Україна Православна

...

Официальный сайт Украинской Православной Церкви

16.03.2010. ВІННИЦЯ. Віруючі села Стадниці нарешті увійшли до свого храму після більш як тримісячних молитв на вулиці

15 березня обласна влада прийняла рішення про передачу храму святого Великомученика Димитрія Солунського місцевій громаді УПЦ, яка протягом трьох місяців чекала цього рішення і молилася перед зачиненими дверипа храму, незважаючи на люті морози, сніг і дощ.
Ще у грудні 2009 року, користуючись своїм конституційним правом, гарантованим ст. 8-ою Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», в якій зазначено, що «Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в України та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості», церковна громада стадницького храму змінила своє юридичне підпорядкування, вийшла зі складу невизнаного світовим Православ’ям Київського патріархату і перейшла у канонічну підлеглість Вінницькій єпархії Української Православної Церкви.
Такий крок громади не сподобався керуючому Вінницькою єпархією УПЦ КП «єпископу» Онуфрію Хавруку, особливо після того, як 27 грудня громада сказала йому: «Ні» і коректно, але твердо попросила більше не приїжджати до храму села Стадниці.
Нехтуючи законним правом релігійної громади і зневажаючи рішення власного ж «священного синоду»: У випадках переходу парафій з юрисдикції однієї Церкви до іншої необхідно, в першу чергу, зважати на волю більшості її парафіян. У цих питаннях недопустиме використання фізичного чи морального насильства (Журнал 28 засідань священного синоду УПЦ КП від 13.12.2009 р.), Онуфрій Хаврук спочатку сам ходить по хатах віруючих і вимагає в них ключі від церкви (після такого візиту «архієрея» до дружини старости викликали лікаря), а потім благословляє кількох місцевих мешканців зламати замки церкви, щоб впустити туди пана Онуфрія зі свитою.
3 січня «єпископ» Онуфрій через зламані двері заходить до стадницького храму і проводить у ньому своє богослужіння, а потім і збори. На зауваження, що у храмі під час зборів присутні лише декілька парафіян, а всі інші – то чужі люди (як виявилося пізніше члени ВО «Свобода» на чолі з їхніми вінницькими керіаниками М. Лопачеком та В.Фурманом), Онуфрій не реагує і продовжує так звані збори.
Після цього представники справжньої, а не «привозної» громади звертаються до правоохоронців та місцевої влади з проханням захистити їх від рейдерських дій Київського патріархату. І влада приймає єдине можливе у тій ситуації рішення про закриття храму до вирішення конфлікту.
Філаретівці сподівалися, що люди здадуться і не будуть відстоювати свою святиню. Але віруючі і дружні мешканці Стадниці разом стояли на вуллиці біля храму і разом зі своїм настоятелем протоієреєм Миколою Строком звершували молебні, акафісти, панахиди та літургії у пристосованому наметі в люті 30-градусні морози, під снігом і вітром. Богослужіння звершувалися двадцять два рази: 7, 8, 9, 10, 11, 14, 18,19, 24, 31 січня, 7, 14,15,16,17, 18, 19, 20,27 лютого, 7, 13, 14 березня
В свою чергу КП-істи протягом трьох місяців звершили у Стадниці аж дві своїх «служби». На першій було 16 осіб, на другій – 9. Що свідчить про рівень підтримки КП у Стадниці, особливо якщо врахувати, що у числі присутніх на службах були приїжджі з Вінниці. 15 березня до Стадниці привезли чудотворні мироточиві ікони з села Кіровка Калинівського району, які протягом Великого посту відвідують усі благочиння Вінницької єпархії. Біля храму у Стадниці зібралося близько трьохсот парафіян. Майже чотири години вони молилися перед чудотворною іконою. А коли людям повідомили, що обласна влада підписала розпорядження про передачу їм приміщення храму, радості віруючих не було меж. Після того, як підписані документи були доставлені до Стадниці і сільський голова В.В. Яклюшин передав голові парафіяльної ради ключі, люди увійшли до свого храму, який стояв зачинений понад три місяці. Першими до церкви увійшли священики з чудотворними іконами, на яких вже у храмі з’явилося багато нових крапельок мира. Люди прикладалися до святині і не приховували сліз радості.
Настоятель Свято-Димитрівського храму протоієрей Миколай Строк теж не міг стримати емоцій. Він дякував парафіянам, котрі, незважаючи на усі труднощі, відстояли свою святиню. Люди, які заповнили стадницький храм, разом зі священиками співали пасхальних піснеспівів. «Сьогодні у нас справжня Пасха — говорить парафіянка Надія Пальгуль – цього дня ми чекали дуже довго, і дуже важко до нього йшли. А тепер подивіться, скільки діток у церкві і скільки людей!». Символічно, що часе діти за допомогою своїх бабусь запалили перші свічки на підсвічниках Свято-Димтрівського храму. А Надія Федорівна Пальгуль, яка вже 18 років є «штатним» звонарем храму, дзвоном сповістила село про відродження духовного життя у його головній святині.
Яким контрастом виглядала духовна радість у Стадницькому храмі з мітингом, який майже у той самий час біля обладміністрації проводило ВО «Свобода» разом з «духовенством» Київського патріархату. Там було стільки злоби, ненависті, яка виливалася у криках та листівках, направлених проии Церкви і проти влади,які роздавали перехожі. Якимось чином пом’якшувало ситуацію те, що серед мітингуючих було лише декілька мешканців загалом віруючого і дружного села Стадниця.
Відвідувачі сайту www.orthodox.vinnica.ua можуть на власні очі побачити як проходив мітинг КП-істів і свободівців та як раділи віруючі у села Стадниця і як дякували Богові, духовенству та обласній владі за її мудре та справедливе рішення.
Прес-служба Вінницької єпархії