ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ. «Молодіжка» Низкиницької обителі здійснила піше паломництво

01.08.2012 Летопись епархий, Церковь и общество

Віднедавна при Успенському Низкиницькому монастирі розпочалися регулярні зустрічі молоді.
У позабогослужбовий час молоді парафіяни зустрічаються і проводять час у спілкуванні зі священиками та між собою. Цікаво, що ініціатива таких зустрічей виходила від самих молодих людей, які почали спілкуватися у соціальній мережі «ВКонтакті» а також http://www.facebook.com/pages/%D0%9C%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8C-%D1%83-%D0%BD%D0%B8%D0%B7%D0%BA%D0%B8%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%83-%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%80%D1%96/256772114436349.
У молодої Низкиницької «молодіжки» багато цікавих задумів та планів, втім, ще від перших зустрічей виникла ідея – звершити паломництво до якоїсь святині, причому пішки, – адже такі подорожі допомагають ближче познайомитися та взнати один одного. «То чого ж зволікати?», – подумала юнь, і з властивим молодим нетерпінням вирушили у похід найближчої ж неділі. Несамовита спека не зупинила мандрівників, благо, хоча б маршрут на перший раз вибрали не далекий – Святогірський Зимненський монастир.
Невелику, на перший погляд, відстань долали пів дня. Втомлені, обпечені сонцем, втім, – усміхнені і щасливі поверталися додому.
«Так, …радості було багато, – діляться враженнями учасники походу, – коли переступили поріг Зимненської обителі, відчули, що не дарма йшли по такій жарі таку немалу відстань… багато емоцій, вражень…і що найголовніше – це щире спілкування».
Після походу – обмін фотографіями та враженнями в соціальних мережах. Ось як описав перший похід «молодіжки» його керівник священик Максим Хоменко:«Щодня перед кожним з нас виникають певні завдання і потребують якогось рішення. І незалежно від того настільки серйозне твоє завдання є можливість випробувати себе. «Можемо!» — з таким девізом ціла Іспанія на чолі з Хуаном Карлосом (король) та Вісенте дель Боске (головний тренер іспанської збірної з футболу) досягли третій поспіль головний трофей футбольних турнірів. «Можу!»- також сказав Богдан, вирушаючи з Низкиницького монастиря до монастиря Зименського пішки. І це для нього не аби яке випробовування, адже Богдан наймолодший серед учасників походу. Відстань, яку прийшлося подолати коротша двадцяти кілометрів і безхмарне небо, палюче сонце – випробовування не лише для Богдана. Кілька разів у Хренівському лісі ми шукали схованки від спекоти дня. В селі Октавин пообідали і покормили місцевих комарів. Останні були надзвичайно раді нам,адже в Октавині всього дві хати та жодного мешканця. А ще в цьому, забутому людьми селі, дуже глибока криниця,бо води в ньому навіть не видно. І випробовував себе Мар’ян. Вода була крижаною.
Коли ми вийшли із за лісу горизонт виблискував куполами зимненської обтелі. Це була еврика. Здавалося до мети рукою подати. І ми заблукали. Прийшлося вертатися близько кілометра до тої самої стежки, що була наліво…
І ось ми дісталися мети. Старезні кріпосні стіни. Зимовий княжий терем. Величні храми. Квіти та розкішні убранства. І сам Святий Князь Володимир, велично споглядає за своєю спадщиною. Дехто серед нас вперше побував в монастирі і отримав море нестримних відчуттів.
Я ж, звиклий до величі монастиря, також отримав свою плату за старання. Матушка Павла зустрічала нас. А я зустрів в ній щирість, відкритість, простоту та очі повні радості й щастя.
Зворотна дорога була звичайною ми поверталися рейсовим автобусом. Та відчуття були надзвичайні. Адже, в цей день поставлене випробовування – опановано».

АЛЕКСАНДРИЯ.  Епархия приняла эстафету колокольного звона «Слава тебе, Боже!»

БІЛА ЦЕРКВА. Владика Митрофан відзначив 12-річчя архієрейської хіротонії