Блаженніший Митрополит Володимир. Чого чекає Церква від держави?

01.05.2011 archive, Вестник №116, Церковь и власть

21 квітня відбулася зустріч Президента України В.Ф. Януковича з главами та представниками традиційних християнських конфесій і релігійних організацій. У ній взяв участь Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир і виступив із доповіддю.
Відкрився захід вступним словом глави держави. Віктор Янукович привітав представників християнських Церков з Великоднем, який ми невдовзі святкуватимемо, віруючих іудеїв — зі святом Пейсах та висловив вдячність усім присутнім за участь у зустрічі. Нижче надрукована промова Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України.

Вельмишановний пане Президенте!
Шановні учасники зібрання!
Від Української Православної Церкви вітаю Вас, шановний Вікторе Федоровичу, як віруючу людину, що не соромиться своєї віри і Церкви, з Великим Четвергом. У цей день Господь встановив Таїнство Церкви і заповідав своїм учням перебувати в єдності.
Дякуємо за можливість цього зібрання та спілкування.
Дякуємо Вам, пане Президенте, та у Вашій особі всій Українській державі, що цього року відзначає своє 20-ліття, за те, що маємо можливість жити тихо і спокійно, вільно і без остраху молитися Богові. За можливість відкрито проповідувати слово Боже як з церковних амвонів, так і за допомогою телебачення, радіо, на площах, в школах, лікарнях та тюрмах.
Дякуємо Вам за те, що особисто не цураєтеся віри наших батьків і благочестивих предків. А також за те, що державну політику щодо релігії та релігійних організацій проводите у відповідності до Конституції України та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації».
Одночасно хочу зазначити, що маємо ще великий потенціал щодо розвитку співпраці держави і релігійних організацій у справі служіння нужденним та всьому народові України. Сподіваємося на подальший розвиток системи релігійного виховання та освіти в навчальних закладах усіх рівнів.
Задля підвищення рівня суспільної моралі вбачаємо за необхідне реалізацію загальнонаціональних просвітницьких проектів не тільки в дні підготовки та святкування релігійних свят, що є державними, та славних ювілеїв, таких як 1000-річчя Софії Київської та 450-річчя Пересопницького Євангелія, а й в щоденному інформаційному та навколишньому просторі.
Сподіваємося також на розвиток співпраці Держави і Церкви в соціальному служінні людям, у допомозі хворим, ув’язненим, сиротам та людям з особливими потребами.
На жаль, маємо декілька проблем, що заважають розвитку соціального служіння Церкви, а їх вирішення залежить від держави.
По-перше, це проблема реституції, тобто повернення відібраного богоборчою владою церковного майна, як того вимагають справедливість і рекомендації Ради Європи. Ми не просимо негайно і всього, що колись належало Церкві. Ми не проти існування музеїв і перебування у власності Держави визначних пам’яток нашої історії та архітектури. Ми не закликаємо виселяти в нікуди пацієнтів лікарень та дитячих установ. Але ми просимо ввести мораторій або зовсім заборонити приватизацію колишнього майна релігійних організацій, що перебуває в державній власності. А також просимо видати відповідне розпорядження або указ, як колись був виданий Указ Президента, згідно якого розпочався і тривав понад десятиліття процес повернення культових споруд релігійним організаціям. Розглядаємо в його процесі пошук альтернативних шляхів вирішення проблеми.
По-друге, Українська Православна Церква вже багато років просить надати їй право юридичної особи. Це б сприяло розвитку церковної інфраструктури, її організаційній єдності та надало б можливість, в тому числі, кращої координації соціального, благодійного та просвітницького служіння Церкви. При цьому ми просимо статус юридичної особи для себе, для Української Православної Церкви, і залишаємо за іншими релігійними організаціями право такого права не набувати, якщо це суперечить їх внутрішнім настановам чи традиціям.
По-третє, відбулися відповідні зрушення і проводяться дії профільними міністерствами, але до цих пір не вирішеним залишається питання визнання державою дипломів і наукових ступенів випускників духовних навчальних закладів. І це також уповільнює розвиток державно-церковних відносин, бо сьогодні державна школа чи вуз не можуть у повноті співпрацювати з випускниками наших духовних семінарій та академій, кандидатами та докторами богослов’я, бо такими їх визнаємо лише ми – релігійні організації.
І останнє, нашою бідою і болючою раною на тілі українського Православ’я є проблема його розділення. Ми постійно молимося і робимо все можливе, щоб відновити єдність Православ’я в Україні. Це можливо лише на підґрунті Євангелія, традицій та канонів Церкви. Без втручання політики і політиків.
Але, незважаючи на існуючу проблему розколу й іноді складні стосунки між конфесіями і релігійними організаціям, ми маємо бути єдиними у захисті традиційних цінностей нашого народу і моралі, в протидії духу секуляризму та нестримному споживанню. Нам, представникам різних релігій і конфесій, потрібно показувати приклад у служінні ближньому і нужденному.
Ще раз вітаю усіх християн з Великим Четвергом і початком Страсної П’ятниці, богослужіння якої розпочнуться вже сьогодні ввечері. Бажаю усім нам достойно пройти хресним шляхом Страсного тижня і гідно зустріти Світле Христове Воскресіння – Пасху Господню!

Василий Анисимов. Некоторые размышления об унии

Сергей Кузнецов: «Линия Блаженнейшего Владимира — оптимальна»