ЛУЦЬК. У місті пройшла унікальна соціальна акція «Сімейний дивосвіт»

01.10.2013 Церковь и общество

30 вересня, коли Церква святкуоє день пам’яті святих мучениць Віри Надії Любові та матері їх Софії вся Україна також святкує День усиновлення.
З цієї нагоди у Луцьку пройшла унікальна соціальна акція «Сімейний дивосвіт», в якій взяли участь близько 60 сімей в яких виховуються прийомні діти.

СИЛА НЕ В СЛОВІ, А В СПРАВІ. ВІРА – У ВЧИНКАХ
Великим і святим назвав те, що роблять люди, беручи опіку над зовсім чужими дітьми, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. Волинська єпархія Української Православної Церкви спільно з Луцьким міським центром соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді вшанувала цих милосердних людей у День усиновлення святом “Сімейний дивосвіт”.
Восьмирічний Влад усе дійство просидів, майже не відриваючи погляд від сцени, бо концерт, з яким виступили перед учасниками свята учні Луцького педагогічного коледжу, і справді був чудесним. Проте час від часу я вловлювала погляди та усмішки, якими хлопчик обмінювався з прийомною мамою. Так випало, що у залі Палацу культури “Просвіта” ми сиділи поруч, то ж історію цього хлопчини, котрий, здається, ще й не усвідомлює, як з Божої волі змінилося його маленьке життя. Він має родину, хоча перебування у дитячому будинку “Сонечко” далеко не для всіх його вихованців обіцяє таке щастя.
Ганна Володимирівна Слюсар працює сестрою-господинею в одному з відділень Ківерцівської районної лікарні. Причину того, що, маючи і своїх четверо діток, родина прийняла ще й тоді шестирічного Влада, пояснює просто:
– У лікарні завжди бувають діти, які не мають батьківського та материнського тепла. Мені їх усіх завжди шкода! У кожного – своя історія, яку б не кожний дорослий витримав…
Диво-дивне, але з абсолютно чужим хлопчиком вони схожі, як… Ну як мама з сином. Ганна Володимирівна на це зауваження сміється і каже, що це справді часто зауважують. Галина Іллівна Трофимчук із Цумані, котра з чоловіком Володимиром Віталійовичем виховує двох прийомних дітей – і називає їх тільки своїми, рідними, у тому, чому певна родина обирає ту чи іншу дитину, а не інакшу, бачить тільки Божу волю. Їхній синок вже навчається у шостому класі Цуманської школи, а донька – другокурсниця Луцького медичного коледжу.
Слова про те, що “Бог усе бачить”, почула і від мешканки селища Вересневе Світлани Бориславівни Корчук. З 10-річною Алісою вони справляли неабияке враження: одягнуті не просто модно, а у тон одна до одної. Світлана вважає, що так і мають виглядати мама з дочкою, бо остання бере приклад саме з матері. Струнка і усміхнена вона абсолютно не справляє враження жінки, у якої старшому синові – за 20, бо ж “хотілося мати і дочку”. Проте дитина дісталася їм непроста (власне усі діти, які приходять у прийомні сім’ї, справді мають свої непрості історії). В Аліси виявився характер, який треба було згладжувати не жорстоко, бо так ставилися до неї ті, котрі народили та попередні опікуни, а з усмішкою. “Отак і усміхаємося одна до одної!” – видає простий секрет, як знайти взаєморозуміння, Світлана Бориславівна.
Волинська єпархія та Луцька міська влада зібрали у залі “Просвіти” дуже різні родини. Хтось став чужій дитині опікуном, хтось усиновив чи удочерив.Від Волинської єпархії представникам родин, котрі опікуються чужими дітьми, було вручено побутову техніку: електрочайники (всього 60 штук), які мають об’єднувати сім’ї за спільним столом. Адже це так добре, коли є родина, говорив присутній на святі “Сімейний дивосвіт” священик з Києва протоієрей Олег Мельничук, котрий є Представником Уповноваженого Президента з прав дитини.
Він казав, що стоїть на сцені перед подвижниками нашого тисячоліття, які свою віру виявляють не у слові, а у вчинках, втілюють Божі заповіді у непростих соціальних умовах.
Знайте, діти, що ви – вибрані Богом, бо маєте і маму, і тата, маєте родину, – казав протоієрей Олег Мельничук. – Плачте з ними, радійте з ними, цінуйте батька і матір.
Керуючий Волинською єпархією УПЦ митрополит Волинський і Луцький НІФОНТ:
– Я не міг стримати сліз розчулення у цьому залі. Божа ласка над нашим краєм, над нашою Волинню. Це сльози радості, сльози розчулення, сльози вдячності вам,люди. Сьогодні Церква вшановує пам’ять мучениць Віри, Надії, Любові і матері їхньої Софії, яких замучили язичники за віру у Христа. Любов єднає нас з Богом, а Церква вчить нас робити добро. Бо як казав Господь: “Те, що ви зробили ближньому, те ви зробили Мені”. Господь приймає від нас любов руками сироти, незрячого, неходячого… Хай дає Господь вам терпіння, аби донесли свій добровільний хрест до кінця: на славу Богу, на користь державі, на втіху собі.
Ліна ГАЛАН, директор Луцького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді:
– Ми щороку спільно з Волинською єпархією Української Православної Церкви здійснюємо благодійні акції. Ми маємо спільну мету: популяризувати сімейну форму виховання, прагнемо привернути увагу суспільства до проблем сирітства, часто і при живих, на жаль, батьках… На “Сімейному дивосвіті” ми хотіли показати кращі родини, які опікуються чужими дітьми, на ділі виявляють милосердя, доброту, хоч їхні ноша досить важка. Це, так би мовити, успіщні прийомні родини чи будинки сімейного типу, опікунські родини. Діти тут здобувають навики співжиття у сім’ї, що важливо для їхнього подальшого життя, гарно вчаться у школі. Кращі родини отримають нагороди від Волинської облдержадміністрації, Луцької міської ради.
Волинська єпархія Української Православної Церкви допомагає нам реалізувати багато соціальних ініатив, зокрема у забезпеченні сімей, котрі цього потребують, побутовою технікою. Це родини, де виховуються сироти, кризові сім’ї, в яких також ростуть діти. На “Сімейний дивосвіт” ми запросили родини не тільки із Луцька, а й кількох районів області. У Луцьку ми маємо лише чотири прийомні сім’ї, в яких виховуються десяиеро дітей. Це справді родини, якими ми гордимося. Єдине, що кількість таких родин особливо не зростає, бо це справа, яку люди мають зробити добровільно, з власної волі і Божої ласки.

Наталія МАЛІМОН

РИМ. В городе открылась выставка, посвященная 1025-летию Крещения Руси

ПОЛТАВА. Состоялась презентация книги митрополита Филиппа «Мгарский Спасо-Преображенский монастырь»