29.04.2010. ХУСТ. Жіночий монастир відзначив ювілей заснування

29.04.2010 Летопись епархий

Жіночий монастир, що в селі Липча, відомий далеко за межами Закарпаття. Як і в ті віддалені від нас часи 20-х років минулого сторіччя, так і сьогодні він являється твердинею Православія і взірцем істинної віри. Історія монастиря починається з тих часів, коли на Закарпатті почалось відродження Православної віри.
Як відомо Православна Церква на Закарпатті пройшла складний і тернистий шлях.
Східний обряд і східну догматику карпато-русини утримували неушкодженими аж до середини XVII століття, коли 24 квітня 1646 р. у храмі Ужгородського замку 63 священики прийняли горезвісну унію з Римом. Останній Карпаторуський єпископ Досифей, якого було осліплено, помер у 1734 р. в Угольському монастирі. По його смерті угорська влада не дозволила вибори нового православного владики.
Масовий рух за відродження прадідівської Православної Церкви на Закарпатті почався на зорі XX століття під керівництвом схиархімандрита Алексія (Кабалюка).
У 1924р. монахиня Параскева (Юліана Прокоп), Марія Рацюк, Ганна Кемінь та Ганна Ізаєва відправилися в село Іза до владики Досифея з проханням заснувати жіночий монастир, де вони могли б нести свій чернечий подвиг. Єпископ запропонував їм їхати до Югославії, але потім вирішив підібрати місце під монастир в Марамороші. Місце допоміг вибрати ієромонах Пантелеімон (Кундря), який випросив його недалеко від села Липча частково за плату, а частково як дар у Марії Зейкан.
Основну турботу по благоустрою монастиря взяла на себе монахиня Параскева, яка досить часто зазнавала переслідувань від угорських жандармів, але незважаючи ні на що вона непохитно стояла в православній вірі.
5 червня 1925 року відбулося освячення місця під монастир отцем Амфілохієм, якого владика Досифей призначив Благочинним майбутнього монастиря.
Після освячення місця матушка Параскева з 20-ма молодими послушницями взялися за будівництво. Вони на своїх плечах носили будівельні матеріали: цеглу, пісок, дерево. До 1926р. монастир вже мав церкву, келії, кухню, трапезну, майстерню та налічував 45 сестер. У 1930р. монахиню Параскеву було призначено настоятельницею монастиря і в листопаді Єпископ Досифей возвів її у сан Ігуменії. Чисельність насельниць до того часу була вже більш ніж вісімдесят монахинь. В монастирі було велике господарство, рибники і була навіть своя невеличка, але яка забезпечувала потреби монастиря, гідроелектростанція.
У 1961р. монастир було закрито, господарство розрушено і знищено. Більшість сестер почали жити по селах в домах селян, а деякі перейшли в Мукачівський жіночий монастир.
У 1990р. монастир відродив своє існування. У власність монастиря передали деякі будівлі інтернату, який за цей час оселився в приміщеннях колишнього монастиря. У цьому ж році Настоятельницею монастиря призначили монахиню Ольгу (Вовканець). У 1991р. було закладено церкву на честь Різдва Божої Матері, яку освятили у 1995р. У 2000р. закінчили настінний розпис. У 2001р. почалося будівництво дзвінниці та нової каплиці на честь Святої княгині Ольги.
16 грудня 2008 р., по закінченні богослужіння на 81 році життя настоятельниця монастиря ігуменія Ольга (Вовканець) мирно відійшла до Господа.
В монастирі зберігаються частиці мощей Преподобних Києво-Печерських та Оптинських старців, а також ікони з мощами свт.Феофана Затворника та прп.Феодора Санаксарського.
На сьогодні в обителі несуть свій послух 23 насельниці та три священнослужителі.
18 грудня 2008 р., після упокоєння ігуменії Ольги, Виконуючою обов’язки настоятельниці Св.Рождества-Богородичного жіночого монастиря села Липча, було призначено монахиню Євгенію (Микита), яка рішенням Священного Синоду УПЦ від 25 березня 2009 р (Журнал засідання №11) була затверджена настоятельницею і 27 травня цього ж року возведена керуючим Хустською єпархією архієпископом Марком в сан ігуменії.

29.04.2010. КИЇВ. Предстоятель РПЦЗ відвідає з офіційним візитом Україну

29.04.2010. ОДЕССА. Митроплит Агафангел совершил освящение часовни в честь великомученика Иоанна Сочавского