ЛУЦЬК. В єпархії допомагають опікунам та усиновителям

03.10.2014 news, Летопись епархий, СОЦИАЛЬНОЕ СЛУЖЕНИЕ

Навіть зважаючи на соціальну допомогу, яку ці люди отримують від держави,  їм все одно у цьому житті доводиться нелегко. Про це свідчить і благенький переважно одяг, й діти, які мають непрості проблеми зі здоров’ям, а отже потребують дорогого лікування. Протоієрей Валентин Марчук, голова єпархіального інформаційно-просвітницького відділу, назвав цих людей мужніми. Бо хоча Господь, як кажуть, нікому не дає тяжчого хреста, ніж він може винести, але Господь сказав й інше: “Будьте милосердними, як Отець ваш”. І Церква ніколи не минала людей, які потребують її допомоги, допомоги, власне, щиро віруючих парафіян, які стараються жити за Божими заповідями, адже це за їхні кошти, пожертвувані у храмах, Церква може допомагати стражденним.

Отець Валентин на зустрічі з опікунами та усиновителями, яка відбулася у Луцькому міському Центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, сказав дуже промовисту фразу: “Церкві гроші не потрібні”. Тобто коли вже збудований храм, який є домом Бога на землі, то надалі духовні пастирі виховують тут у людях милосердя, бажання поділитися з ближнім, з тим, кому важче, ніж тобі. І Волинська єпархія Української Православної Церкви у співпраці  з луцьким міським головою Миколою Романюком допомагає і незрячим, і нечуючим, і дітям та родинам з особливими потребами. Допомога ця не від дати до дати, а постійна. Великі пакети з продуктовими наборами люди брали з вдячністю, бо такий час, що і хліба насущного потребують.  З духовним напуттям їх вручили протоієрей Валентин Марчук та благочинний Луцької міської округи протоієрей Володимир Літвенчук. Дай Бог, як кажуть, давати, а не отримувати…

Увагу привернула жінка вже доволі старшого віку (як виявилося, їй уже 55), яка тримала на руках малого хлопчика. Миле дитя, яке горнулося до названої мами. Три роки тому Господь звів цих двох людей в одному з дитячих притулків. Жінці так було шкода хвору дитину, яка отримала родові травми (а рідні – відмовилися), що вона рік вилежала з ним по лікарнях, витягувала з хвороб, як могла. Потім й усиновила. Має дорослу дочку, яка живе окремо, але залишається, звісно, членом цієї незвичайної родини. Хлопчик дуже її любить, як і вона його. Мати каже, що дочку вона народила у 18, за домашніми клопотами, роботами радість материнства якось трохи обминула. Не могла тоді повністю віддати себе дитині, як тепер.

Ось заради допомоги таким мужнім і добрим людям й працює Церква, а Волинська єпархія УПЦ шукає нових жертводавців для милосердної справи.

Сайт Волинської єпархії

ЛУЦЬК. Священнослужителі та вихованці ВДС привітали підопічних територіального центру надання соціальних послуг

ВАРШАВА. Всеволод Чаплин о захватах храмов УПЦ: Религиозная община имеет право на собственное имущество