Вітальне слово Святішого Патріарха Константинопольського Варфоломія II

18.06.2012 Межконфессиональные отношения

Блаженнішому Митрополиту Київському і всієї України Володимиру з нагоди 20-ліття Харківського Архієрейського Собору

Блаженніший Митрополите Київський, возлюблений у Святому Духові брате і співслужителю нашої Мірності, владико Володимире, благодать Вашому Блаженству і мир від Бога.

Всім відомий найтісніший духовний зв’язок українського православного народу зі Святою Христовою Великою Константинопольською Церквою Вселенського Патріархату, від якого Ваш народ прийняв віру і хрещення.

Як всім відомо, в часи, коли Великою Христовою Церквою керував попередник нашої Мірності святий великий патріарх Фотій, до Вашої країни був посланий один єпископ зі священиком для проповіді Слова Божого і просвітлення місцевих жителів, як про це свідчить сам Фотій у своєму окружному посланні. Таким чином, спасительна проповідь принесла великі плоди, і православна віра утвердилась настільки, що вже в десятому столітті Київський князь Володимир прийшов до царюючого тоді візантійського імператора Василія II, просячи руки принцеси Анни, і прийняв вчення Христове, хрестившись зі всім свої народом.

З того часу й протягом століть град Київ возвисився до славного митрополичого престолу, мав архіпастиря з титулом «Митрополит Київський і всієї Русі» з юрисдикцією над всією Руською землею. Перебуваючи в канонічній залежності від Константинопольського Престолу, Київ за своїм чином і статусом йшов після інших преосвященних митрополитів Святішого Апостольського Патріаршого Вселенського Престолу. Віра ж і благочестя новопросвітленого народу незабаром знайшли своє вираження в будівництві величних храмів як в Києві, так і в інших місцях. Цю київську церковну кафедру прикрасило багато благочестивих і освічених митрополитів – як греків, так і руських. Свій титул митрополит утримав за собою і тоді, коли переніс престол до Володимира, а потім у XIV столітті в новозбудовану Москву. При цьому тоді юрисдикція Києва була обмежена внаслідок заснування на Русі іншої митрополії. Київська Митрополія в канонічному відношенні перебувала в юрисдикції Вселенського Патріархату до тих пір, поки в XVII столітті не була перепідпорядкована Московському престолу.

Маючи цей багатовіковий духовний зв’язок у нашому серці і в нашій молитовній пам’яті, ми не перестаємо молитися за благостояння Святішої Української Церкви і за здоров’я й виповнення всіх молитовних прохань благочестивого українського народу. Ми, наскільки можливо, не змикаючи очей, піклуємось про припинення існуючих у цій історичній землі розколів, що розділяють незшитий хітон Господній.

Керуючись такими почуттями, ми з радістю дізнались про організовану Київською духовною академією міжнародну наукову конференцію на тему «Українська Православна Церква на рубежі другого і третього тисячоліть», яка організовується з нагоди двадцятиліття Харківського Архієрейського Собору й виповнення 20-ліття Предстоятельського служіння Вашого Блаженства на історичній Київській кафедрі. Бажаємо успіху в роботі цієї конференції, мета якої полягає в укріпленні Української Православної Церкви. Сподіваємось, бажаємо і молимось Воскреслому Господу, щоб результати вищезгаданої конференції зробили свій внесок у відновлення порушеного канонічного порядку в Українській Церкві, в подолання і припинення, в духові примирення, вже існуючих розколів.

Тому, висловлюючи вітальні побажання Вашому возлюбленому Блаженству з нагоди виповнення двадцятилітнього кормчого служіння на престолі святого Володимира, бажаємо Вам многих літ і також молимось, щоб через Ваше мудре архіпастирське служіння Ви зберегли багатостраждальну Українську Церкву і зробили свій внесок у збереження в неушкодженості від всяких чужих елементів вікових традицій нашої Східної Церкви.

Нехай будуть літа Вашого Блаженства многими, здоровими і спасенними!

+ Патріарх Варфоломій,

возлюблений у Христі брат

КИЕВ. 20 июня доставят икону Пресвятой Богородицы, перед которой молился Блаженнейший Митрополит Владимир, поступая в духовную семинарию

Епископ Стобийский Наум.Раскол в Болгарской Православной Церкви и его преодоление