08.03.2012. КИЇВ. Інтерв’ю Блаженнішого Митрополита Володимира ТРК «ЕРА»

08.03.2012 Официальная хроника

- Ваше Блаженство! Передусім дозвольте щиро порадіти з Вами, багатьма Вашими близькими людьми та віруючими Української Православної Церкви Вашому динамічному одужанню і висловити надію, що Господь із ласки своєї підніме Вас із одра хвороби і Ви дуже скоро зможете служити і Богу,і Церкві, і людям. Здоров’я Вам.
- Спасибі за поздоровлення, я дуже зворушений. Користуючись нагодою, хотів би подякувати всім віруючим Української Православної Церкви і Руської Православної Церкви, які так активно й старанно молилися під час моєї хвороби. Я відчуваю від цього величезний результат. Спаси Господи!
Також вітаю всіх з початком Великого посту, який є підготовчою частиною року перед великим святом Святої Пасхи Воскресіння Христова.
- Маючи змогу бачити Вас сьогодні та говорити з Вами, радісно, що нині я серед тих, хто зі щирим серцем може підтвердити — дива з волі Божої все ще стаються поряд із нами. Скажіть, будь ласка, що найголовніше для віруючої людини під час Великого посту? Що необхідно зробити, аби не піддатися спокусі фальшивого лицемірства із печальним серцем повернутися до джерела чистої води та Божої правди?
- Піст, за висловом святих отців Церкви, є весна, весняний час в житті християнина. Поставити перед собою завдання – виховати людину, затвердити в її принципах віри, моральності, служіння людям, Богові.
Людина покликана у цей світ, щоб пізнаючи Бога, наближатися до нього і возз’єднуватися з Ним. Це мета за ради якої ми живемо, страдаємо й трудимось.
- Як ф всі журналісти, не можу не запитати про Ваше бачення становища сучасної Церкви в нашому суспільстві. Які Ви бачите сильні та слабкі сторони місії Церкви у сучасному світі?
- Слабою стороною завжди була наша без активність. Для того, щоб говорити про якесь взаєморозуміння на майбутнє, для цього потрібно бути активним, самому розбиратися в проблемах і, якщо можливо, допомогти іншій людині в цьому. І Церква в цьому допомагає і хоче, щоб усі пришли до істини, але питання розділу залишається на тому ж рівні. Останній розкол православних України, що стався 20-ть років тому, дуже болісно позначається на всіх віруючих і спонукає їх до молитви й до праці. І з церквою, так званою Українською Православною Патріаршою дуже загострилися відносини, через те, що відбувся розрив. Не будемо занурюватися в подробиці політичні. Ми повинні благословляти земних, але політика теж не може бути далекою від нас – ми повинні її розуміти. І ми громадяни – не політикани, а віруючі люди своєї держави. Щоб наблизити цей час взаєморозуміння, ми зробили декілька спроб зустрічей з Українською Православною Церквою (Київського патріархату). Але нажаль, вони не привели ні до якого результату. Будемо надіятися, що в майбутній час єдиновірний, єдинокровний народ зрозуміє сутність Церкви до кінця, її мету й завдання на цій грішній землі.
- Як на Вашу думку, чи люди чують голос Євангельської правди, стають вони кращими, хочуть ходити до храму?
- Звичайно, вони становляться іншими, тому, що не має другої людини, на яку б не діяв Новий завіт, Святе Письмо, яким живе Церква, на основі якої Вона заснована. Так, що важкий в нас інститут місіонерства, що відстав від інших Церков. Ми повинні ще багато зробити для того, щоб проповідувати Євангеліє. Але при цьому необхідно пам’ятати, що проповідувати потрібно, не словом, а прикладом, особистим життям, то тоді буде гідне і правильне виправдане найменування віруючих християнами Православної Церкви.
- Опитування громадської думки підтверджують Ваші слова про те, що Божественна природа Церкви, як спільноти вірних, встановленої Христом дає їй змогу сьогодні, як з рештою і в усі часи бути орієнтиром істинної правди, вести віруючих людей до об’єднання між собою, через плач за грішними і любов до ближнього свого. Тому дуже хотілось би, щоб усі прості віруючі люди , священики та єпископи були тією сіллю землі, котра солонить всю закваску. Скажіть, будь ласка, як на Вашу думку, що лежить в тій основі людської неправди, злоби, ненависті, нелюбові до ближнього свого?
