луцьк такого похорону. Адже зранку тіло загиблого на Сході України капітана виставили у Будинку панахиди, а потім громадська хода пройшла через місто до церкви. Попереду процесії несли і прапор України, адже за неї, свою земну батьківщину, він і загинув, несли церковні хоругви, співав хор студентів Волинської духовної семінарії під керівництвом протоієрея Петра Муляра. Люди сипали під ноги процесії квіти, а у храм спочилого в Бозі занесли на руках священики.
За благословенням митрополита Волинського і Луцького Ніфонта Чин похорону очолив секретар Волинської єпархії Української Православної Церкви протоієрей Миколай Бондарук. Йому спів служили ректор ВДС протоієрей Рустик Капауз, Луцький благочинний протоієрей Володимир Літвенчук, настоятель храму Всіх святих землі Волинської протоієрей Володимир Яцишин, настоятель храму, де відспівували бійця, протоієрей Богдан Линник, та інші священики міста та району. Отець Миколай звернувся до присутніх у храмі і на вщерть заповненому церковному подвір’ї з проханням єдиним серцем і єдиними устами помолитися за душу вбитого воїна Віктора, аби Господь перед Своїм Престолом прийняв її і зарахував до Небесного вже воїнства.
Новопреставлений раб Божий Віктор загинув при виконанні службового обов’язку, до останньої миті свого такого ще молодого земного життя залишаючись вірним цьому обов’язку і Україні. Господь наш сказав, що смерті – нема, бо душа людська – вічна. Люди, які знали загиблого за життя, називають його напрочуд світлою людиною, такою була і його душа. І нині вона потребує тільки наших молитов, говорив голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу протоієрей Валентин Марчук. Молитов домашніх, близьких і рідних. Молитов церкви, у якій його рідні і раніше знаходили душевне заспокоєння й надію. Рідним, говорив отець Валентин, випав дуже важкий земний хрест, і тільки Господь може полегшити їхні вічні уже страждання, підтримає порадами і молитвами настоятель храму протоієрей Богдан Линник, дружна церковна громада, Волинська єпархія УПЦ загалом.
Керуючий Волинською єпархією владика Ніфонт передав траурний вінок і своє благословення рідним та близьким загиблого воїна. Це був похорон, на якому не звучали чергові, на жаль, фрази, бо ми вже дуже часто хоронимо воїнів і наче виробився цілий ритуал прощання з ними. Це ж був похорон, сповнений щирих молитов і благань до Господа простити новопреставленому рабу Божому його гріхи, відкрити йому двері у Царство Небесне. Він його заслужив своїм земним життям. І саме у цю міську церквицю, де у труні лежав убитий воїн, прийшли востаннє йому поклонитися і голова Волинської облдержадміністрації Володимир Гунчик, голова Волинської обласної ради Валентин Вітер, луцький міський голова Микола Романюк.
Лягли у труну букети білих квітів, їх поклали священики, котрі звершували Чин поховання. Печальна тиша, бо ж проводжали в останню путь ще молоду людину, воїна… Труну з тілом загиблого опускали у землю під звуки Державного гімну України та постріли почесного караулу. Ці постріли наче били по серцю, бо ж від одного такого і загинув капітан Мандзик… Але так проводжають військових. Після гімну та пострілів хор студентів Волинської духовної семінарії заспівав тихо молитву, і її слова заспокоювали й наче втишували біль. Тепер у житті раба Божого Віктора будуть нові події, говорив перед свіжою могилою протоієрей Валентин Марчук. Будуть дев’ятини та сороковини його загибелі, річниця, день народження і день ангела… Хай же Господь упокоїть його душу, а нам всім треба за нього молитися і молитися.