Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

ЛУЦЬК. 30 малозабезпечених луцьких родин отримали соціальну допомогу від Волинської єпархії

На зустріч зі священиками Волинської єпархії у Луцький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді мама Таня взяла трьох діток із чотирьох. Ця компанія із зовсім ще молодої, худенької мами і малих дітей (найстаршій у цій родині – 9, найменшій – три з половиною) привертала увагу найперше благенький одягом. А вже потім ти бачиш не веселі дитячі очі, а очі, які чогось наче очікують: чи то доброго слова, чи ласки, чи просто банальної матеріальної підтримки. У час, коли у більшості людей столи, як кажуть, вгинаються від наїдків, є, виявляється, поруч з нами родини, яким і свято – не свято, бо живуть у стані постійних буднів і пошуків хліба насущного. Волинська єпархія УПЦ вже не один раз виділяла продуктові набори для різного роду соціально не захищених луцьких родин. Якщо торік у єпархії, за словами протоієрея Валентина Марчука, голови єпархіального інформаційно-просвітницького відділу, проведено 112 соціальних акцій, то 40 із них – з Луцькою міською радою.
На зустріч же нинішню працівники міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді запросили не тільки багатодітні родини (у 30 цих сім’ях виховується 87 дітей!), а й тих людей, які потрапили в особливо кризовий період свого життя. Ця ж мама Таня (прізвище, думаю, не грає ролі) мешкає зі своєю мамою, пенсіонеркою, котра недавно перенесла операцію, і не виключено, що буде ще одна. Як самотня мама отримує на дітей трохи більше тисячі гривень. Директор центру соціальних служб Ліна Галан каже, що їхні працівники уже людської біди набачилися. Та особливо вражають ситуації, коли родина чи людина б’ються, як риба об лід, аби вибратися із злиднів, а вони затягують все глибше… Таким людям і хочеться не просто допомогти, а дати, образно кажучи, вудочку, аби самі змогли наловити собі риби. Та доки це станеться, то тут дякують милосердним людям, які просто помагають вижити.
– У нас на обліку стоїть дівчина, котра важко хвора, вона має онкозахворювання і воно неоперабельне. Мусить багато коштів витрачати на ліки. Батьки вже померли, брат недавно повернувся із місць позбавлення волі, і у нього свої проблеми. Вона прийшла і каже: “Сьогодні я вже не маю з чого і їсти зварити…”, – каже Ліна Галан.
Волинську єпархію Української Православної Церкви вона називає одним і з найщедріших благодійників. Продуктові набори, які єпархія час від часу виділяє нужденним, завжди найдорожчі, так би мовити, у грошовому еквіваленті. Людям, які часто справді мають нужду у хлібові насущному, це як порятунок.
У день православного Нового року Волинська єпархія прийшла до цих бідних людей, аби і дати їм того хліба насущного. Виступаючи перед присутніми, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт говорив про те, що ці продуктові набори придбані за кошти жертводавців, віруючих людей, які приносять свої гривні у храм Божий. Владиці воістину приємно, що і новий рік починається для єпархії з благодійних справ, бо любити ближнього, піклуватися про нього – то є виконання на ділі заповідей Христа. Отець Валентин Марчук говорив про те, що вже при деяких храмах єпархії створено соціальні центри, у яких священнослужителі, парафіяни та державні соціальні служби спільно піклуватимуться про тих, хто потребує сьогодні підтримки. Церква стає у поміч державі, Волинська єпархія по четвергах (цього дня Церква згадує на службі святителя Миколая, який прославився своїми добрими справами) годує по 70 людей у територіальному центрі по обслуговуванню пенсіонерів, інвалідів та інших малозабезпечених категорій.
Луцький міський голова Микола Романюк сердечно подякував Волинській єпархії за благодійну допомогу, соціальне служіння громаді. Бо це саме те, чим і має займатися Церква. Але крім продуктових наборів і солодощів для діток – хліба насущного – Волинська єпархія цього дня з благословення владики Ніфонта подарувала нужденним родинам і маленьке свято. З різдвяними колядками виступив перед ними хор “Волинські дзвони” під керівництвом Марії Вислоцької. Можна давати гарантію, що подібних свят у житті цих людей практично не буває. І може вперше у житті їм проспівали “Многі вам літа”, що зворушило і розчулило.
Наталія МАЛІМОН