Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

02.12.2011. КИЇВ. Відповідь Державної податкової служби на звернення Повноважного представника УПЦ у Верховній Раді навідмову громадян від ідентифікаційного номера платника податків

№5411/6/18-8015
Повноважному представнику
Української Православної Церкви
у Верховній Раді України
протоієрею Василію Русінці

Ваше високопреподобіє!
Державна податкова служба України розглянула Ваше звернення від 12.10.11 № 001/10.2011 щодо прав громадян України, які через свої релігійні переконання відмовляються від ідентифікаційного номера платника податків та у межах компетенції повідомляє.
У зв’язку із наявністю в середовищі віруючих дискусій щодо обліку фізичних осіб — платників податків при розробці Податкового кодексу було вивчено пропозиції Української Православної Церкви з цього питання, і міжнародний досвід та враховані наступні офіційні документи і факти.
Відповідно до рішень Священного Синоду Української Православної Церкви від 19.05.98 та від 29.12.03 прийняття ідентифікаційного номера або ж відмова від нього не можуть розглядатися як відступництво від віри або гріховне діяння. Також було враховано позицію Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля Української Православної Церкви Володимира, суть якої викладено у листі від 07.07.10 до народного депутата України Хомутинніка В.Ю. та листі від 13.09.10 № 1266 до Президента України В.Ф. Януковича.
У сучасному світі виконання державою своїх функцій: своїх функцій: охоронних, культурно-виховних, екологічних тощо, неможливе без належно організованої системи обліку платників податків. Такі системи створені та функціонують у більшості розвинутих країн світу.
Так, згідно з пунктом 7 статті 84 Податкового кодексу Російської Федерації кожному платнику податків присвоюється єдиний за всіма видами податків і на всій території Російської Федерації ідентифікаційний номер платника податків. Виключень за релігійними переконаннями кодекс Російської Федерації не містить. Законодавство країн Європи також не містить положень, що давали б можливість фізичним особам, які зобов’язані сплачувати податки, відмовлятись від податкових номерів за релігійними або іншими переконаннями. Єдиний виняток має законодавство Греції для монахів монастирів, які знаходяться на спеціальній території – горі Афон, та автоматично отримують грецьке громадянство, але не сплачують податків і не підпадають під дію відповідного закону, тобто ідентифікаційні номери їм не присвоюються.
Отже, Україна є єдиною країною, законодавством якої передбачені винятки щодо обліку доходів, податків та платників податків за ознаками релігійних переконань.
При цьому слід звернути увагу, що держава, і податкова служба зокрема, не є уповноваженими в питаннях віри та не мають повноважень для перевірки істинності релігійних переконань.
Водночас податки є основним джерелом наповнення Державного бюджету України, а обов’язковість сплати податків кожним і належно організований контроль за такою сплатою є умовою економічної стабільності держави та забезпечення соціальних видатків. Складна чи недосконала система обліку, або ж наявність винятків для віруючих дає можливість зловживати наданим правом відмовитись від загальновстановленого обліку, створює умови для ухилення від сплати податків, виконання інших зобов’язань або прикриття незаконних дій.
Віруючі Української Православної Церкви не заперечують проти присвоєння номерів документам (паспортам, свідоцтвам, довідкам, карткам, записам), квартирам, машинам, телефонам, іншим предметам. До того ж релігійні організації використовують у своїй діяльності сучасні засоби комунікації (комп’ютери, Інтернет тощо). Але пропозиції, які надходили до Податкового кодексу від вірних Української Православної Церкви, фактично зводились до запровадження для них паперового обліку або ж обліку за прізвищем, ім’ям по батькові, датою народження, місцем народження, місцем проживання.
На час розробки та підготовки Податкового кодексу в Україні функціонував Державний реєстр фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів, який введено в 1996 року. На його створення і формування були витрачені значні державні кошти. В Державному реєстрі було зареєстровано близько 45 млн. фізичних осіб — платників податків. Організація нового обліку фізичних осіб — платників податків потребувала б значних фінансових видатків Державного бюджету, часу на створення та формування системи, перереєстрації 45 млн. платників податків.
Разом з цим, у Податковому кодексі України запроваджено альтернативу форму обліку громадян: облік фізичних осіб-платників податків здійснюється на підставі номерів, що присвоюються документам: за реєстраційними номерами облікових карток або за прізвищем, ім’ям по батькові, серією та номером діючого паспорта.
Після набранням чинності Податковим кодексом України органами державної податкової служби України був сформований Державний реєстр фізичних осіб — платників податків на основі Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів без проведення перереєстрації. Фізичних осіб – платників податків. Для обліку фізичних осіб, які через релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби створено окремий реєстр, в якому облік ведеться за прізвищем, ім’ям по батькові та серією і номером паспорта без використання реєстраційного номера облікової картки.
До того ж слід зауважити, що сучасні методи обліку передбачають впровадження документів з біометричними даними власника. Так, Верховна Рада України 23 вересня 2011 року ухвалила закон, який передбачає впровадження документів, що засвідчують особу і громадянство України та містять біометричні дані власника документа такі, як відбитки пальців, знімки райдужної оболонки ока тощо. Запровадження таких документів є передумовою для введення безвізового режиму з країнами Євросоюзу. При цьому Україна далеко відстає у справі введення в обіг таких документів, що відповідають багатьом вимогам сучасного життя. Ті чи інші біометричні документи вже впроваджені в усіх передових країнах світу, практично у всіх країнах Євросоюзу.
Враховуючи вищезазначене та з метою всебічного врахування позиції кожної із зацікавлених сторін щодо забезпечення прав громадян, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, Державна податкова служба України буде вдячна за надані пропозиції з зазначеного питання та висловлює прохання до Вас, як Повноважного представника Української Православної Церкви у Верховній Раді України, сприяти пошуку компромісних рішень у питанні запровадження в Україні системи альтернативного обліку фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.
З повагою
Заступник Голови С.І. Лекарь