- Неправда – це теж гріх, що засуджується і Божественним одкровенням, на якому ґрунтується Церква, й особистою поведінкою кожної людини, які називають себе віруючими і навіть не віруючими. Вона діє на всіх, тому потрібно докладати зусиль і брати активну участь у боротьбі. Ми віру нашу, як святі отці, не доводимо, а показуємо.
- Чому сьогодні все ще так багато людей, не тільки у секуляризованому світі, а й в церковній спільноті, які готові на все заради миттєвих вигод та кон’єктури? Чому брат постає проти брата, діти проти своїх батьків? Чому багаторічні друзі зраджують одне одного?
- Це природа гріха, який ще володіє світом і з яким потрібно жити кожному християнину, боротися й протистояти йому, надіятися на те, що людина виграє і переможе. Скоєння гріха – це розкол , розділення, ворожнеча, ворожість один до одного, забуття всіх принципів Євангелія, про які нам щодня нагадує Господь наш Іісус Христос. Природа гріха така, що вона не потерпить ні найменшого духовного спілкування, спілкування за ради взаємної користі, щоб не було зміцненням моральної, та й усіх інших сфер життя – і політичної, і історичної, і культурної. Але з гріхом потрібно боротися. Христос нам дає для цього всі засоби й сили. І перша сила – це покаяння, Причащання Святих Христових Таїн, що з’єднує нас із Христом, і любов один до одного. Христос говорив: Усі говорять, що вони люблять Мене й один одного, а насправді роблять зовсім протилежне цьому твердженню.
- Чому я так акцентую увагу на цих питаннях? Тому що на кануні Великого посту, коли у церкві проводились богослужіння, згадували Митаря і Фарисея, повернення блудного сина, коли з амвона згадували про страшний Суд, про вигнання Адама із раю, — в середині самої Церкви розпалилися деякі пристрасті. І громадськості стало відомо, що деякі відповідальні особи Церкви, можливо, підривають довіру до Церкви. Чи вірите Ви, що правда переможе? Ви як Предстоятель Церкви, були змушені відійти від поточних справ через хворобу, але можете чітко й адекватно оцінювати ситуацію.
- Неодмінно, добро переможе. Але ця перемога вимагає зусиль і праці. Церква виховує нас і вчить, яких зусиль треба докладати, щоб домогтися перемоги. У цій саме сфері, дуже важливій, без якої не можливо, властиво, донести всю суть цієї перемоги, і в цьому приклад розмови. Так що, думаю, ми віримо в перемогу Христову. Якщо Христос попускає нам якісь випробування , то це буває у двох випадках і з двома цілями. Перше — випробування й зміцнення людини, а саме його волі, його серцевих рухів, його дій. Друге, що буває в нашому житті, це винагорода за труди, які приймає Господь. У таких двох випадках дуже трудно буває зрозуміти: а що саме у мене, що саме зі мною, чому мені погано, чому важко. Це або Господь попускає, або Господь витримує, щоб зміцнити ще більше нас, у тих починаючих маленьких доброчесностях, котрі вдосконалюють нас на життєвому шляху.
- І останнє запитання напередодні свята Торжества Православ’я. Ваші привітання усім віруючим, і що буде об’єднувати нас усіх навколо цього свята?
- На це нам і любов. Бог розлюбив світ і послав Сина єдинородного на землю і дав нам усі засоби й можливості, щоб ми творили теж і любили ближнього, як самого себе. Тому що без цієї любові, без цього взаєморозуміння, без цього терпіння один одного не буває добра з ділом.
- Дякую Вам, Ваше Блаженство, дякую за Ваші відповіді. Я вірю що багато людей, які побачать Вас на екранах, будуть впевнені, що стерно їхнього церковного корабля, як і раніше у надійних руках, що мудрість, сила, віра, молитви, як завжди, будуть тією провідною зіркою, за котрою підуть тисячі людей і вірую, що вона приведе до спасіння. Здоров’я Вам і якнайшвидшого повернення до всіх нас.
- Спасибі Вам. Помагай Вам усім Бог!
Розмовляла Тетяна Терехова

08.03.2012. КИЇВ. Митрополит Павел відвідав Предстоятеля Української Православної Церкви

07.03.2012. ХАРЬКОВ. В неделю 1-ю Великого поста, Торжество Православия, архиепископ Онуфрий совершил литургию в Свято-Благовещенском соборе